Однією з російських компаній, які отримали вибухівку військового призначення була «Промсинтез», яка, за даними СБУ, має зв’язки з російською армією. У квітні українські дрони атакували один із заводів, що належить цій компанії.

Контекст. Від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, обкладена санкціями російська економіка переорієнтувалася на співпрацю з країнами так званого Глобального Півдня, передусім з Китаєм, Іраном та Індією. Індія, натомість, намагається водночас співпрацювати з РФ та США, щоб стримати вплив Китаю.

Як РФ уникає ізоляції?

Довгі роки Росія заробляла мільярди доларів на торгівлі з Європою. Режими у Москві століттями продавали Старому континенту ресурси, а в обмін на це отримували технології та кошти для збереження влади і завоювань. Ще зовсім нещодавно ЄС фактично утримував своїми грошима російську економіку, закуповуючи велетенські обсяги газу: згадаймо хоча б скільки емоцій викликали Північні потоки — труби, якими Росія хотіла постачати паливо до Німеччини в обхід України.

Від часу розпаду СРСР Європа хотіла бачити в Москві союзника та партнера, але все змінилося з нападом РФ на Україну. Тепер купівля російських товарів в ЄС заборонена, як і продаж західних продуктів Росії. Кожен, хто порушить цю заборону, ризикує опинитися під санкціями Західного світу. Традиційні торговельні шляхи зупинили, але гроші для війни у Кремля від цього не закінчились. Тільки тепер вони почали приходити зі Сходу та Півдня.

Від 2021 року — останнього перед повномасштабним вторгненням, торігівля Росії з Китаєм виросла на 61%, а з Індією — у 4 рази. Сьогодні сумарна вартість економічних стосунків Москви з цими двома країнами становить близько 305 млрд доларів США — це на 23 млрд більше за суму, на яку РФ торгувала з цілим ЄС до нападу на Україну. Тепер Кремль завозить зброю з Ірану, техніку з Індії, а заборонені підсанкційні елітні європейські продукти — з країн Перської затоки і Туреччини. Це все дозволяє російській владі зберігати стандарти життя у країні на достатньо високому для РФ рівні, щоб ніхто навіть не подумав виступати проти війни. Без Глобального Півдня це було б неможливим.

Що таке Глобальний Південь і чому він допомагає РФ?

За часів Холодної війни світ ділили на капіталістичний Захід та комуністичний Схід. Решту країн — а це більшість держав на планеті, які не належали до жодної зі сторін, називали країнами третього світу. Коли СРСР розпався, про Схід забули, а держави третього світу стали називати країнами, що розвиваються. Втім, до них все ще не ставилися серйозно — то були далекі від Європи та США колишні колонії. Та поки демократичний Захід — переможець у Холодній війні, задоволено відпочивав, тепер уже вільні держави на півдні нашої планети почали набирати сили.

Сьогодні Індія та Китай мають найбільше населення на Землі, а їхні економіки змагаються за першість зі США, тож у політиці їхній голос теж став більш помітним. Ці дві нації, кожна з яких налічує більше мільярда людей, є найбільш помітними новими міжнародними гравцями, але вони такі не єдині. Більше впливати на справи у світі хочуть також Бразилія в Латинській Америці, ПАР в Африці, Пакистан, Індонезія та Філіппіни в Азії, а також Іран та Саудівська Аравія на Близькому Сході. Сьогодні вплив цих держав є не надто значним, тому вони намагаються діяти спільно. На противагу Заходу вони називають себе Глобальним Півднем.

Але чому цей Південь допомагає Росії, що вони мають проти України? Насправді, нічого. Більшість країн Півдня намагається дотримуватися нейтралітету: бути ні на чиїй стороні і заробляти на контактах з усіма водночас. Активно проти України виступають хіба Іран, Північна Корея та різні залежні від російської допомоги режими, штибу президента Сирії Башара аль-Асада. І навіть їхня позиція спрямована здебільшого проти загального демократичного Заходу, частиною якого ми тепер є.

Тисяча і один конфлікт

Не лише щодо України в Глобального Півдня немає чіткої позиції. Це політичне об’єднання взагалі є дуже умовним, бо ж насправді це — розкидані по різних куточках Землі нації, які мають цілу гору невирішених питань між собою. Держави з протилежних сторін планети мають мало спільних цілей. Але й близькі між собою географічно країни часто перебувають на межі конфлікту, як Венесуела та Гаяна у Південній Америці, Пакистан з Індією в Азії чи майже всі сусіди з Китаєм.

Історія з новою залізницею з Росії до портів Ірану цілком відображає складність політики Глобального Півдня, який починається на межі Вірменії, Азербайджану (ці дві країни вважають північними) та Ірану. План Москви полягає в наступному: прокласти транспортний коридор через Кавказ до іранських міст на берегах Перської затоки. Так РФ змогла б обійти держави, які наклали на неї санкції і мати прямий і простий доступ до торговельних маршрутів у світовому океані.

Азербайджан з ентузіазмом взявся будувати залізничну інфраструктуру — Баку заробляє значні гроші, переправляючи товари до Росії. А ось Вірменія відмовилася брати участь у проєкті. Після того як Кремль залишив Єреван напризволяще під час війни з Азербайджаном, останній хоче зберегти свою залізницю для себе. Вірменію можна оминути і будувати залізницю напряму до Ірану, але й він перебуває під санкціям. Терористи, підтримувані Тегераном, діють по всьому Близькому Сходу, а хусити навіть атакують міжнародний транспорт у морі.

РФ змогла переформатувати свою економіку і замінити Європу на країни Півдня. Але це партнерство — непевне. Основні союзники Москви — так само обмежені на міжнародній арені і занурені в зовнішні конфлікти, як і Кремль. Якщо демократичні країни будуть більш активно діяти на Півдні, для Росії можна буде обмежити і цей коридор. Глобальний Південь заслуговує на свій голос. Але цей голос, хоча б його частина, може бути на стороні Заходу і України.

Автор статті — Дмитро Спорняк

Фото: Reuters/CNN

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики