«Можете називати це бодішеймінгом, фетшеймінгом та лукізмом, але я вважаю, що Музей Голодомору-геноциду має очолити військовий, який пройшов російський полон і знає реально, що таке голод, тому він може зрозуміти всю суть музею про Голодомор, а не пані Леся Гасиджак», — відповів Братківський на зауваження людей в мережі.

Жінка прокоментувала цькування адвоката в ефірі Радіо Свобода: «Я спокійно до цього хейту поставилася. Це дуже смішна історія й сумна, з іншого боку. Я принципово буду подавати до суду, бо розумію, що такі історії трапляються щодня. Хейту піддається дуже багато жінок в Україні. І не лише через зовнішність. А просто через те, що вони є жінками на керівних посадах. Я вважаю, що це має бути повчальний кейс. Щоб він ніколи більше не повторився».

Контекст. Леся Гасиджак обіймає посаду Гендиректорки з 20 липня 2022 року. Вона замінила Олесю Стасюк, яку звинуватили у плагіаті та некомпетентності. Гасиджак є кандидаткою історичних наук, етнологинею, музеологинею.

Реакція спільноти

Користувачі в соцмережі обурилися такому коментарю та зауважили, що зовнішній вигляд ніяк не впливає на професійні навички людини.

«Спроби цькувати в.о. директорки Музею Голодомору Лесю Гасиджак через її вагу — це найбільш огидне, що я бачив в українському сегменті соцмереж за останні місяці..Коли претензії висуваються не як до науковиці і не як до менеджерки, а як до носійки ваги — це просто замежний треш», —  прокоментував ситуацію журналіст Данило Мокрик.

На захист гендиректорки стала медіаконсультантка, політтехнологиня та політична аналітикиня Марина Данилюк-Ярмолаєва: «Попередньо я опитала думки фахівців музейної справи про цю пані. Кажуть, що людина тямуща і віддана своїй справі. А тому мені байдуже на форми її фігури і улюблений стиль суконь. Аби роботу достойно робила. Мене більше хвилює те, що попередня директорка і її товариші з СБУ блокують доступ Гасиджак до скандального «дослідження» загиблих від Голодомору».

Відреагувала на ситуацію й феміністична ініціатива «Марш жінок»: «Старий добрий фетшеймінг, знайомий усім нам з дитинства..Згадайте свої шкільні роки і цю традицію пострадянської школи, де всі мають бути стандартними. Додайте до цього нескінченний булінг і відсутність реагування на нього. І от ми отримали вже доросле суспільство, якому абсолютно ок «жартувати» на такі теми».

«Бодішеймінг — це так ницо та безглуздо, але чому ж тоді це настільки неочевидно для деяких людей? Найчастіше через призму зовнішнього вигляду оцінюють саме жінок та їх професіоналізм. Сотні коментарів про те, якою насправді має бути жіноча фігура, непрохані рекомендації скільки кілограмів треба скинути, що вдягати тощо. Ця практика є ганьбою для сучасного українського суспільства», — зазначили в ініціативі. 

Комунікаційниця Тетяна Власова теж висловила свою думку щодо фетшеймінгу: 

«У зв’язку з масовими огидними коментарями щодо чужої зовнішності мушу нагадати очевидні речі.

1. Нікого взагалі не повинна турбувати чужа зовнішність. Дбайте про свою, якщо це для вас важливо.
2. Людина може бути товстою, може бути худою, може бути якою завгодно. Це її справа. Не ваша.
3. Цькувати людину за зовнішність — це дно. Висміювати чужу вагу — це дно. Той, хто це робить — кончений їбанат».

Довідка. Бодішеймінг — це критика людей за їхньої особливості в зовнішності, що не вписуються в загальноприйняті стандарти. 

Лукізм — це дискримінація людини через її зовнішність людини, що базується на стереотипах. 

Фетшеймінг — це дії чи висловлювання, що ображають людей із зайвою вагою.

Фото: vechirniy.kyiv.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики