Детальніше. 

• «Газові» переговори. Доки обмінювали полонених, Віктор Медведчук лобіював інтереси Москви у «газових війнах». Наприклад, у жовтні 2014 він обговорював постачання газу з міністром енергетики Росії Олександром Новаком та головою російського «Газпрому» Олексієм Міллером. Медведчук запевняє, що це саме він змусив п’ятого президента Петра Порошенка пом’якшити умови з боку України. Київ хотів внести ціну на газ у контракт, але Москва наполягала, щоб вона була зафіксована в іншому документі, в міжурядовій угоді Росії та України. Зрештою, у контракті ціну так і не прописали.
• Електроенергія у Крим. На плівках Медведчук домовляється Дмитром Козаком, заступником голови уряду РФ, про ціну на електроенергію. Адже в часі війни Україна опинилася і з дефіцитом газу, і з дефіцитом електроенергії. Росія запропонувала «дружній» жест: «ми вам електроенергію за будь-яку вигідну для вас ціну, а ви нам — світло в анексований Крим». Тоді Крим повністю залежав від України у плані електроенергії. Контракт про імпорт світла із Росією уклали напряму. Крим у тому документі назвали «федеральним округом», а підписантом документа є кримське юридичне утворення окупантів. Так Україна підписалася під цим контрактом, легітимізувавши окупацію Криму Росією.
• Обмін полоненими. На одній із пресконференцій Петро Порошенко каже, що єдиною функцією Медведчука був обмін українських полонених у російсько-українській війні. Це, за словами журналістів Bihus.Info, дало кумові Путіна купу бонусів: прямий переліт із Києва до Москви, комунікація з Кремлем, легалізований контакт із бойовиками. Ось момент переговорів із «омбудсменкою» бойовиків Ольгою Кобцевою.
  Цитата. « — Тобто ми даємо одного, а отримуємо сім? — запитує Медведчук у Кобцевої.
  — Так. А мені це не подобається, я не дам. Я все зроблю, щоб не дати, — відповідає йому Ольга.
  — Не давай, Олю.
  — Не даю.
  — Бу-га-га-га, — регоче на плівках Медведчук».
  Себто «представник» України на переговорах із бойовиками радіє тому, що вигідний для України обмін зірвався.

Хто такий Віктор Медведчук?

Зараз він — народний депутат від «Опозиційної платформи — За життя», кум Путіна. У 2002-2005 роках Медведчук був главою Адміністрації президента часів Леоніда Кучми. Його називають автором темників (перелік обов’язкових тем, які повинні були висвітлювати журналісти). За непідтвердженими даними, був співробітником КДБ (Комітету державної безпеки) СРСР. Медведчук був адвокатом Василя Стуса на суді. Його політичний вплив зменшився після Революції Гідності. У 2014 році його призначили представником України по обміну полоненими з проросійськими бойовиками. У червні цього року близький до Медведчука Тарас Козак придбав телеканал ЗІК.

Що про нього варто знати?

• Генеральна прокурорка Ірина Венедіктова підписала підозру у держзраді голові політичної ради партії «Опозиційної платформи ― За життя» Віктору Медведчуку та нардепу цієї партії Тарасу Козаку. Також їх підозрюють у замаху на розграбування національних ресурсів у тимчасово окупованому Криму.
• Віктора Медведчука, якому вручили підозру в держзраді, під варту не взяли. Він буде під цілодобовим домашнім арештом упродовж двох місяців. Також Медведчук повинен носити електронний браслет, здати свій закордонний паспорт і приходити на виклики до правоохоронців. Нагадаємо, Офіс генерального прокурора просив суд взяти Медведчука під варту з можливістю внести заставу в розмірі 300 мільйонів гривень.

Фото: unian.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики