Детальніше. 

• «Газові» переговори. Доки обмінювали полонених, Віктор Медведчук лобіював інтереси Москви у «газових війнах». Наприклад, у жовтні 2014 він обговорював постачання газу з міністром енергетики Росії Олександром Новаком та головою російського «Газпрому» Олексієм Міллером. Медведчук запевняє, що це саме він змусив п’ятого президента Петра Порошенка пом’якшити умови з боку України. Київ хотів внести ціну на газ у контракт, але Москва наполягала, щоб вона була зафіксована в іншому документі, в міжурядовій угоді Росії та України. Зрештою, у контракті ціну так і не прописали.
• Електроенергія у Крим. На плівках Медведчук домовляється Дмитром Козаком, заступником голови уряду РФ, про ціну на електроенергію. Адже в часі війни Україна опинилася і з дефіцитом газу, і з дефіцитом електроенергії. Росія запропонувала «дружній» жест: «ми вам електроенергію за будь-яку вигідну для вас ціну, а ви нам — світло в анексований Крим». Тоді Крим повністю залежав від України у плані електроенергії. Контракт про імпорт світла із Росією уклали напряму. Крим у тому документі назвали «федеральним округом», а підписантом документа є кримське юридичне утворення окупантів. Так Україна підписалася під цим контрактом, легітимізувавши окупацію Криму Росією.
• Обмін полоненими. На одній із пресконференцій Петро Порошенко каже, що єдиною функцією Медведчука був обмін українських полонених у російсько-українській війні. Це, за словами журналістів Bihus.Info, дало кумові Путіна купу бонусів: прямий переліт із Києва до Москви, комунікація з Кремлем, легалізований контакт із бойовиками. Ось момент переговорів із «омбудсменкою» бойовиків Ольгою Кобцевою.
  Цитата. « — Тобто ми даємо одного, а отримуємо сім? — запитує Медведчук у Кобцевої.
  — Так. А мені це не подобається, я не дам. Я все зроблю, щоб не дати, — відповідає йому Ольга.
  — Не давай, Олю.
  — Не даю.
  — Бу-га-га-га, — регоче на плівках Медведчук».
  Себто «представник» України на переговорах із бойовиками радіє тому, що вигідний для України обмін зірвався.

Хто такий Віктор Медведчук?

Зараз він — народний депутат від «Опозиційної платформи — За життя», кум Путіна. У 2002-2005 роках Медведчук був главою Адміністрації президента часів Леоніда Кучми. Його називають автором темників (перелік обов’язкових тем, які повинні були висвітлювати журналісти). За непідтвердженими даними, був співробітником КДБ (Комітету державної безпеки) СРСР. Медведчук був адвокатом Василя Стуса на суді. Його політичний вплив зменшився після Революції Гідності. У 2014 році його призначили представником України по обміну полоненими з проросійськими бойовиками. У червні цього року близький до Медведчука Тарас Козак придбав телеканал ЗІК.

Що про нього варто знати?

• Генеральна прокурорка Ірина Венедіктова підписала підозру у держзраді голові політичної ради партії «Опозиційної платформи ― За життя» Віктору Медведчуку та нардепу цієї партії Тарасу Козаку. Також їх підозрюють у замаху на розграбування національних ресурсів у тимчасово окупованому Криму.
• Віктора Медведчука, якому вручили підозру в держзраді, під варту не взяли. Він буде під цілодобовим домашнім арештом упродовж двох місяців. Також Медведчук повинен носити електронний браслет, здати свій закордонний паспорт і приходити на виклики до правоохоронців. Нагадаємо, Офіс генерального прокурора просив суд взяти Медведчука під варту з можливістю внести заставу в розмірі 300 мільйонів гривень.

Фото: unian.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Що відомо? Дмитро Наталуха – народний депутат від «Слуги народу», його повноваження розірвали достроково після призначення. З 2019 року також був головою Комітету з питань економічного розвитку. Раніше він працював в юридичних компаніях, а з 2015 по 2017 рік очолював Лиманську РДА в Одеській області.

За даними руху «ЧЕСНО», Наталуха 22 липня 2025 року голосував за законопроєкт №12414, який передбачав залежність роботи НАБУ і САП від Генпрокурора.

Нагадаємо. 14 січня Рада підтримала призначення Дениса Шмигаля на посаду першого віцепрем’єр-міністра та міністра енергетики України, а Михайла Федорова — на міністра оборони.

Фото: «Слуга народу»

Що передувало? У Верховній Раді підтримали звільнення Дениса Шмигаля з посади міністра оборони, Михайла Федорова з посади першого віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації та Василя Малюка з посади голови СБУ.

Нагадаємо. 13 січня Верховна Рада не проголосувала за призначення Дениса Шмигаля на посаду міністра енергетики. Рішення підтримали лише 210 депутатів з 226 необхідних. 

Фото: Міноборони

Що ще відомо? Також триває обов’язкова евакуація з п’яти громад Краматорського району Донецької області та сорока населених пунктів Синельниківського району Дніпропетровської області.

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Керівниця депутатської фракції обговорювала з окремими депутатами створення системного механізму оплати за «потрібні» рішення.

На скриншоті голова фракції пропонує «десятку» кожному з депутатів за дві сесії в місяць.

У НАБУ знайшли повідомлення політикині, з якого випливає, що вказівки щодо призначень стосувалися останніх змін в уряді — призначень Михайла Федорова і Дениса Шмигаля на нові посади — та відставки Василя Малюка з посади голови СБУ.

Голова фракції під час розмови наголошує на дисципліні механізму голосування.

Раніше Юлія Тимошенко відкинула всі звинувачення НАБУ і САП, назвавши це «політичним замовленням».

Що ще відомо? Під час виступу на пленарному засіданні Верховної Ради Михайло Федоров заявив, що мета міністерства — змінити систему: провести армійську реформу, покращити інфраструктуру на передовій, викорінити брехню й корупцію.

Що передувало? У Верховній Раді підтримали звільнення Дениса Шмигаля з посади міністра оборони, Михайла Федорова з посади першого віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації та Василя Малюка з посади голови СБУ.

Нагадаємо. Президент України запропонував Денису Шмигалю посаду першого віцепремʼєр-міністра та міністра енергетики, а Михайлу Федорову очолити Міністерство оборони.

Фото: Михайло Федоров / Telegram

Хто увійшов до фіналу? Зокрема, до фіналу виставки потрапили: Юлія Ґвілім — «Серед всяких істот і метеликів, на листку одної капусти жив Лука», Грася Олійко — «Привіт»,  Поліна Дорошенко — обкладинка, без тексту, Олег Грищенко — «Один день у Чорнобилі», Романа Романишин — «Навколо нас є багато історій», Анна Сарвіра — «Я сумую за дитячим майданчиком в Україні…», Марія Різак — «Зображення 1», Влада Сошкіна — «Коли ми прийшли до лісу, цього разу все було інакше».

Що ще відомо? Цьогоріч на виставку подали майже 21 тисячу робіт від понад чотирьох тисяч учасників із 95 країн світу. У підсумку до фіналу потрапили лише 317 ілюстраторів.

Довідка. Болонська виставка ілюстраторів — щорічний захід у межах Болонського дитячого книжкового ярмарку, який заснували у 1967 році. Мета конкурсу — показати найновіші тренди ілюстрації через нові імена художників.

Фото: Bologna Children’s Book Fair

Що відомо? За даними слідства, йдеться про регулярний механізм співпраці, який передбачав виплати наперед та був розрахований на тривалий період. Народним депутатам мали надходити вказівки щодо голосування, а в окремих випадках — щодо утримання або неучасті в голосуванні.

Нагадаємо. Лідерка партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко підтвердила обшуки в партійному офісі та відкинула усі звинувачення, про які раніше повідомляли у НАБУ та САП. Вона назвала їх «політичним замовленням».

За її словами, слідчі дії в офісі «Батьківщини» тривали усю ніч. Тимошенко повідомила, що «понад 30 озброєних до зубів чоловіків без предʼявлення будь-яких документів фактично захопили будівлю та взяли у заручники співробітників».

Джерела «УП» повідомили, що НАБУ і САП оголосили підозру Юлії Тимошенко.

Що передувало? У НАБУ та САП заявили про викриття керівника однієї з депутатських фракцій Верховної Ради на пропозиції хабаря низці депутатів. Ім’я там не розкрили, однак джерела «Радіо Свобода» підтвердили, що йдеться про Юлію Тимошенко.