Довідка. Державна установа «Професійні закупівлі» — перша в Україні централізована закупівельна організація, що здійснює закупівлі в інтересах державних замовників. Також «Професійні закупівлі» є адміністратором електронного каталогу Prozorro Market — першого та єдиного державного маркетплейса, в якому державні замовники можуть швидко закупити потрібний товар.

Від прямих контрактів до гучних скандалів: як ми опинилися в глухому куті

З початку повномасштабного вторгнення значну частину закупівель почали здійснювати поза електронною системою Prozorro — без відкритих торгів, без конкуренції та без публічного контролю. Наприклад, до 2024 року оборонні закупівлі часто відбувалися за прямими контрактами: Міноборони або інші державні структури напряму домовлялися з конкретними компаніями про постачання зброї, техніки чи інших товарів. Такий підхід пояснювали потребою забезпечити максимальну швидкість і секретність. Утім з іншого боку, система практично виключала реальну конкуренцію. Зрештою ціни завищувалися, зростали ризики зловживань, а деякі укладені контракти взагалі зривалися.

Усе це змусило Україну переглянути підхід до оборонних закупівель і перейти до моделі, що ґрунтується на стандартах НАТО. Це передбачає чітке розмежування відповідальності, зменшення ручного управління, нетерпимість до корупції та залучення громадського контролю. На перший погляд — ідеальне рішення. Але як це працює насправді?

Перезавантаження системи: профільні агенції створили, але чи поменшало викликів? 

Міноборони більше не займається безпосередніми закупівлями. Тепер його головна роль — встановлювати «правила гри». Натомість підготовкою тендерних документацій, проведенням торгів та укладанням договорів із постачальниками займаються дві установи — Агенція оборонних закупівель (АОЗ) і Державний оператор тилу (ДОТ). Перша закуповує озброєння та військову техніку, друга забезпечує армію продуктами, паливом, одягом та рештою необхідних товарів. 

Ідея хороша, але й тут не все так добре: у 2023 році керівника АОЗ звільнили через сумнівні контракти. А вже у 2024-му відбулося гучне і юридично неоднозначне відсторонення Марини Безрукової — наступної очільниці агенції. Це рішення супроводжувалося публічним конфліктом із Міністерством оборони. 

Нині Агенцію оборонних закупівель очолює Арсен Жумаділов, який до цього керував ДОТ. На тлі його переходу з’явилася ще одна ініціатива — об’єднання АОЗ і ДОТ. Проте злиття структур з абсолютно різним функціоналом послаблює контроль, знижує прозорість і підриває довіру партнерів. НАТО, зі свого боку, не рекомендує цього робити під час війни.

Не чекати, а купити: інший спосіб закривати потреби 

Паралельно працює інша модель — децентралізовані закупівлі. Підрозділи можуть купувати необхідне — швидше й зручніше. Часто йдеться про суттєві кошти, яких вистачає, аби швидко закрити нагальні потреби підрозділів. Звісно, танки чи системи ППО таким чином не купиш. Але пальне, генератори, дрони, рації — цілком реально. 

Утім і з децентралізованими закупівлями не все просто. Купити, скажімо, дрони за бюджетні кошти — це не те саме, що замовити їх в інтернеті. Потрібно проходити тендери, перевіряти постачальників, укладати договори та звітувати. Найбільша проблема — у багатьох підрозділах немає спеціаліста, який міг би цим займатися.

Яке розв’язання проблеми? Військові частини можуть користуватися Prozorro Market — електронним каталогом, що працює як інтернет-магазин для державних замовників. Його адмініструє державна установа «Професійні закупівлі». У каталозі є багато товарів, необхідних для війська: від тактичних окулярів до дронів. І головне — не треба самим шукати й перевіряти постачальників. Це роблять адміністратори: вони перевіряють документи, досвід і доброчесність учасників.

Як це працює? Замовник обирає товар з асортименту каталогу, підприємці надсилають свої пропозиції, а система автоматично обирає найвигіднішу — за найнижчою ціною. 

До забезпечення армії тепер можуть долучатися й громади. Після змін у законодавстві 2024 року вони отримали право закуповувати спорядження, техніку та транспорт на підставі запитів військових частин. Вони можуть формувати запити, проводити закупівлі й передавати обладнання напряму. І тут в пригоді знову стає Prozorro Market.

Пошук балансу: як не зашкодити армії, але й не втратити прозорість

В умовах війни не всю інформацію можна розголошувати — деякі дані дійсно мають залишатися закритими. Зокрема, характеристики озброєння, маршрути постачання та місця розміщення. Втім, під прикриттям «військової таємниці» часто приховували і те, що цілком могло б бути відкритим — наприклад, витрати на харчування, одяг чи генератори.

Щоб зберегти довіру, потрібно чітко визначити, яка інформація дійсно має бути таємною, а що можна публікувати — хоча б із затримкою. Наприклад, дані про кількість закуплених дронів чи суми витрачених коштів можна публікувати пізніше.

Ще один важливий крок — повернути конкуренцію там, де це можливо. Прямі договори мають залишатися винятком — лише для термінових або специфічних запитів. Решту закупівель варто проводити через відкриті торги в системі Prozorro, рамкові угоди або е-каталог Prozorro Market. Це дозволить закуповувати раціонально й економно.

Також важливо посилити спроможність на місцях. Військовим частинам потрібні не лише гроші, а й кваліфіковані люди, які зможуть ефективно організовувати закупівлі. І наостанок потрібно забезпечити постійний контроль. Парламентський і громадський моніторинг мають працювати системно, а не лише після скандалів.

Прозорі закупівлі — це про довіру. Довіру солдатів до тилу. Довіру платників податків до держави, яка витрачає їхні гроші. І довіру міжнародних партнерів, які допомагають нам озброюватися. Зробити систему оборонних закупівель ефективною — значить укріпити оборону. А це саме те, що нам потрібно першочергово.

Авторство: команда державної установи «Професійні закупівлі»

Фото: колаж НЗЛ