Про блогерів та їхні висловлювання після обстрілу РФ 8 липня

«Це була спрямована російська інформаційна атака, яку природним чином підхопила частина українських медійників, але не тому, що їм заплатила Росія, а тому, що вони в глибині душі теж так думають», — Вадим Карп’як, телеведучий, журналіст ICTV. 

Про російську кампанію «чорна зима»

Фіксувати прокачування історій про втому від війни почали декілька місяців тому. А після російських ударів по енергетиці — ці меседжі тільки набрали обертів. Росіяни шукають підтримки серед частини українського суспільства, яка підхопить ці тези. Про це каже Андрій Коваленко, лейтенант Сил оборони України і керівник Центру протидії дезінформації.

«Переважна більшість суспільства любить прості рішення. Росіяни пропонують їм це просте рішення. На жаль, Путін його озвучив. Це здача територій», — каже Коваленко.  

То що нам робити з цією частиною українців? «З частиною з них потрібно працювати елементарно, щоб підвищувати їхню освіченість», — каже Андрій Коваленко. 

Чому ми починаємо втомлюватися і розчаровуємося? 

«За дослідженнями, які Канеман і Тверський дістали Нобелівську премію. Ми всі хочемо простих рішень. Ми хочемо вибрати собі двох блогерів чи трьох, чи журналіста і блогера, чи просто журналіста, на кого можна орієнтуватись. Ми делегуємо їм приймати за нас рішення, давати оцінки світу і молимося на них», — каже Ярослава Кравченка, телеведуча, засновниця Дикого театру і волонтерка.

Що змінилося в російських інформаційних кампаніях проти українців?
«Вони [росіяни] бачать певну проблему, яка викликає певне занепокоєння суспільства. І вони кидають всі ботоферми, всі свої креативні агенції на те, щоб максимально роздувати конкретну проблему. Але вони не створюють повістку, вони не вигадують проблеми, не масштабують їх самостійно, як це було, коли працював NewsOne і так далі», — каже Андрій Коваленко.

За його словами, це сталося після закриття каналів Віктора Медведчука — «112 Україна», NewsOne, Zik. 

Одна порада від Ярослави Кравченко, як не потрапити в пастку пропаганди

«Якщо я бачу якусь новину, яка мене дуже сильно чіпляє, я просто себе стопаю, щоб зараз не віддати свою реакцію, свій чи жах, чи подих. Тому що розумію, що якщо новина зроблена таким чином, що я на неї так сильно відреагувала, скоріш за все, або це жахлива, правдива новина, або, скоріш за все, хтось використовує мою емоційність», — розповідає Кравченко.

Фото: Аспен Інститут Київ

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики