Бій у пустелі

Група озброєних чоловіків у традиційному одязі жителів пустелі ходить навколо сцени завершеного бойовиська: на розпеченому піску й камінні лежать вбиті люди у військовій формі. Поруч — знищена військова техніка. Чоловіки в пустельних халатах, які захищають їх від спеки, піску та сухого повітря, знімають все на камеру і говорять невідомою нам мовою. Серед їхніх слів можна періодично розібрати згадування Аллаха і таємниче слово «Азавад». Зняті відео вони, вочевидь, виставили в інтернет, адже ці кадри швидко облетіли соцмережі наприкінці липня 2024 року.

Одразу ж стали з’являтися повідомлення, що вбиті чоловіки у формі –- це російські найманці з угруповання ПВК «Вагнера», що навколо них на відео ходять повстанці з народу туарегів і що вся дія відбувається в країні Малі. Ця держава — одна з найбільших в Африці — вдвічі більша за територією, ніж Україна, але людей там живе небагато — близько 21 мільйона. Малі захована всередині західної частини континенту, у неї немає виходу до океанів чи морів, але є дві великі річки — Нігер та Сенегал. Вони дають Малі життєдайну вологу, яке дозволяє вирощувати їжу, тому біля них і живе майже все населення країни. Малійці — не один народ, а кілька, кожен з яких говорить своєю мовою і жоден не становить абсолютної більшості. Мови їхні між собою близькі, але все-таки різні. Але це все — на півдні Малі.

Хто такі туареги?

Північ —  то зовсім інша річ, адже вона веде у саме серце пустелі Сахара. І живе там зовсім інший народ, який називають туарегами. Вони — бербери, тож мовою, а часто й зовнішнім виглядом більш схожі на арабів, ніж на чорношкірих жителів півдня Малі. Туареги — напівкочовий народ Сахари, розділений між кількома країнами. Конкретно у Малі вони підіймали повстання уже кілька разів від часу, коли ця держава проголосила свою незалежність (це було у 1960 році). А у 2012 році туареги навіть проголосили створення власної держави на півночі Малі, яку вони назвали Азавад. 

Але проіснувала вона недовго, бо ініціативу тоді перехопили радикальні ісламісти, які хотіли впровадити норми шаріату, традиційного ісламського права, у цілому регіоні. Ситуація стала настільки загрозливою, що мусила втрутитися міжнародна коаліція під егідою ООН. Ключову роль у ній відігравала Франція, яка раніше володіла колоніями у Західній Африці. Насправді аж до 2023 року однією з офіційних мов Малі була французька. До сьогодні північ цієї африканської країни залишається одним з найбільш небезпечних регіонів планети: це пустеля, де періодично вирують бої між офіційною армією країни, якій допомагають міжнародні партнери, ісламістськими терористами і повстанцями-туарегами. Останнім часом там з’явилися і російські найманці.

Багато переворотів в одній савані 

У далекому минулому Малі була частиною кількох великих імперій Західної Африки, які заробляли значні багатства на торгівлі між арабською північчю і тропічним півднем. Одне з давніх малійських міст — Тімбукту, прославилося як величний центр ісламської науки і культури. Та відколи основна торгівля перемістилася ближче до узбережжя і більше не йшла через Сахару, цей край став біднішати. Далі все захопили французи. Коли ж їхню владу скинули і Малі проголосило незалежність, країна пережила багато проблем. У ній владу тримала то однопартійна диктатура, то перевороти здійснювали військові (і то кілька разів), то були демократичні вибори і цілком легальні уряди. Та все ж держава залишалася бідною, а на півночі періодично спалахували бойові дії.

Коли в країні є проблеми і народ незадоволений, завжди знайдеться хтось, хто замінить владу. За 10 років Малі пережило цілих три військові перевороти. Два останні відбулися буквально підряд в 2020 та 2021 роках. Але якби ж то так було тільки в Малі. Майже у всіх сусідніх державах владу силою захопили військові хунти. На північ від них — Сахара, далі на південь — тропічні ліси. Дивовижним чином хунти зосереджені в одному біологічному регіоні: широкій смузі саван — африканських рівнин, які тягнуться із заходу на схід аж до Судану. Цей саванний регіон називають Сахель. І нині в ньому активно діють російські бойовики. 

Що там робить ПВК «Вагнера»?

Скинути попередню владу в країні, у якій є проблеми, не так і складно. А ось утримати її — це вже більш витончене задання. З такою проблемою зіткнулися хунти в Сахелі. Їхні країни не багаті, війська часто не контролюють власну територію, іноземних солдатів, які забезпечували хоч якийсь порядок, вони повиганяли (бо ж міжнародна спільнота не визнає хунти). Як тоді утримувати захоплені посади? Тут на сцену вийшли російські найманці. Горезвісна ПВК «Вагнера» пропонує місцевим диктаторам захист і свою військову силу в обмін на африканські ресурси. 

Російське терористичне угруповання контролює багато шахт корисних копалин, наприклад, золота, і заробляє на цьому шалені кошти. А за це — воює на стороні урядів хунти проти різного роду повстанців. Раніше ПВК «Вагнера» підкорялося наближеному до Путіна Євґєнію Пріґожину, але після того, як він вчинив заколот у червні 2023 року,  контроль над діяльністю найманців перебрала російська держава напряму. Аналітики зазначали, що робота Вагнера в Африці дозволяє Росії неофіційно поширювати свій вплив на цей континент і заробляти великі гроші для підтримання війни проти України. Нічого не робилося напряму — домовленості оформлювали через безліч підставних фірм без жодного виходу на офіційну російську владу. Так було раніше. Тепер РФ нічого й не приховує.

Так Москва не тільки здобуває собі нові ресурси, але і підважує вплив Заходу. Міжнародні, узгоджені в ООН, місії хунти на своїх територіях бачити не хочуть. Війська колишньої колоніальної сили, Франції, теж повиганяли. Зате військові РФ, російські продукти і навіть пам’ятники вагнерівцям тепер стоять посеред Африки.

І що тепер?

Багато кого така ситуація, звісно ж, не влаштовує. Є повідомлення про те, що бойовики «Вагнера» чинять військові злочини проти мирного населення: катують, страчують людей і чинять сексуальне насильство. У регіоні, в якому і так постійно відбуваються різні бойові дії, проти найманців РФ часто виступають різного роду повстанці, бойовики чи навіть терористи. Але, попри це, успіх зазвичай залишався на стороні російської ПВК. Тому, якщо назване число у кілька десятків вбитих вагнерівців є правдивим, напад туарегів на росіян у Малі є найбільш нищівною поразкою для кремлівських військ в Африці за останні роки. Порівняти її можна лише з випадком, коли групу бойовиків «Вагнера» розбили американські військові під час війни в Сирії.

Представник українського ГУР Андрій Юсов зазначив, що повстанці в Малі отримали від української розвідки необхідну інформацію і «не тільки її», що й дозволило туарегам досягти такого успіху. Хоч жодних інших підтверджень цієї інформації немає, але залучення українських структур до боротьби проти «Вагнера» в Африці не можна виключати. Зрештою, раніше вже були повідомлення про те, що українці діяли в Судані, де також триває війна.

Попри все, найбільш надійним методом боротьби з російськими бойовиками в Африці залишається справжня реальна допомога африканським країнам від розвиненого світу. Бо ж якщо не буде сумнівних диктаторів чи військових хунт, які ладні продавати ресурси власної країни в обмін на послуги російських злочинців, але будуть законні й успішні уряди, Москві не буде на що обіпертись на континенті, який є прабатьківщиною усього людства. 

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: Ferdinand Reus/Wikipedia

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики