Комендантська година. У Донецьку вона триває з 23:00 вечора до 5:00 ранку.

Населення. Бойовики терористичного угруповання «ДНР» офіційно нарахували в Донецьку 940 тисяч жителів. Цим даним вірити не можна. В української влади точної цифри немає.

Пам’ятники. 25 серпня на Алеї героїв відкрили пам’ятник бойовику «Гіві». Раніше там з’явилися бюсти колишньому ватажкові угруповання «ДНР» Захарченку, ще одному відомому бойовику з позивним «Мамай», а також російському співакові Йосипу Кобзону. На місці біля кафе «Сепар», де був убитий Олександр Захарченко, стоїть пам’ятний камінь з написом: «Тут трагічно загинув глава «ДНР» і охоронець». Поряд лежати вінки зі стрічкою: «Росія, Ямало-Ненецький автономний округ, місто Новий Уренгой».

Подорожі. З автовокзалу «Південний» зараз можна їздити територією окупованої частини Донеччини, або дістатися у різні міста Росії. Автосполучення з Україною наразі відсутнє — блок-пости закриті через пандемію коронавірусу. Багато автобусів їздять в окупований Крим і Росію. Доїхати до Москви, наприклад, коштує 1800 рублів (668 гривень). Їздять через непідконтрольну Україні ділянку кордону.

У Донецьку курсує громадський транспорт. На трамвайних квитках бойовики вітають містян з Днем Росії. Вартість квитка — 6 рублів (2,20 грн).

Мобільний зв’язок. Місцевий зв’язок у Донецьку називається «Фенікс». Раніше пакет коштував 50-100 рублів на місяць (19-37 грн). Нещодавно тарифи подорожчали. Раніше чимало містян користувалися оператором «МТС». Зараз у Донецьку ще залишаються його потужність, але інтернет уже не працює.

Банки і гроші. Угруповання «ДНР» ще восени 2014 року створила «Центральний республіканський банк». Відділення розмістили у захоплених приміщеннях українських банків. Карти свої «банк» бойовиків випустив, але їхній функціонал — обмежений. Вони стають у нагоді під час сплати комунальних послуг. Також розплатитися ними можна у великих супермаркетах і аптеках. Але не у всіх кафе і ресторанах.

Оскільки сучасна фінансова система відсутня, то немає і банківських переказів, як з підконтрольної Україні території, так і з Росії. Але в Донецьку знайшли спосіб обійти це обмеження. На ринках діють напівпідпільні центри переведення у готівку. З готівкою в Донецьку простіше, можна обміняти і гривні, і долари. Стенди на обмінниках збереглися з довоєнних часів. І часто «рубль» позначають «гривнею».

Магазини. До війни, як і у всіх великих містах, на центральних вулицях Донецька розташовувалися великі брендові крамниці світових брендів. Зараз на їхньому місці — порожньо. Що стосується побутової техніки, то українські магазини закрилися, а деякі отримали «ледачий» ребрендинг. Наприклад, «Фокстрот» став «Фоксом». Але донині можна купити техніку тих же виробників, що й в Україні. Багато чого залишилося ще з довоєнних часів, решту завозять з Росії.

Доставка їжі. Вона у Донецьку працює, але замовлення доведеться чекати мінімум годину. Нічної доставки немає. Також не можна розплатитися карткою: кур’єр приймає тільки готівку. Ціни доволі невисокі: піца, наприклад, коштує 200 рублів, трохи більше 70 гривень. Але майже стільки ж доведеться заплатити за саму доставку. Роли по 125 рублів, близько 45 гривень.

«Донбас Арена». Це — головний символ довоєнного Донецька є стадіон «Донбас Арена». Якщо до війни донеччани приходили сюди заради матчів або великих концертів, то тепер на «Донбас Арену» можна потрапити хіба на екскурсію. До Дня міста тамтешня влада відновила пам’ятник футбольному м’ячу — куля почала крутитися за допомогою сили води.

Довідка. У 1869 році валлієць Джон Юз почав будувати металургійний завод у селищі Юзівка, яке так назвали на честь засновника. Ця дата і вважається часом заснування Донецька. У травні 1917 селище Юзівка, з населенням уже 70 тисяч мешканців, отримало статус міста. Головну частину населення селища становили переселенці з Центральної Росії та Південної України, греки Приазов’я.

У 1924 місто перейменовано на Сталіно — на честь сталеливарної промисловості. У 1970 ЮНЕСКО визнала Донецьк найбільш озелененим високоіндустріальним містом світу, тоді Донецьк називали «містом мільйона троянд». Цей статус місто повернуло в 2009—2010.

У 2008 Донецьк отримав диплом «Найкраще місто СНД» на міжнародному форумі «Мегаполіс — 21 століття» у Москві. У березні 2014 стає одним із центрів сепаратистського руху, а протягом квітня-жовтня 2014, попри активний спротив більшості населення, опиняється під контролем російських військових та їхніх найманців з так званої «Донецької народної республіки». 

Копайте глибше:

• Фотопроєкт Донецьк (Reporters)

Підписуйтеся на нашу щоденну безкоштовну розсилку найважливіших новин дня

Фото: radiosvoboda.org