Центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям. У закладі дітей, які потребують посиленої турботи, фактично «зв’язували» ременями, фіксували в стільцях для годування та дитячих візочках, аби ті не вимагали багато уваги. Адміністрація пояснює такі дії «недопущенням травмування». Моніторингова група дізналася, що такі методи застосовують і до 6-місячного немовляти. Руки дитини після перевʼязування були набряклими та зі слідами від фіксації.

Також у центрі догляд за вісьмома дітьми, п’ятеро з яких — немовлята, а троє потребують паліативної допомоги, здійснювали лише двоє працівників. Водночас за списками кількість працівників філії на день візиту становила 89 людей.

Цитата. «Чи можна говорити про забезпечення права на гідні умови проживання, якщо діти не забезпечені навіть індивідуальним одягом, у тому числі спідньою білизною», — зазначив Дмитро Лубінець. 

Також у закладі особові справи дітей ведуться хаотично, без індивідуальних планів соціального захисту дитини. А право на виховання в сімейному оточенні не забезпечується. Персонал закладу каже, що таких дітей «ніхто не хоче», і що «вони з інвалідністю».

Також моніторингова група виявила алкогольні напої, що зберігалися в підсобних приміщеннях закладу.

Під час візиту до Миколаївської області також відвідали заклади освіти:

• Лисогірську спеціальну школу, на базі якої також розміщуються евакуйовані діти з Широколанівської спеціальної школи;
• Антонівський мистецький ліцей, до якого також евакуйовано дітей з Миколаївського центру соціально-психологічної реабілітації;
• Вознесенську спеціальну школу Миколаївської обласної ради.

Ці заклади забезпечують лише проживання дітей. Водночас не організовано належний доступ до освітніх, соціальних, медичних, реабілітаційних та інших послуг.

Порушення, які мають системний характер:

В одному з релокованих закладів діти навчаються дистанційно через месенджери, без доступу до обладнаних класів і спортивних приміщень, які фактично є у цих закладах. У Лисогірській спецшколі продовжують ділити дітей на «своїх» та «чужих», тобто евакуйованих, обмежуючи їм доступ до послуг.

Діти понад два роки розміщені у занедбаних будівлях, а також переповнених кімнатах (до десяти дітей), ліжка стоять впритул одне до одного. Речі зберігаються в коробках з-під продуктів або в класі для онлайн-занять. Не кожна дитина має навіть власну тумбочку. Температура в житлових кімнатах дітей із Миколаївського центру соціально-психологічної реабілітації дітей не перевищувала 15°C.

В одному із закладів дитині видавали протерміновані психотропні препарати. В іншому зафіксовано випадок захворювання дітей на коросту, однак вони дев’ять днів перебували в ізоляторі навчального закладу без огляду лікаря. Ще одна дитина тривалий час не відвідувала школу через висипи на шкірі тіла та обличчя. 

Діти з Миколаївського центру соціально-психологічної реабілітації приймають душ у спільній ванній кімнаті, яка не замикається і не має перегородок.

Учні Широколанівської спецшколи два роки були змушені користуватися вуличним туалетом, через заборону використовувати вбиральню, яка розміщена в корпусі. 

Укриття для евакуйованих дітей Широколанівської спецшколи замикається адміністрацією закладу через побоювання, що «діти там палитимуть». Натомість діти з Миколаївського центру соціально-психологічної реабілітації замість укриття використовують актовий зал — захисні споруди,   облаштовані   в   Антонівському   мистецькому   ліцеї, використовуються виключно учнями закладу.