В’ячеслав родом із Черкас, йому — двадцять вісім років. Коли загинув брат, йому було вісімнадцять, у двадцять — пішов добровольцем до «Айдару», потім — університет, робота в IT-сфері — і знову фронт.
Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти
Читати далі
+ 120 слів
На війні хлопець отримав дві кулі в голову: одна пройшла навиліт, інша — залишилася в черепі, дивом не зачепивши мозок. Вʼячеслав втратив ліве око. «Після поранення встав і відстрілювався. Сам дійшов із поля бою, мене не виносили», — каже хлопець. Він говорить спокійно, без натяку на героїзацію.
Цього літа Вʼячеслав став одним із пацієнтів міжнародної окулопластичної місії Vision for Ukraine, яку ініціює БФ «Християнська медична асоціація України». Протягом чотирьох днів українські та американські офтальмохірурги разом оперували поранених військових. В’ячеславу відновлюють повіки, щоб згодом встановити очний протез.
«У Черкасах йому вже встановили орбітальний імплант. Тепер треба сформувати повіки, які зможуть утримати протез. Це складна пластика», — пояснює Оксана Петренко, офтальмохірургиня Київської обласної лікарні. Разом із нею працює американський колега Хорхе Корона — один із провідних окулопластичних хірургів США. Це його вже четвертий візит до України.
Цього разу Корона привіз чотири надруковані на 3D-принтері титанові імпланти. Кожен створено за персональними КТ-знімками пацієнтів. Один імплант коштує від 9 до 12 тисяч доларів США. Українські захисники отримують їх безоплатно.
«Мінно-вибухові поранення сильно спотворюють обличчя. Але наша ціль не в тому, щоб закрити рану абияк, а повернути людині риси обличчя. Бо це — про гідність», — говорить Хорхе Корона.
Шрам на обличчі Андрія Дунаєва починається з надбрівної дуги й тягнеться до очної ямки. Як каже чоловік, це його особиста лінія фронту. На правому зап’ясті витатуюване слово «Воля».
Андрій — з Волині. Після поранення на сході чоловік утратив зір. Одне око вдалося зберегти, але бачить ним ледве-ледве. Його обличчя спокійне, без нот жалю. Лікарі готують орбітальну порожнину, щоби згодом установити протез. Усе — аби в дзеркалі було не «обличчя після», а обличчя, з яким можна жити далі.
«Обличчя — це вхідні двері в соціум, — каже Олександр Васильєв, завідувач відділення щелепно-лицевої хірургії Київської обласної клінічної лікарні. Лікарі щомісяця проводять до 120 операцій, близько 60% пацієнтів — військові.
«Поранення дуже різні: середня зона обличчя, нижня третина, вуха та очі. Тут потрібна командна робота: офтальмологи, щелепно-лицьові хірурги, нейрохірурги. Стандартних напрацьованих рішень немає», — пояснює Васильєв.
І додає: «Це не лише фізична травма. Це глибока психологічна історія. Люди з обличчям після вибуху соромляться повертатися в життя. Наша мета — дати їм інструмент для повернення».
Як 3D-друк та інновації, які раніше застосовували переважно в онкології, тепер допомагають повернути риси обличчя
Війна пришвидшила розвиток реконструктивної хірургії в Україні. Уперше широке застосування отримали PSI-імпланти (Patient Specific Implant) — титанові деталі, створені на 3D-принтері під конкретного пацієнта.
До 2022 року PSI-імпланти використовували лише епізодично, переважно в онкології. Тепер вони критично важливі для поранених. Однак їхня вартість — понад 100 тисяч гривень — і відсутність державного фінансування обмежують доступ для поранених. Саме тому участь міжнародних команд — критично важлива.
Американський хірург Стюарт Сейф каже: «Війна відкрила нові можливості для розвитку медицини в Україні. Раніше офтальмологія не охоплювала складні реконструкції, але завдяки спільним операціям і менторству українські лікарі швидко нарощують експертизу».
Ці операції відбуваються в межах ініціативи Місія Vision for Ukraine, що зосереджена не лише на клінічній допомозі, а й на трансформації української реконструктивної хірургії. Місію координує Благодійний фонд «Християнська медична асоціація України».
Такі місії планують проводити надалі — наступна відбудеться з 30 листопада до 5 грудня. Реєстрацію для попереднього запису шукайте за посиланням.