Одне хобі поєдналось з іншим
Олег Левій — з Хмельницької області. До Львова він приїхав навчатися кілька років тому, тут увесь цей час і мешкає. За період навчання хлопець захопився модерністською архітектурою, почав досліджувати польський функціоналізм. Пізніше Олега зацікавила архітектура радянської доби. Дослідник розповідає, що його захоплює те, як люди всіляко намагалися прикрасити свій простір живучи серед сірих панельок. Однією з таких прикрас стала мозаїка.
Так одне хобі переплелося для Олега з іншим, а саме — з подорожами на велосипеді: «Я люблю кататись на ровері з дитинства, і якось вирішив поїхати зі Львова до себе додому — це 300 км. Згодом я зрозумів, що ця відстань буде для мене завеликою, тому сів на електричку до Здолбунова, що на Рівненщині. Звідти їхав на ровері та, власне, там по дорозі зустрів перші мозаїчні зупинки. Вони були в жахливому стані, обклеєні оголошеннями. Я зазнимкував їх і подумав, що треба щось робити».
Наступна подорож була вже з чіткою метою — дослідити та задокументувати побачене. З того часу Олег планує свої маршрути так, що обирає місто, в яке хоче завітати, а потім просто їде. Хлопець зазначає, що найбільше у таких подорожах йому подобається момент несподіванки, адже коли вирушаєш, то не знаєш, що побачиш на своєму шляху.
«Гадаю, що у нас приділяють мало уваги питанню мозаїчних зупинок. Існує багато проєктів, які цікавляться культурною спадщиною в містах, наприклад «Ukrainian Modernism». А от саме інформацію про зупинки ти можеш лише по крихтах знайти в інтернеті. Мені захотілося врешті підняти цю тему, адже часто мозаїки саме в таких місцях гарніші та цікавіші, бо позбавлені цензурного впливу і розповідають про місцевість».
Як стартував проєкт «Кінцева»
Усі фото та історії Олег вирішив публікувати у власних соцмережах. Зокрема, у телеграм-каналі, який і став початком проєкту «Кінцева», зібралося чимало людей, які діляться з Олегом своїми розповідями, а також новими точками, куди радять завітати досліднику.
Левій розповідає — часто помічає, що люди не звертають уваги на мозаїки, адже довго живуть біля них. Окрім того, більшість зупинок — у поганому стані. Хлопець вже спробував відмити від графіті одну з таких, це був його перший «пробний» вихід. Далі, можливо, плануватиме робити це разом із підписниками.
Бувають і сумні випадки, коли відновлювати вже немає чого. Олег розказує про одну із таких ситуацій. «У мене є знайома, яка надсилає мені зупинки із Закарпаття. Тут у них теж особливий стиль, є багато мозаїк із кахлю, вони були дешевші для виробництва і тому доступніші. І от в селі Баркасово була кахлева мозаїка, моя подруга скинула мені її фото десь в січні, однак це були дуже неякісні світлини, а тому вона вирішила за місяць вибратись і перефотографувати. Однак не встигла — на тому місці була лише цементна стіна. До речі, цемент був ще мокрий, тобто вона не встигла лише на кілька днів. Це було настільки прикро, а тому мені хотілося зробити щось, аби пам’ятати про цю мозаїку».
В Олега виникла ідея створити листівку зі світлиною втраченої мистецької пам’ятки. Хлопець ділиться, що навіть не чекав, що її хтось купуватиме, однак в результаті розпродав понад сто екземплярів. Купували їх підписники Телеграм-каналу та просто люди, які натрапили на відео в тіктоці.
«Мені писали зовсім різні люди, я не знав, хто це. З деякими я зустрічався у Львові, деякі листівки передавав у Києві. Це теж один із приємних аспектів — зустрічати людей, які так само розповідають тобі якісь історії. Один із наймиліших моментів був, коли я домовився про зустріч. Чомусь я подумав, що це має бути дівчинка, а виявилось, що це був хлопчик років 12, він був дуже сором’язливий, спізнився. Потім ще прийшла його мама, питає, чи це те, що він замовляв, каже мені: «От знайшов щось собі в інтернеті». Для мене це було дуже мило, бо я пам’ятаю себе в такому віці, тоді я таким не цікавився».
Чому вартує зберегти мозаїчні зупинки
Засновник проєкту «Кінцева» зізнається, що планує навіть писати диплом про мозаїки. Каже, що колись мозаїчні зупинки часто досліджували у дипломних проєктах художники-монументалісти, тоді у них була така форма практики, а зараз це вивчають інші люди.
Окрім того, зважаючи на те, що такі особливі зупинки громадського транспорту створювали в радянський період, у суспільстві тривають дискусії про те, чи варто їх зберігати. Багато хто вважає їх радянським спадком, чи навіть пропагандою, яку варто зруйнувати.
«Я вважаю, що зберегти ці мозаїки варто, бо це все-таки наша спадщина. Багато хто зараз запевняє, що це совєцький спадок, однак насправді це — українське мистецтво, створене українськими митцями. Таке саме, як вірші Стуса, Симоненка, авторів, які творили щось своє і їхні твори мистецтва були просто створені в радянський період. На жаль, ми майже не знаємо авторів мозаїк, не завжди знаємо, чи боровся якось цей митець, щоб просунути свій сюжет і зобразити його десь. Однак, гадаю, мозаїки — це така сама спадщина, як Вусатий Фанк, який відродився. Дуже часто я порівнюю зупинки саме з Вусатим Фанком, бо мені здається, що вони говорять однаковою мовою. Нам треба розуміти контекст цього всього. Ми так багато говоримо про ідентичність, і в результаті бачимо, що ці самі вишиванка-гопак нас вже не влаштовують, бо це поверхнево, а ми хочемо копати глибше, і ці зупинки — теж наша ідентичність, просто ця ідентичність 20-го століття — монументальна».
В майбутньому Олег Левій планує створити онлайн-мапу із зупинками-мозаїками України. Однак продовжувати здійснювати подорожі зі старим велосипедом буде важко. Тому хлопець створив банку, де усі охочі можуть підтримати його фінансово.
«Файний велосипед, щоб їхати далеко, коштує дорого, мінімум 40 тисяч гривень. У мене зараз є 13 500 — це кошти, які задонатили мені люди на день народження. Окрім того, частину коштів з продажу листівок я закинув на ровер, а частину віддав на ЗСУ».
Якщо ви хочете підтримати Олега та проєкт «Кінцева», підтримайте його збір на новий ровер:
Ціль: 40 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/47aKUagGTP
💳Номер картки банки
5375 4112 0036 8335
Проєкт «Кінцева» – https://t.me/kintseva
Авторка: Ірина Запотічна