Водночас проблема є нагальною, про що суспільство періодично отримує «нагадування» у формі резонансних злочинів на кшталт того, який скоїли неповнолітні злочинці над 14-річною дівчиною із Закарпаття. Юнаки зґвалтували свою однокласницю, зняли це на відео та поширили у соціальних мережах. Натомість як покарання отримали «два роки умовно». Кількість обурливих фактів у цій справі була такою, що викликала значний суспільний резонанс. Ймовірно, продовження не буде таким, на яке сподівалися підозрювані, але це стане зрозуміло згодом.

Сьогодні поговоримо не про конкретну справу, а про причини, через які злочини такого типу стають можливими. І те, що з цим робити, теж з’ясуємо. Для цього НЗЛ поспілкувались з трьома експертками у цій сфері: гештальт-терапевткою Оксаною Полонською, експерткою з сексуальної освіти Юлією Ярмоленко та психологинею Одеського центру здоров’я Лейлою Гасановою.

Що сприяє сексуальній злочинності серед підлітків?

Наважитися на злочин не так просто, як може здаватися, а особливо 一 спланувати та скоїти. Існує кілька факторів, які можуть спонукати підлітка до таких дій. 

Перший з них — виховання. «Цінності перш за все формує сім’я, оскільки у ній можуть обговорювати певні речі, наприклад, як поводити себе на майданчику: чи ділитись іграшками або, чи підтримувати того, хто образився. Такі цінності прищеплюють дітям, щоб створити базове розуміння, як функціонує світ. Якщо батьки, наприклад, підтримують насильство або самі його практикують, тоді для дитини буде нормою вчиняти таке ж щодо інших», — розповідає гештальт-терапевтка Оксана Полонська, яка спеціалізується на роботі з підлітками.

Другий фактор — відсутність сексуальної просвіти у школах та родинах. На думку Оксани Полонської, у нас немає якісної сексуальної просвіти, а підлітки про секс дізнаються з порно. Існує велика ймовірність, що після перегляду порно дитина сформує своє уявлення про секс з позиції насилля. У порнографії насилля — це частина сексуальної гри, і коли жінка каже «ні», то це означає «так». 

«Тому порно переглядати дітям я б взагалі не рекомендувала, тому що для них це виглядає як сцени насилля. Можна згадати історії дітей, коли вони випадково чули або бачили секс батьків, то завжди думали, що тато б’є або вбиває маму», — пояснює спікерка.

Водночас експертка із сексуальної освіти Юлія Ярмоленко вважає, що важливим фактором сексуального насилля серед підлітків є культура зґвалтування (комплекс переконань, які заохочують сексуальну агресію у чоловіків і схвалюють насильство проти жінок — ред.). «За такою культурою нормалізується розуміння: якщо дівчина одягнена відверто, яскраво нафарбована, вживає алкоголь, поводиться розкуто, прийшла на вечірку чи у гості — вона хоче сексу. А це не так», — наголошує вона.

Також експертка наголошує на важливості невідворотного покарання у таких злочинах. «Якщо ґвалтівник має гроші та владу, то шанси довести справу до суду — мінімальні. Приклад — зґвалтування поліцейськими дівчини у відділку Кагарлика. Допоки кривдники знають, що вони не будуть покарані, то ці злочини будуть продовжуватись», — звертає увагу фахівчиня. 

Які наслідки для жертви, злочинців та оточення? 

Злочини на сексуальному ґрунті негативно впливають передовсім на жертву, але руйнівний вплив мають також на самих злочинців та їхнє оточення. Психологиня Лейла Гасанова пояснює, що психіка людини, яка пережила зґвалтування, може кардинально змінитися та вплине на подальше життя: низька самооцінка, розлади харчової поведінки, аутоагресія (свідоме чи несвідоме заподіяння собі шкоди у будь-який спосіб), безсоння, посттравматичний стресовий розлад, замкнутість, страхи. Для злочинця можуть бути такі наслідки: агресія, проблеми з комунікацією, емоційність, імпульсивність. У той час для оточення — це почуття провини, страх, відчуття небезпеки, недовіра, емоційний спад сил.  

Що робити, щоб запобігти сексуальній підлітковій злочинності?

Просвітницька робота. Експертка Юлія Ярмоленко стверджує, що сексуальна освіта повинна бути в школах, адже це допоможе не лише запобігати таким випадкам, а й навчить підлітків як побудувати здорові стосунки з протилежною статтю. Окрім цього, якісна сексуальна освіта приділяє велику увагу концепції згоди.

«Якби про це говорили на кожному кроці, то зрушення, я впевнена, поступово були б. Бо згоду на секс можна отримати тільки вербально, і тільки при умові, що людина досягла віку згоди, не перебуває під дією будь-яких речовин, а також розуміє, що з нею/ним відбувається, бо, наприклад, люди із розумовою відсталістю не можуть дати згоди», — звертає увагу Юлія Ярмоленко.

Гештальт-терапевтка Оксана Полонська радить у школах проводити курси лекцій про злочини та відповідальність, щоб пояснити дітям про наслідки їхніх вчинків.

«Ми можемо тільки як суспільство щось зробити для цього: почати говорити з дітьми, за що загрожує кримінальна відповідальність, вчити з ними правознавство на реальних прикладах. Щоб у школах проводили уроки, де розповідають про кримінальну відповідальність, дитячі колонії та наслідки для жертв», — зазначає вона.

На цих лекціях, зауважує спікерка, підлітків варто розділяти на групи за віком, щоб подати різну інформацію. Наприклад, чоловіки розповідатимуть хлопцям про їх зміни у тілі, а жінки — дівчатам.

Законодавство. Водночас психологиня Юлія Ярмоленко вважає, що лише запровадження секспросвіти без змін у законодавстві кардинально не змінить ситуацію. 

«Зараз постраждалим від зґвалтувань доводиться проходити пекло: вони одразу опиняються у центрі уваги суспільства, яке розбирає жертв на молекули — у що була одягнена, як нафарбована, як поводилася, у якій родині виховувалася. Далі дівчину/жінку десятки, сотні разів допитують, примушують повторювати одне й теж, а це призводить до ретравматизації», — пояснює вона.

Цінності в сім’ї. Лейла Гасанова зауважила, що з дітьми також повинні працювати батьки, аби розвинути у них почуття емпатії до улюбленців, друзів чи рідних.

«Окрім цього, дітям допоможе вивчення основ вікової та гендерної психології, прищеплення почуття відповідальності, сприяння співпраці дівчат та хлопців з урахуванням гендерних ознак та розвиток емпатії шляхом піклування за рослинами/тваринами», — зазначає фахівчиня.

Які перепони варто усунути?

Попри те, що фахівці розуміють, що і як потрібно змінити для зменшення кількості злочинів на сексуальному ґрунті, реальні зміни через низку факторів наразі не відбуваються.

Упередження. Фахівчиня Юлія Ярмоленко зазначає, що наше суспільство концепцію згоди сприймає як «вбивство романтики», хоча насправді безпечні стосунки не можуть вбити кохання.

Також вона додає, що частина українців намагається ввести секспросвіту у школах хоча б факультативно, проте наразі безрезультатно. У одній з областей України фахівці проводили уроки про дорослішання, стосунки, безпеку і секс. Однак про це не говорили вголос, бо боялися, що буде скандал і програму просто закриють. 

Тривалість процесу змін. Оксана Полонська пояснює, чому зараз важко ввести нову шкільну програму так: «По-перше, програму треба розробити. По-друге, її треба протестувати та спробувати вводити в різних класах. По-третє, важливо порівняти досвід закордонних країн, щоб створити якісну систему. Процес введення сексуальної освіти вимагатиме великої кількості часу ー 10 років щонайменше. Для цього необхідно, щоб проєкт підтримувався всіма міністрами, які змінюються протягом цих 10 років. Також потрібно пояснити та навчити батьків/вчителів, чому це важливо».

Неякісна освіта. Гештальт-терапевтка Оксана Полонська звертає увагу на книжки, за допомогою яких нині діти отримують знання у цій сфері. На її думку, такі книги як «Основи здоров’я» повинні проходити експертизу, аби там не було поширення сексуальної об’єктивації, а відтак — поширення культури зґвалтування. «Багато українських дітей внаслідок війни отримало інший досвід навчання за кордоном і зараз, повертаючись в Україну, вони бачать, наскільки він не співрозмірний», — пояснює вона.

Фінансові труднощі. Фахівчиня також додала, що виховання залежить і від економічного розвитку нашої країни. «Наприклад, якщо підліток може купити презерватив за власні кошти, а засоби захисту зараз не дорогі, то тоді в нього більша ймовірність, що він матиме захищений секс і в нього не буде дітей», — розповідає вона.

Ідеологічні опоненти. Експертка з сексуальної освіти Юлія Ярмоленко вказує на те, що існують радикальні організації, які виступають проти введення сексуальної освіти у школах, бо вважають це «загрозою традиційній сімʼї». «Але, якщо традиційна сімʼя — це та, де чоловік має право бити дружину і дітей, то так — це загроза. Бо секспросвіта ー це про нормальні здорові стосунки без насильства і з повагою до особистих кордонів», ー пояснює вона.

Гендерні стереотипи. Оксана Полонська звернула увагу і на сферу маркетингу, де використовують оголені тіла, щоб прорекламувати продукт, а натомість поширюють гендерні стереотипи. Такі рекламні засоби є недоречними та впливають на глядачів, а особливо на підлітків, які формують погляди на певні речі через довкілля.

Щоб українське суспільство було здоровим та розвивалось у правильному напрямку, потрібно повністю переглянути культуру, яку ми поширюємо серед людей, а також шкільну програму, щоб запозичити та якісно ввести досвід інших країн, підсумувала Оксана Полонська. Крім того, вона зазначила, що потрібно працювати із неповнолітніми злочинцями, щоб вони усвідомили свої вчинки та змінили ставлення до людей. Місця позбавлення волі в Україні не сприяють перевихованню людей, тому важливо розглядати альтернативні підходи для змін. Впровадження сексуальної освіти та робота над помилками можуть допомогти знизити насильство та збільшити безпеку в суспільстві.

Фото: НЗЛ

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики