Про успіхи контрнаступу

Захопивши селище Роботине, Сили оборони нарешті прорвали першу лінію оборони окупантів на півдні. І хоч реальна ситуація на фронті залишається таємницею, цілі України є зрозумілими. Друга та третя лінії російської оборони є слабшими. Якщо розширити місце прориву, більші українські підрозділи разом із технікою зможуть пройти крізь першу лінію. Це створює шанс на те, що український наступ набере обертів. Про це пише британське BBC.

За найкращих умов війська України зможуть дійти до Азовського моря, повністю перерізавши російські наземні комунікації із окупованим Кримом. Серед них: залізниця, яка йде через Токмак та автострада М-14, що йде близько до морського узбережжя і через яку РФ переміщає 70% свого постачання. 

Кінцевою метою є вийти на міжнародно визнані кордони України. Не дарма напрямок українського наступу на півдні має назву «Таврійський», що відсилає до давнього регіону, у складі якого був і Крим. Підмітила це британська The Guardian.

Про боротьбу з корупцією

Затримання олігарха Ігоря Коломойського та звільнення з посади міністра оборони Резнікова є відображенням зусиль української влади у боротьбі з корупцією. При цьому проблеми залишаються: є питання до постачання продуктів в армії та скандали із центрами комплектування. 

Судові вироки та звільнення через хабарництво допомагають Україні відкинути занепокоєння західних союзників у можливому неправомірному використанні їхньої допомоги та є частиною інтеграції країни із Європейським Союзом. Пише про це американська The New York Times.

Про українську віру

Українці стають більш релігійними, що не є дивним для нації, яка живе в умовах війни. Церква відіграє активну роль в суспільному житті країни: священники брали участь в Революції Гідності, сьогодні багато із них є капеланами в українській армії. При цьому церква виступає проти таких ліберальних реформ як прийняття цивільного партнерства, які є критично важливим для інтеграції України в західні структури. 

На фоні останніх подій більшу силу здобуває Православна церква України (ПЦУ), яка активно бореться за вплив з УПЦ МП. Українська церква не є державною інституцією по типу Російської православної церкви. Не має вона і такої державної підтримки як Католицька церква у Польщі. Але із цієї війни вона вийде як одна з основних українських патріотичних інституцій, що чинить спротив російському впливу. 

Чи буде українське суспільство виключно світським, враховуючи те, що українська молодь є набагато менш релігійною, ніж її батьки, як і всюди на Заході? Чи буде роль церкви поєднана із сучасними ліберальними тенденціями в Україні? Відповіді на це поки немає. Розбиралася у цьому американська Politico.

Про вплив війни на життя українців

Жителі Кам’янки, що на Харківщині, налагоджують життя у своєму зруйнованому війною селі. Сліди боїв видно у руїнах будинків, залишках російських ящиків із боєприпасами та замінованому поряд із поселенням лісі. Забрудненим війною є й український ґрунт. При цьому не лише сучасною війною, адже трактори на полях підіймають на поверхню гільзи часів Другої світової. 

Кам’янка розташована біля Ізюма — ключового пункту Харківщини. Неподалік також протікає річка Сіверський Донець. Для контролю над регіоном армії потрібен контроль над Кам’янкою. Стратегічне розташування села ставило його в центр військових дій як під час Другої світової, так і під час сучасного російського вторгнення. Місцевим мешканцям доводиться адаптуватися до таких складних воєнних умов. Розповідає про це американська The New York Times.

Про переговори й завершення війни

Масштабні бої зі значними втратами з обох сторін на фронті в Україні піймають серед союзників питання про можливі мирні переговори. Причиною таких голосів є певний страх ядерної ескалації. Але важливим моментом є також відсутність відчуття загрози західними демократіями. Українці об’єдналися перед загрозою і народи та політики Заходу співчувають нам. Але самі такої загрози не відчувають, через що й діють доволі обережно.

Бажання перемовин натикається на низку перешкод. Передовсім це означатиме послаблення підтримки України, що дасть Росії додаткові засоби для шантажу і матиме наслідки для системи європейської та глобальної безпеки. Крім цього, самі українці не бажають проводити хоч якісь переговори з РФ, яка бомбить їхні міста та вбиває їхніх дітей. Та і для Росії переговори є ні чим більшим, ніж можливістю затягнути час і підготуватися до подальшої війни. Переконатися у цьому можна було в Сирії. У будь-якому разі заморожувати війну не можна, бо це теж грає на руку Кремлю. Аналізувала ситуацію американська Politico.

Фото: The New York Times

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики