Життя під окупацією — нестерпне. З кожним днем загарбники все більше відчували владу у своїх руках. Ти живеш у постійному страху опублікувати щось зайве. Ти не можеш на повні груди сказати «Слава Україні».
Виїжджати з окупації ми вирішили всією родиною. Три дні жили у полі. Спека просто вбивала. Дорослі, діти, тварини — усі перебували під палючим сонцем не один день. Сховатися й перепочити змоги не було. Сходити в душ та цивілізовано в туалет — також. Наскільки я знаю, наразі там ситуація ще гірша.
Виїжджали колонами. Одна колона — це десять автомобілів. З кожним днем окупанти пропускали все меншу кількість авто. Ми до останнього зберігали надію скоріше виїхати й залишити весь той жах позаду. У той день наша колона була четвертою в черзі.
Кількість автівок у черзі на виїзд щодня суттєво збільшувалася. Це надзвичайно злило окупантів. Їх дратує той факт, що від їхнього «русского міра» тікає так багато людей. Тому вони не поспішали. У день випускали тільки по чотири колони. Вони чекали нашого виснаження. Сподівалися, що ми не витримаємо життя в польових умовах і облишимо спробу виїзду.
Одного дня зі сторони блокпоста окупантів загорілося поле з пшеницею. Херсонці вже знають, з якою швидкістю воно горить. Вітер дув у сторону покинутої автозаправки. Поруч із нею стояло десь 150-200 авто. Вогонь моментально почав нестися за вітром. У сторону порожніх, але небезпечних газових бочок. Паніка, жар, попіл. Шум сигналів, крики людей.
Усі побігли гасити пожежу, рятувати авто. Мій тато також побіг до машини, щоб забрати наші речі й документи. Як зараз пам’ятаю момент: я піднімаю очі вгору, складаю руки й кричу: «Боже, врятуй тата, будь ласочка, я більше ніколи не буду в тебе нічого просити». У цей час на виїзді з заправки стояли росіяни. Криками вони направляли людей «назад, на Мелітополь».
Через десять хвилин після гасіння пожежі всі знову сформувалися в колони. Кожен повернувся на своє місце. Кожен чекав своєї черги опинитися на свободі. І знаєте, тоді я вкотре впевнилась, що українці — непереможна нація.
Історію записала Маргарита Нікітіна
Фото: tsn.ua
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики











