Марсіани на Хрещатику, Голокост й радянський режим — історіями про це та не лише здивують українські видавництва у січні.
«Травам не можна помирати» Степана Процюка, «Наш формат». У книжці йдеться про долі «отруєних» радянським режимом людей. Очима героїв бачимо нашу країну, у якій не можна бути українцем: або співпраця, або діагноз і психлікарня. Ознайомитися з романом можна тут.
«З любов’ю — тато» Валерія Пузіка, «Лабораторія». Він міг показувати сину світ, навчати й просто бути поруч. Але пішов захищати Батьківщину у російсько-українській війні. Та попри виснажливі воєнні будні головний герой не забуває бути батьком. Більше про книгу тут.
«Марсіани на Хрещатику. Літературний Київ XX століття» Віри Агеєвої, «Віхола». Це подорож літературним Києвом початку ХХ століття. У цій книжці Київ очима авангардних художників, бунтівних емансипанток, богемних поетів, місто, у якому жили й творили, попри все, що відбувалося довкола. Детальніше про книжку тут.
«З Лондона з любов’ю» Джіо Сари, «Vivat». Валентина, яка нещодавно пережила тяжкий розлучний процес, успадковує книжкову крамничку та квартиру своєї матері в Лондоні. Жінка натрапляє на загадкові нотатки у книжці, і це стає початком пошуків, які розкажуть їй про минуле. Познайомитися детальніше з твором можна тут.
«Планета грибів» Олексія Коваленка, «Віхола». Історія про гриби та їхню роль у житті нашої планети. Бо якось так вийшло, що на Землі неважко знайти місця зростання грибів — складніше знайти місце, де їх не існує. Прочитати про книгу тут.
«Голокост. Нова історія» Лоренса Ріса, «Лабораторія». Автор написав про найжахливіші часи Голокосту до останніх днів Третього Рейху. Розглядає політику Гітлера та доводить, що єдиного рішення розпочати Голокост не було — він був спричинений маленькими кроками та рішеннями, які приймалися нацистами. Детальніше тут.
«Поміж злодіїв» Едрієнни Янґ, «Vivat». Фейбл ніколи не забуде, як мати загинула під час бурі, як тато кинув її саму на острові виживати поміж злодіїв. Єдине, що рухає нею, — жага вибратися з цього клаптика суші, знайти батька й забрати належне. Більше можна прочитати тут.
Фото: pexels
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики












