Американські залицяння до ядерного противника
Президент США Дональд Трамп уже не перший місяць намагається завершити війну, яку Росія розв’язала проти України, за допомогою мирних переговорів. Водночас він не чинить тиску на агресора, натомість періодично звинувачує Україну та призупиняє допомогу. Такий підхід виглядає нелогічним. Але якщо припустити, що американський президент намагається здобути прихильність Путіна, щоб намовити його діяти проти Китаю, — усе стає зрозумілим. Для Трампа і його команди КНР — найбільший противник США, адже це держава, економічна потужність якої загрожує американським інтересам. Нагадаємо, що чинний американський президент починав торговельну війну проти Пекіна ще під час свого попереднього терміну. Та й цього разу мита, встановлені адміністрацією Трампа, були найжорсткішими саме проти Китаю.
Але Китай — могутній, і перемогти його так просто не вдасться. Вочевидь, США вирішили, що для початку позбавити Пекін союзників. Трамп заявляв, що бажає «роз’єднати» Росію і Китай, аби дві ядерні держави не діяли спільним фронтом проти Вашингтона. Та що б американський президент не робив — йому не вдається. РФ продовжує постачати до Китаю свої природні ресурси, заробляючи гроші для війни. Через західні санкції Китай став для Кремля ключовим джерелом товарів і технологій. Путін та Сі Цзіньпін часто проводили офіційні зустрічі й заявляли про міцність свого партнерства. Здавалося б, шансів на розкол між сторонами немає. І тут з’являється таємничий документ.
Шпигунські війни на Далекому Сході
В одному з анонімних Telegram-каналів — яким керує хакерська група, що торгує краденими державними документами, — журналісти The Times отримали безплатний примірник — внутрішній звіт російської ФСБ про загрози з боку Китаю. Звісно, анонімні Telegram-канали — ненадійне джерело інформації, особливо коли йдеться про такі чутливі й навіть таємні офіційні папери. Але журналісти передали здобутий звіт шістьом західним розвідувальним службам, і ті підтвердили його правдивість. Що ж у ньому було?
За три дні до повномасштабного вторгнення РФ в Україну ФСБ ухвалила програму контррозвідки «Антанта-4» для протидії китайським шпигунам. Тоді Москва зосередила свою увагу, сили та ресурси, намагаючись завоювати українські землі, тож прилеглі до Китаю російські території залишилися менш захищеними. КНР цим скористалася. В здобутому журналістами документі йдеться, що шпигуни Піднебесної намагаються рекрутувати людей у РФ: від чиновників та журналістів до експертів і бізнесменів зі зв’язками у Москві. Також Китай хоче отримати доступ до військових технологій і намагається переманити до себе російських вчених. Особливо Пекін цікавлять аерокосмічні технології, а також незавершена розробка так званого екраноплана — бойового корабля на повітряній подушці.
Багато представників китайських оборонних фірм та інститутів відправилися до РФ також для того, щоб слідкувати за діями росіян на фронті в Україні. КНР, попри всю свою економічну могутність, давно не брала участі в бойових діях. Якщо Пекін таки вирішить напасти на Тайвань — державу, яка має підтримку Заходу, — досвід російських операцій проти України може відіграти велику роль для китайських окупантів. У цьому контексті їх найбільше цікавлять технології й тактики застосування дронів. Піднебесну також цікавить досвід російської ПВК «Вагнер», яка брала участь в операціях у Африці та в окупаційних діях проти України.
Російська ФСБ намагається протидіяти спробам китайських науковців знайти легітимні підстави для претензій на Далекий Схід. Ще у 19 столітті ці території захопила в Китаю Російська імперія. Тепер академіки КНР шукають там сліди «давніх китайських народів», про це йдеться в документі. До того ж КНР змагається з РФ за вплив над країнами Центральної Азії та намагається здобути більший контроль над Арктикою за допомогою своїх видобувних компаній та дослідницьких центрів. Раніше підтримувати судноплавство північними морськими шляхами Росії допомагала американська компанія. Тепер це може робити лише Китай.
Союзники попри все
Попри всі загрози Китай залишається дуже близьким і вкрай важливим союзником для Кремля. Тому, реагуючи на китайські загрози, російським контррозвідникам наказують діяти якомога обережніше. Активні дії — лише за згодою найвищого командування, а публічне озвучення тривог, викладених у таємному документі, — заборонене. ФСБ намагається запобігти витоку даних: проводить особисті зустрічі з людьми, які працюють із Китаєм, а також стежить за користувачами китайського месенджера WeChat. Зокрема, для цього зламують телефони й аналізують їхні дані.
Цікаво, що РФ намагається самостійно передавати шпигунам з Китаю позитивну інформацію про російські воєнні операції. Вочевидь, Кремль боїться видатися слабким. Китай також не повністю довіряє російським партнерам. Китайських шпигунів після повернення з РФ перевіряють на детекторі брехні, китайських студентів у Росії суворо контролює влада КНР, а російських чоловіків, одружених із китаянками, намагаються вербувати спецслужби Піднебесної.
То чи означає це, що Трамп має рацію, вважаючи, що Росію можна переманити на бік США в протистоянні з Китаєм? Навряд. Документ показав, що РФ знає про загрози з боку КНР, але все одно обирає співпрацювати з нею. Дати на документі не було, але з контексту можна припустити, що його уклали наприкінці 2023-го — на початку 2024 року. Минуло багато часу, союзництво не завершилося — навпаки, воно лише зміцнилося.
Завоювання територій, які колись окуповував СРСР, для Путіна є ключовою ідеєю. Він можливо, й припускає, що з Трампом можна співпрацювати, але які гарантії, що після нього США знову не стануть чинити опір Росії? Для диктатора демократична держава — надто непередбачувана. На відміну від загрозливого, але ідейно близького авторитарного сусіда.
Що з того всього Україні?
Документ наразі нічого кардинально не змінює. РФ і далі намагатиметься завоювати Україну, Китай продовжуватиме допомагати Кремлю, а США не зможуть знайти спільної мови з Путіним. Та і китайські зазіхання на російські ресурси, знання і території не допоможуть налагодити контакти між Києвом та Пекіном.
Але у довготерміновій перспективі видно, що Росія дедалі більше потрапляє під вплив Китаю. Рішення напасти на Україну лише посилило ці тенденції — і кінця їм наразі не видно. До чого це все призведе — можна лише здогадуватися.
Автор статті: Дмитро Спорняк
Фото: zhang kaiyv / Pexels
Важливе 
