Чому громадськість проти? Йдеться про випадки, коли майно було придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, а набувач не знав і не міг про це знати. Такого власника називають добросовісним набувачем.

За словами активістів всесвітнього фонду природи «WWF-Україна», закон передбачає, що після десяти років із моменту відчуження ділянки — зокрема лісу, прибережної території чи іншої природної зони — держава чи громада втрачають право вимагати повернення цих територій.

Проте є й винятки: для земель стратегічного значення, об’єктів критичної інфраструктури, природоохоронного фонду та культурної спадщини. Проте, за словами активістів, норми закону містять численні нюанси, які ускладнюють, або унеможливлюють таке повернення. 

Якщо з часу відчуження мине менше ніж десять років, а суд ухвалить рішення про повернення такої ділянки державі чи громаді, останні повинні виплатити власнику компенсацію за ринковою вартістю.

Що ще відомо? Заступниця міністра захисту довкілля Олена Крамаренко наголошувала на необхідності доопрацювання законопроєкту, аби виключити ризики для земель лісового й водного фондів, а також гідротехнічних споруд.

Також в організації «Чесно» кажуть, що норми законопроєкту викликають особливе занепокоєння на тлі нещодавніх корупційних земельних схем в Києві. Зокрема, йдеться про використання фіктивних фірм для створення «добросовісних набувачів»

У березні 2025 зареєстрували петицію із закликом зберегти ліси, прибережні смуги, а також об’єкти історико-культурної спадщини шляхом накладення вето на законопроєкт № 12089. Вона набрала необхідні 25 тисяч підписів, однак досі перебуває на розгляді.