Трохи життєпису

Ліна Костенко — письменниця-шістдесятниця (тобто творила у 60-х роках минулого століття). Проте якраз через свою участь у дисидентському русі була надовго виключена із літературного процесу. Авторка понад 15-ти поетичних збірок та роману «Записки українського самашедшого». Свого часу відмовилася від звання Героя України. Її аргумент: «Політичної біжутерії не ношу». Згодом відмовилася від нагороди «Золотий письменник України».

Ліна Костенко народилася у 1930-му у Ржищеві на Київщині. Коли їй було 6 років, її батька, вчителя, який самотужки опанував 12 мов і викладав у місцевій школі ледь не всі предмети, заарештували як «ворога народу». І засудили до 10 років таборів.

Ліна навчалася в Київському педагогічному інституті, а згодом — у Московському літературному інституті імені О. М. Горького. На початку 1960-х письменниця брала участь у літературних вечорах київського Клубу творчої молоді. Її піддавали критиці за «аполітичність», був знятий із плану знімання фільм за сценарієм Костенко «Дорогою вітрів».

У 1965-му Ліна підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції. Приходила на суди над українськими письменниками. За таку активність радянська влада помстилася жінці — її творів не друкували. 

Найпопулярніший нині твір Ліни Костенко — роман у віршах «Маруся Чурай» — пролежав «у шухляді» до 1979-го року. Його назвали «надміру затягнутим та нецікавим радянській людині».

У 1991-му письменниця почала їздити у Чорнобиль: «Це моя добровільна еміграція! Я їжджу в Чорнобиль… набратися сил. І, правду кажучи, не відмовляюся від усього того, чим пригощають місцеві. І пироги з ягодами їм, і воду з криниці п’ю… Хоча повторювати цього, мабуть, не варто, особливо молодим людям».

«Самашедші» пристрасті довкола «Записок українського самашедшого»

У 2010 році побачив світ перший роман Ліни Костенко — «Записки українського самашедшого». Роман викликав великий ажіотаж і тимчасову його нестачу у книгарнях. Станом на червень 2011 року загальний офіційний тираж роману становив 80 тисяч.

У січні 2011 року Ліна Василівна вирушила у тур-презентацію роману. Презентації відбулися в Києві, Рівному та Харкові, усюди були аншлаги, проте не всі охочі змогли туди потрапити, оскільки вже не було місця у залах. Але 9 лютого письменниця перервала свій тур через особисту образу. Справа у тому, що на презентацію її роману у Львові почали продавати квитки, хоча захід мав бути безкоштовним.

Добірка яскравих цитат Ліни Костенко

• А чи не запізно українці питають, що робити? Треба було прораховувати з самого початку Незалежності. Треба було відстежувати, що з нею робиться. Ще в 1993 я написала: «Гряде неоцинізм, я в ньому не існую». Хто мене тоді почув?
• Зараз все менше людей, в яких уособлюється Україна, які готові за неї боротися, в яких є ота цивільна одвага, про яку писала Олена Теліга. І от коли таких людей все менше або у них немає цивільної відваги, через те України зараз ніби немає.
• Коли я ще раз почую, що Україна встала з колін, я випишуся з українців. Якщо українці це не опротестують. Хто встав із колін? Як на мене, теперішнє оце обурення все-таки молодь в основному підняла. Старші дуже переживають, у старших сльози стоять на очах від того, що зараз відбувається. Але сказати, що це Україна встала з колін, не можна, бо ця молодь ніколи не стояла на колінах. Не стояли ж ви на колінах? Як вам ця ідея, що ви стояли на колінах? Навіть я у своєму віці не стояла ніколи на колінах.
• Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.
• Якщо нації весь час кажуть, що вона упосліджена, меншовартісна, менталітет не такий, вона спить, вона стоїть на колінах, у неї апатія, і весь цей набір, іде абсолютний психологічний демонтаж нації.
• А часом вже і думаєш, — а може, люди віруси, от просто собі віруси на цій живій Землі?!
• Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.
• Не розстрілюй часу робочого кулеметною чергою слів.

Що почитати

Стаття Ліни Костенко «Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала» є у вільному доступі. Також радимо прочитати «Записки українського самашедшого». Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» багато із нас читали у школі. Радимо повернутися до нього ще раз та перечитати знову.

Копайте глибше:

• Поет для епохи (газета «День»)
• Ліна Костенко. Поетеса епохи («Українська правда»)

Фото: 24tv.ua