Вбивства на каспійському узбережжі

Напади на храми двох релігій відбулися у двох найбільш важливих містах Дагестану: столиці республіки — Махачкалі, та в одному з найстаріших міст в РФ — Дербенті. Російські високопосадовці одразу почали звинувачувати в організації стрілянини Україну та західні спецслужби. Зрештою, влада РФ це робила і після терористичного нападу на московський концертний зал «Крокус Сіті Холл», у якому бойовики вбили 145 людей, навіть попри те, що відповідальність за теракт взяло на себе угруповання «Ісламська держава». 

Втім, цього разу таке звинувачення поставив під сумнів навіть один з найбільш публічних російських політиків — Дмітрій Рогозін. Він, до речі, станом на сьогодні обіймає посаду сенатора Російської Федерації від окупованої Запорізької області України. Рогозін заявив, що звинувачувати Україну і Захід у нападі в Дагестані — нерозумно, бо  проблема є внутрішньою і її ігнорування може призвести до ще більших проблем у майбутньому. Але про яку проблему він говорить?

Хоч причини нападу не називають, сам факт атаки на релігійні будівлі дозволяє припускати, що мотиви нападників також були пов’язані з радикальними релігійними угрупованнями. Ймовірним є залучення місцевого кавказького відгалуження вже згаданого терористичного угруповання «Ісламська держава». Але який стосунок має самопроголошений релігійний халіфат з Близького Сходу до невеликого регіону на березі Каспійського моря? 

Опір російській владі

Щоб знайти відповідь на це запитання, необхідно зрозуміти, яким є Дагестан. Це — невелика республіка, у якій живе понад три мільйони людей з кількох десятків різних народів. Жоден народ Дагестану не складає в ньому більшість, але чотири найбільші з них: аварці, даргінці, кумики та лезгини разом формують близько 80% громадян цього краю. При цьому всі місцеві нації бережуть свої культури і користуються своїми мовами. Це — один з найменш русифікованих регіонів в РФ. Етнічних росіян в ньому теж живе вкрай мало — близько 3% від всього населення.

Така ситуація склалася тому, що Дагестан дуже довго боровся проти російських завоювань. Народи Північного Кавказу опиралися наступу московських військ аж до 1864 року. До речі, у тих війнах на Кавказі Росія використовувала українських козаків і саме так українці опинилися на Кубані після геноциду місцевого корінного народу черкесів. І саме на цю війну посилався Тарас Шевченко у своїй поемі «Кавказ», підтримуючи гірські народи закликом «Борітеся — поборете». Та все ж російські війська завоювали гірський край.

Але завоювати — це одна справа, а ось вписати захоплений регіон в імперію — зовсім інша. Північний Кавказ постійно залишався місцем опору Росії. Востаннє це чітко було видно в 90-х роках. Коли СРСР почав розпадатися, сусідня з Дагестаном Чечня проголосила свою незалежність. Вона навіть зуміла перемогти Москву у першій російсько-чеченській війні. Але потім президентом РФ став Путін, а в Росії відбулися таємничі вибухи, підозріло пов’язані з ФСБ. В їхній організації Кремль звинуватив чеченців. Так почалася друга війна за Чечню. І саме в ній треба шукати причину появи «Ісламської держави» всередині РФ.

ІДІЛ на Кавказі

Під час другої російсько-чеченської війни Москва буквально зруйнувала гірську республіку. Але боротьба тривала. Що довше вона продовжувалася, то більше кремлівські війська та спецслужби вбивали національних діячів Чечні. Ситуація для місцевого народу погіршувалася. Поступово ініціатива серед північнокавказьких повстанців почало переходити до радикальних ісламістів. І Чечня, і сусідній з нею Дагестан є здебільшого мусульманськими краями. Що складнішим ставало життя, то більш привабливими для людей виглядали прості відповіді, які пропонували ісламісти. Мовляв, щоб налагодити життя, потрібно почати священну війну проти невірних і створити ісламську державу. 

У 2007 році черговий президент Чеченської республіки Доку Умеров проголосив створення так званого Кавказького Емірату — ісламської держави, яка мала б жити за законами шаріату — традиційного ісламського права. Ця релігійна країна мала б охоплювати землі від Чорного моря до Каспійського на північ від Кавказьких гір. Проти такого рішення різко виступили чеченські національні діячі, які на той час були вимушені жити в еміграції за кордоном. Але їхні думки уже не мали значення, бо ж майже усіх національних діячів на місці знищила Росія. Дії Москви буквально відкрили дорогу для радикального ісламізму на Північному Кавказі, знищивши національні сили і довівши край до зубожіння.

Діяльність Кавказького Емірату вийшла за межі Чечні. Двоє із трьох керівників (так званих емірів) цієї самопроголошеної країни були етнічними аварцями з Дагестану. Усіх трьох емірів вбили російські силові структури. До 2015 року Кавказький Емірат майже повністю втратив свій вплив. Натомість місцевих радикалів почала приваблювати нова терористична організація родом з Близького Сходу — так звана Ісламська держава Іраку та Леванту (ІДІЛ). Російське втручання у війну в Сирії тільки посилило цю тенденцію. Через нього ж сьогодні «Ісламська держава» організовує теракти всередині Росії. 

Дві війни

Сьогодні Дагестан є одним з найбідніших регіонів РФ. Через повну відсутність перспектив місцева молодь дуже активно долучається до російської армії, бажаючи заробити гроші та отримати хоч якийсь статус у суспільстві. Росія привозить молодих дагестанців в Україну в статусі окупантів. Кількість загиблих солдатів з-поміж національних меншин в РФ під час російського нападу на Україну є непропорційно вищою відносно етнічних росіян. Є якась жорстока історична іронія в тому, що Росія захопила Північний Кавказ за допомогою українських козаків, а тепер використовує місцеві народи у своїх намаганнях завоювати Україну.

Увесь порядок на контрольованому Росією Кавказі підтримується за допомогою репресивних методів. Цілковите зубожіння затягує молодь з цього регіону в різні радикальні угруповання: чи то в російську армію, чи то в місцеве відгалуження «Ісламської держави». Або ж спонукає чинити антиєврейські погроми, як це було торік, коли натовп в Махачкалі кинувся громити літак, який прибув з Ізраїля. Поки російські військові структури і спецслужби повністю сконцентровані на війні проти України, ісламізм все глибше проникає в РФ. Що довше триватиме російська агресія, то більш кривавими будуть її наслідки всередині московських територій.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: скріншот з відео, опублікованого Національним антитерористичним комітетом РФ/Радіо Свобода

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Що відомо? Дмитро Наталуха – народний депутат від «Слуги народу», його повноваження розірвали достроково після призначення. З 2019 року також був головою Комітету з питань економічного розвитку. Раніше він працював в юридичних компаніях, а з 2015 по 2017 рік очолював Лиманську РДА в Одеській області.

За даними руху «ЧЕСНО», Наталуха 22 липня 2025 року голосував за законопроєкт №12414, який передбачав залежність роботи НАБУ і САП від Генпрокурора.

Нагадаємо. 14 січня Рада підтримала призначення Дениса Шмигаля на посаду першого віцепрем’єр-міністра та міністра енергетики України, а Михайла Федорова — на міністра оборони.

Фото: «Слуга народу»

Що передувало? У Верховній Раді підтримали звільнення Дениса Шмигаля з посади міністра оборони, Михайла Федорова з посади першого віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації та Василя Малюка з посади голови СБУ.

Нагадаємо. 13 січня Верховна Рада не проголосувала за призначення Дениса Шмигаля на посаду міністра енергетики. Рішення підтримали лише 210 депутатів з 226 необхідних. 

Фото: Міноборони

Що ще відомо? Також триває обов’язкова евакуація з п’яти громад Краматорського району Донецької області та сорока населених пунктів Синельниківського району Дніпропетровської області.

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Керівниця депутатської фракції обговорювала з окремими депутатами створення системного механізму оплати за «потрібні» рішення.

На скриншоті голова фракції пропонує «десятку» кожному з депутатів за дві сесії в місяць.

У НАБУ знайшли повідомлення політикині, з якого випливає, що вказівки щодо призначень стосувалися останніх змін в уряді — призначень Михайла Федорова і Дениса Шмигаля на нові посади — та відставки Василя Малюка з посади голови СБУ.

Голова фракції під час розмови наголошує на дисципліні механізму голосування.

Раніше Юлія Тимошенко відкинула всі звинувачення НАБУ і САП, назвавши це «політичним замовленням».

Що ще відомо? Під час виступу на пленарному засіданні Верховної Ради Михайло Федоров заявив, що мета міністерства — змінити систему: провести армійську реформу, покращити інфраструктуру на передовій, викорінити брехню й корупцію.

Що передувало? У Верховній Раді підтримали звільнення Дениса Шмигаля з посади міністра оборони, Михайла Федорова з посади першого віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації та Василя Малюка з посади голови СБУ.

Нагадаємо. Президент України запропонував Денису Шмигалю посаду першого віцепремʼєр-міністра та міністра енергетики, а Михайлу Федорову очолити Міністерство оборони.

Фото: Михайло Федоров / Telegram

Хто увійшов до фіналу? Зокрема, до фіналу виставки потрапили: Юлія Ґвілім — «Серед всяких істот і метеликів, на листку одної капусти жив Лука», Грася Олійко — «Привіт»,  Поліна Дорошенко — обкладинка, без тексту, Олег Грищенко — «Один день у Чорнобилі», Романа Романишин — «Навколо нас є багато історій», Анна Сарвіра — «Я сумую за дитячим майданчиком в Україні…», Марія Різак — «Зображення 1», Влада Сошкіна — «Коли ми прийшли до лісу, цього разу все було інакше».

Що ще відомо? Цьогоріч на виставку подали майже 21 тисячу робіт від понад чотирьох тисяч учасників із 95 країн світу. У підсумку до фіналу потрапили лише 317 ілюстраторів.

Довідка. Болонська виставка ілюстраторів — щорічний захід у межах Болонського дитячого книжкового ярмарку, який заснували у 1967 році. Мета конкурсу — показати найновіші тренди ілюстрації через нові імена художників.

Фото: Bologna Children’s Book Fair

Що відомо? За даними слідства, йдеться про регулярний механізм співпраці, який передбачав виплати наперед та був розрахований на тривалий період. Народним депутатам мали надходити вказівки щодо голосування, а в окремих випадках — щодо утримання або неучасті в голосуванні.

Нагадаємо. Лідерка партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко підтвердила обшуки в партійному офісі та відкинула усі звинувачення, про які раніше повідомляли у НАБУ та САП. Вона назвала їх «політичним замовленням».

За її словами, слідчі дії в офісі «Батьківщини» тривали усю ніч. Тимошенко повідомила, що «понад 30 озброєних до зубів чоловіків без предʼявлення будь-яких документів фактично захопили будівлю та взяли у заручники співробітників».

Джерела «УП» повідомили, що НАБУ і САП оголосили підозру Юлії Тимошенко.

Що передувало? У НАБУ та САП заявили про викриття керівника однієї з депутатських фракцій Верховної Ради на пропозиції хабаря низці депутатів. Ім’я там не розкрили, однак джерела «Радіо Свобода» підтвердили, що йдеться про Юлію Тимошенко.