19 березня Ліні Костенко виповнюється 90 років. Письменниця живе у Києві, проте останніми роками не з’являється на публіці. У день її уродин вирішили згадати найзнаковіші твори поетеси та її найяскравіші цитати.
Трохи життєпису
Ліна Костенко — письменниця-шістдесятниця (тобто творила у 60-х роках минулого століття). Проте якраз через свою участь у дисидентському русі була надовго виключена із літературного процесу. Авторка понад 15-ти поетичних збірок та роману «Записки українського самашедшого». Свого часу відмовилася від звання Героя України. Її аргумент: «Політичної біжутерії не ношу». Згодом відмовилася від нагороди «Золотий письменник України».
Ліна Костенко народилася у 1930-му у Ржищеві на Київщині. Коли їй було 6 років, її батька, вчителя, який самотужки опанував 12 мов і викладав у місцевій школі ледь не всі предмети, заарештували як «ворога народу». І засудили до 10 років таборів.
Ліна навчалася в Київському педагогічному інституті, а згодом — у Московському літературному інституті імені О. М. Горького. На початку 1960-х письменниця брала участь у літературних вечорах київського Клубу творчої молоді. Її піддавали критиці за «аполітичність», був знятий із плану знімання фільм за сценарієм Костенко «Дорогою вітрів».
У 1965-му Ліна підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції. Приходила на суди над українськими письменниками. За таку активність радянська влада помстилася жінці — її творів не друкували.
Найпопулярніший нині твір Ліни Костенко — роман у віршах «Маруся Чурай» — пролежав «у шухляді» до 1979-го року. Його назвали «надміру затягнутим та нецікавим радянській людині».
У 1991-му письменниця почала їздити у Чорнобиль: «Це моя добровільна еміграція! Я їжджу в Чорнобиль… набратися сил. І, правду кажучи, не відмовляюся від усього того, чим пригощають місцеві. І пироги з ягодами їм, і воду з криниці п’ю… Хоча повторювати цього, мабуть, не варто, особливо молодим людям».
«Самашедші» пристрасті довкола «Записок українського самашедшого»
У 2010 році побачив світ перший роман Ліни Костенко — «Записки українського самашедшого». Роман викликав великий ажіотаж і тимчасову його нестачу у книгарнях. Станом на червень 2011 року загальний офіційний тираж роману становив 80 тисяч.
У січні 2011 року Ліна Василівна вирушила у тур-презентацію роману. Презентації відбулися в Києві, Рівному та Харкові, усюди були аншлаги, проте не всі охочі змогли туди потрапити, оскільки вже не було місця у залах. Але 9 лютого письменниця перервала свій тур через особисту образу. Справа у тому, що на презентацію її роману у Львові почали продавати квитки, хоча захід мав бути безкоштовним.
Добірка яскравих цитат Ліни Костенко
- А чи не запізно українці питають, що робити? Треба було прораховувати з самого початку Незалежності. Треба було відстежувати, що з нею робиться. Ще в 1993 я написала: «Гряде неоцинізм, я в ньому не існую». Хто мене тоді почув?
- Зараз все менше людей, в яких уособлюється Україна, які готові за неї боротися, в яких є ота цивільна одвага, про яку писала Олена Теліга. І от коли таких людей все менше або у них немає цивільної відваги, через те України зараз ніби немає.
- Коли я ще раз почую, що Україна встала з колін, я випишуся з українців. Якщо українці це не опротестують. Хто встав із колін? Як на мене, теперішнє оце обурення все-таки молодь в основному підняла. Старші дуже переживають, у старших сльози стоять на очах від того, що зараз відбувається. Але сказати, що це Україна встала з колін, не можна, бо ця молодь ніколи не стояла на колінах. Не стояли ж ви на колінах? Як вам ця ідея, що ви стояли на колінах? Навіть я у своєму віці не стояла ніколи на колінах.
- Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.
- Якщо нації весь час кажуть, що вона упосліджена, меншовартісна, менталітет не такий, вона спить, вона стоїть на колінах, у неї апатія, і весь цей набір, іде абсолютний психологічний демонтаж нації.
- А часом вже і думаєш, — а може, люди віруси, от просто собі віруси на цій живій Землі?!
- Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.
- Не розстрілюй часу робочого кулеметною чергою слів.
Що почитати
Стаття Ліни Костенко «Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала» є у вільному доступі. Також радимо прочитати «Записки українського самашедшого». Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» багато із нас читали у школі. Радимо повернутися до нього ще раз та перечитати знову.
Копайте глибше:
- Поет для епохи (газета «День»)
- Ліна Костенко. Поетеса епохи («Українська правда»)
Фото: 24tv.ua










