Тут професійно надають юридичні послуги, психологічну допомогу для дорослих і дітей, допомагають з працевлаштуванням. Медикиня видає наявні медичні препарати за потреби, а також центр раз на тиждень відвідує маріупольський сімейний лікар, який заключає декларації. Є куточок для дітей. Фахівці періодично проводять  майстер-класи для охочих. Для людей старшого віку існують літературний та розмовний клуби. В останньому покращують свою українську.

Станом на сьогодні існує 17 таких центрів у різних містах України. Тут піклуються про маріупольців і дають їм шанс на нове щасливе життя. Ви також можете допомогти: принести їжу, книжки, засоби особистої гігієни або, наприклад, провести майстер-клас чи лекцію. Одяг в Ужгороді поки просять не приносити, бо наразі для нього немає приміщення. Всю актуальну інформацію щоденно оновлюють у Telegram-каналі центрів «ЯМаріуполь». 

Маріупольці дякують усім, хто підтримує їх і приймає у своїх містах. Будь-яка допомога та увага важлива й неабияк потрібна для тих, хто втратив своє місто, житло, роботу та рідних. Ми маємо робити все можливе для їхньої адаптації в усіх куточках України, адже найближчим часом вони не зможуть повернутися додому. 

Авторка тексту та фото: Олександра Фененко

Більше світлин шукайте на нашій сторінці в Instagram

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Активісти мають намір вкотре нагадати міжнародній спільноті про всі злочини, які вчиняє РФ в Україні. Зокрема, переслідування, катування та вбивства цивільних, серед яких особливу небезпеку відчувають волонтери та локальні активісти. Вони ризикують власним життям, щоб допомагати населенню та військовим, роздаючи продукти та медикаменти, евакуюючи населення та надаючи медичну допомогу. 

«Окупанти свідомо та цинічно вбивають їх (ред. — волонтерів): розстрілюють гуманітарні конвої та авто з людьми, які намагаються виїхати з окупованих міст, ціляться в пункти видачі гуманітарної допомоги, викрадають та утримують у підвалах, організовують катівні. На жаль, ми не знаємо точну кількість загиблих, оскільки ці цифри ще доведеться підрахувати після звільнення всіх українських територій», — повідомляє Анна Бондаренко, керівниця Української Волонтерської Служби.

У Міжнародний день волонтера команда закликає міжнародну спільноту підтримувати Україну фінансово та інформаційно. Крім цього, щоб поширити факти про загиблих українських волонтерів, команда проєкту створила тематичне відео. Його просять публікувати у соцмережах з хештегом #UkrainianVolunteersKilledbyRussia та #Russia_Kills.

Фото: depositphotos.com

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

У програмі можуть взяти участь активні люди віком від 18 до 28 років, які мають мінімальний досвід у волонтерстві та прагнуть допомагати іншим у їхній громаді. За словами організаторів, проєкт пропонує унікальне модульне навчання від експертів з волонтерського, проєктного й комʼюніті менеджменту, фандрейзингу та комунікацій.

«Учасники протягом року отримають всі необхідні знання, інструменти та навички для того, щоб розвивати волонтерський рух у своєму місті. Іншими словами — обʼєднувати навколо себе містян і організовувати разом із ними допомогу. Ми шукаємо активних людей, готових взяти на себе відповідальність за розвиток такої допомоги у своєму місті. Зі свого боку ми надаємо всю необхідну підтримку, аби їхні ідеї були реалізовані», — зазначила керівниця програми Вікторія Зацнова.

Усі охочі можуть заповнити форму реєстрації та отримати тестове завдання, а тих, кому вдасться перейти на наступний етап, чекатиме співбесіда. За її результатами відберуть 30 учасників. Після закінчення навчання студенти отримають сертифікат.

Організатори покривають усі витрати в межах програми та запевняють, що всі заплановані офлайн-події будуть проводитися в місцях з укриттями та з урахуванням загальної ситуації в країні. Зареєструватися до 27 листопада включно можна за посиланням.

Фото: пресцентр Української Волонтерської Служби

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Катерина Снітко, 20 років

Коли почалася повномасштабна війна, дівчина була у Києві. 10 березня вона повернулася в рідну Охтирку, яку активно обстрілювали росіяни, бо розуміла, що повинна бути там. Одразу після приїзду дівчина почала шукати волонтерів, які змогли б передавати їй корм для тварин. 

«Я бачила дуже багато худих безпритульних собак, у яких було видно кістки й ребра, й породистих, яких люди повідпускали, коли виїжджали. Їх тоді в місті, певно, було більше, ніж людей. Вони бігали зграями й деколи від голоду навіть кидались на містян», — згадує Катерина. 

З кормом проблем не було, волонтери з різних міст та організацій швидко реагували на запити Каті. Проте не завжди вистачало бензину. Дівчині, щоб погодувати тварин, доводилося ходити пішки по місту або їздити на велосипеді. «Одного разу, коли я тільки присіла, щоб насипати корм, зовсім поруч пролунав потужний вибух. Мені було дуже страшно, але я пішла годувати тварин далі. У мене не було вибору, вони теж хочуть їсти», — поділилась Катя. 

Дівчина доглядає за тваринками досі, двоє навіть взяла до себе. У найскрутніший час на початку березня під опікою у Катерини було 15 собак. Зараз безпритульних тварин у місті значно поменшало: люди активно забирають їх додому. 

Андрій Борщ, 25 років

Хлопець дізнався про початок повномасштабного вторгнення на заході України. Там одразу почав займатися волонтерством, бо повертатися в рідні Суми було небезпечно. «Я волонтерю, тому що відчуваю борг перед нашими захисниками. Тил повинен допомагати своїм воїнам. Хочу, щоб усе більше людей підтримували мою ідею, ми об’єднувалися і разом допомагали», — ділиться Андрій. 

Повернувшись додому після Великодня, хлопець реалізував у Сумах свою ініціативу з ранковими щотижневими пробіжками за донат для ЗСУ. Перша з них відбулася 1 травня. До сьогодні вже вдалося зібрати близько 90 тисяч гривень. 

Потім з’явилася ідея об’єднатися з дівчатами, що робили благодійні фотосесії у центрі Сум. Містяни підтримали цю ініціативу і під час першої такої акції 15 травня вдалося зібрати понад 6 тисяч гривень. 

Зараз у хлопця з’явилася нова мета — зібрати 1000 донорів плазми у Сумах. Так вдасться зібрати і гроші на автомобілі для військових, і кров для тих, хто її потребує. Щоб заохотити сумчан, Андрій розігрує 10 тисяч гривень серед донорів. Хлопець запевняє: «Є люди, які підтримують мої ідеї, розвивають і допомагають популяризувати їх. Підкреслюю: ми повинні допомагати нашим військовим!»

Аліса Міхєєва, 16 років

Дівчина грає в шахи змалечку. Цьому її навчив батько. Пізніше дівчинка з татом зрозуміли необхідність створення шахового клубу. «У нас в місті було так багато шахістів, але діти не мали ні гуртка, ні турнірів, ані навіть шахів з дошками», — розповідає Аліса. Попри складнощі з отриманням фінансування і відсутністю педагогічного досвіду, їм все-таки вдалося створити клуб. Та наприкінці цьогорічної зими все змінилося. 

Місце, де Аліса з батьком проводили заняття, зруйнували рашисти. Завдяки місцевому Молодіжному центру та програмі UNICEF «Спільно. Точка зустрічі» заняття вдалося відновити в іншому приміщенні, але формат зустрічей змінився. Аліса розповідає: «Гурток існував до війни й у нього були свої цілі. Зараз мета інша, як і проєкт. Раніше ми могли дивитися в майбутнє, готували дітей до турнірів. Зараз ми більше допомагаємо їм психологічно. На заняттях вони спілкуються з іншими дітьми, грають і відволікаються від думок про війну. Бігають, радіють і деколи говорять мені такі речі, про які я потім думаю цілий день». 

Дівчина робить це, бо може допомагати своїй країні завдяки тому, що вміє. Тиждень тому Аліса отримала  нагороду Дитячого фонду ООН — UNICEF YOUTH AWARDS, яка цьогоріч присвячена молоді, яка не стоїть осторонь під час війни.

Михайло Мельник, 20 років

Михайло Мельник паламарює у храмі Успіння Пресвятої Богородиці ПЦУ міста Охтирка з 12 років. Каже, що для нього це — другий дім. На початку повномасштабного вторгнення був за містом. У перші дні його дім пошкодили росіяни.  В Охтирку повернувся тільки в березні. Тоді продовжив паламарювати й допомагати людям, які приходять до них у храм. 

«Окрім надання моральної помочі, ми підтримуємо військових, допомагаємо постраждалим. Церква зараз дає відчуття єдності. Незалежно від того чи вірить людина в Бога, ми організовуємо гуманітарну допомогу. Люди хочуть знайти відповідь. Вони хочуть не втрачати надію і знати, що з ними. Ми можемо їм допомогти і у нас немає права не робити це», — розповідає хлопець. 

Храм, де служить Михайло, один з небагатьох у місті проводить служби українською. Після початку повномасштабної війни потік людей значно збільшився, попри те, що служителі прохають містян не збиратися великими об’єднаннями. Все більше громадян пишуть записки за наших воїнів і обирають молитися за Україну.

«Кожній державі потрібна своя церква, що буде захищати інтереси власного народу. Ми відстоюємо нагальну необхідність відновлення історичної справедливості Київської митрополії, богослужінню мовою, яка ближча до серця (саме так заповідав нам апостол Андрій Первозванний) і підтримці наших хлопців, які боронять Україну», — запевняє Михайло. 

Історії записала Олександра Фененко

Фото з особистого архіву Андрія Борща

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Юра разом зі своїм батьком дають сольні благодійні концерти, де виконують українські пісні для перехожих. Концерти вже відбулися у Новояворівську, Мостиськах та у Городку.

Фото: loda.gov.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

«По всьому світі є люди, які хочуть допомогти українцям, і водночас тисячі волонтерських ініціатив всередині України намагаються зібрати кошти для покриття витрат на ліки, обладнання, харчування, переїзд тощо. Ці ініціативи вимагають негайної та невідкладної допомоги, але їм не вистачає можливостей для проведення та просування великих кампаній краудфандингу. 

Активісти обмежені тим, що публікують запити на збір коштів на своїх сторінках у Facebook українською мовою і не можуть досягти аудиторії за межами України. Ми створили платформу, щоб об’єднати волонтерів та донорів у їхньому бажанні допомогти та підтримати українців. І ми будемо поширювати інформацію, щоб вони швидше знайшли один одного». — розповіла Ірина Шостак, засновниця та керівниця комунікацій HelpHubUA.

При реєстрації волонтер має заповнити анкету з питаннями про організацію, де він перебуває, її потреби, минулі кампанії зі збору коштів, а також має додати фото- чи відеопідтвердження своїх результатів (фото, відео, скриншоти платежів, відгуки тих, кого підтримали).

Сайт HelpHubUa доступний українською та англійською мовами. Щоб уникнути шахрайства, модератори перевіряють усі волонтерські організації, які реєструються. Благодійники проходять два етапи верифікації: спочатку перевіряють організацію, потім безпосередньо збір.

HelpHubUa — це неприбутковий проєкт команди комунікаційної та продакшн агенції повного циклу Linza Agency. Стежити за оновленнями проєкту можна на сторінках HelpHubUA у Facebook та Instagram. За детальною інформацією писати на helphubua@gmail.com.

Фото: HelpHubUa

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики.

Волонтери теж потребують базових речей, аби мати змогу турбуватися про себе: здоровий сон, спокійний емоційний стан та збалансоване харчування. Потреба «розриватися» викликає виснаження навіть в емоційно стабільної людини.

Симптоми емоційного вигорання у волонтерів

1. Емоційне виснаження, втрата енергії (зокрема фізичної), відчуття безсилля
2. Дистанціювання від людей, обвинувачення тих людей, яким допомагаєш.
3. Втрата здатності бути ефективним, компетентним та зниження продуктивності.

Як можна собі допомогти?

1) Зосередитися на тому, що ви можете контролювати, прийняти факт того, що ви не робот і вплинути на все не можете. Приготуйте сніданок, прогуляйтеся, прочитайте кілька сторінок книжки перед сном.

2) Перебувати в теперішньому моменті та фокусуватися лише на тому, чим ви займаєтеся у цьому моменті. Така практика знижує тривожність за майбутнє та урівноважує нервову систему.

3) Дотримуватися графіку дня та режиму сну: працювати протягом дня, спати вночі. Повноцінний сон триває 7-8 годин. Нестача сну впливає на вашу продуктивність та змогу ефективно виконувати свою роботу.

4) Харчуватися регулярно та збалансовано. Правильне харчування позитивно впливає на ваше психічне здоров’я. Їжа, багата вітамінами та мікроелементами, може зміцнити ваш організм.

5) Тримати зв’язок з близькими та друзями дуже важливо у цей час.

Фото: prostir.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики.

До платформи вже долучилися десятки волонтерів, IT-спеціалістів, лідери громадської думки, представники бізнесу, які зустрілися з війною обличчям до обличчя, і тепер знають, що робити, аби кожен відчув підтримку.

Ви можете надати чи отримати:

Житло / Транспорт / Харчування / Медикаменти / Одяг /

Фінансову підтримку / Юридичні послуги / Підтримку за кордоном

Приєднатися до платформи  UpUkraine можна з будь-якої точки світу. Наразі волонтерські центри працюють у Києві, Львові та Хмельницькому.

Фото: uwcfoundation.com

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики.