Факт перший: чому почалися протести?

28 грудня 2025 року валюта Ірану різко знецінилася. Це обурило групу торговців у столиці країни — Тегерані. Як виявилося, економічні проблеми стали останньою краплею для багатьох людей. Те, що почалося як невеликий виступ продавців і бізнесменів, несподівано переросло в багатотисячні протести по всій країні. Натовпи протестувальників крокують вулицями з гаслами «Смерть диктатору», вимагаючи зміни режиму. Іранські жінки, на знак протесту, почали публікувати в соцмережах фотографії, на яких вони палять портрети Верховного лідера Ірану — аятоли Хаменеї.

Влада вирішила застосувати силу — в країні вимкнули зв’язок та інтернет. Почалися репресії: арешти та масові вбивства. Точна інформація про кількість жертв в Ірані недоступна, але Reuters повідомляє про щонайменше 5 тисяч загиблих з посиланням на неназваного іранського чиновника. Раніше в медіа фігурували оцінки від 2-х до понад 12 тисяч смертей, як зазначає The Guardian. 

Факт другий: незадоволення накипіло

Виступи проти влади аятоли Хаменеї в Ірані траплялися і раніше. Перші масштабні протести відбулися ще 1999 року, коли закриття газети спричинило обурення студентів, а напад на них із боку підтриманих владою радикалів лише загострив ситуацію. Згодом іранці вийшли на вулиці у 2009-му, протестуючи проти фальсифікації виборів президента. Масові акції проти дій уряду Ірану відбулися і 2019 року — цього разу через зростання цін на паливо. Кожного разу влада жорстоко придушувала протести.

Останні масові виступи були зовсім нещодавно — у 2022-му. Тоді все почалося з того, що іранська поліція моралі затримала 22-річну Махсу Аміні, звинувативши її в неправильному носінні ісламського головного убору. В ув’язненні дівчина загинула. Це спровокувало хвилю масштабних протестів проти влади та на захист прав жінок. Тоді іранська диктатура знову змогла придушити народний спротив. Та причини протестів залишилися: порушення прав людей, відсутність свободи вираження та економічні проблеми, спричинені корупцією і міжнародними санкціями.

Факт третій: війна з Ізраїлем

Торік Ізраїль атакував Іран, завдавши авіаударів по іранській ядерній програмі, вищому військовому керівництву, низці військово-промислових об’єктів і системах ППО. До того ж Ізраїль систематично завдавав нищівних ударів по бойовиках, яких Іран підтримував по всьому Близькому Сходу. До великої війни між двома країнами тоді не дійшло — перемир’я уклали за кілька днів. Але репутації іранського режиму було завдано шкоди. Як зазначає директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос у коментарі виданню Texty, ця поразка підважила саме уявлення про силу режиму і його здатність контролювати ситуацію всередині країни. Зрештою це наклалося на внутрішні проблеми Ірану й вилилося у вигляді протестів.

З огляду на цю історію, чимало оглядачів вважали, що Ізраїль може скористатися масштабними протестами й знову атакувати іранський режим. Та наразі цього не сталося. Ба більше, за інформацією The Washington Post, незадовго до початку протестів Тель-Авів і Тегеран за посередництва Москви домовилися не атакувати одне одного. Досі Ізраїль утримується від активних дій і радше спостерігає за ситуацією.

Факт четвертий: погрози Трампа

Натомість про наміри атакувати іранський режим заявляє Дональд Трамп. Президент США вже кілька разів виставляв червоні лінії для аятоли Хаменеї, погрожуючи зупинити придушення протестів за допомогою американської зброї. Водночас безпосередніх дій Трамп щоразу уникає в останній момент, а риторику періодично змінює, тримаючи всіх у стані невизначеності.

Після того як війська США викрали венесуельського президента Ніколаса Мадуро разом із його дружиною, для незахищених ядерною зброєю режимів-противників Трампа існує загроза, що рука американських спецслужб дістанеться і до них. Як зазначають в The New York Times, сама лише можливість застосування сили з боку Сполучених Штатів проти аятоли Хаменеї дає протестувальникам змогу діяти більш рішуче. Тим більше, що РФ — давній союзник аятол — навряд чи зможе допомогти дружньому режиму, поки всі російські сили зосереджені на війні проти України.

Факт пʼятий: шах у вигнанні

Понад пів століття тому, 1953 року, американське ЦРУ у співпраці з британською спецслужбою вже допомагало організовувати переворот в Ірані. Тоді країною керував прозахідний, але авторитарний монарх — шах Мохаммед Реза Пахлаві. Західні країни, передовсім британці, безперешкодно користувалися іранською нафтою. Коли новообраний іранський прем’єр Мосаддик вирішив націоналізувати місцеву нафту, США та Велика Британія скинули його з посади. Шах допоміг іноземцям, що не допомогло його репутації.

Із часом незадоволення монархом росло. Попри масштабні реформи та зростання рівня життя іранців, авторитарна влада шаха довела людей до революції. Тоді правитель утік за кордон. Нині його син Реза Пахлаві, який мав би бути спадкоємцем, став найгучнішим і досить популярним серед протестувальників лідером. Іронічно, адже свого часу так само з-за кордону до повстання закликав аятола Хомейні — лідер Ісламської революції, яка й повалила батька Рези Пахлаві.

Автор: Дмитро Спорняк