Крок І: зрозуміти чужі думки

Для того, щоб ефективно переконати людей в тому, що підтримувати Україну — це правильно, треба розуміти, про що ці люди думають, аби знати, до кого саме ви звертаєтеся. Нам в редакції також хочеться відповідати на інтернет-звинувачення в сторону українців праведним гнівом, але, на жаль, це нікому не допоможе. Тому, перш ніж починати дискусію і атакувати опонента аргументами про моральну правильність боротьби за незалежність, давайте спробуємо поставити себе на місце корінного жителя котроїсь з демократичних країн Заходу. Робимо це виключно заради того, щоб швидше переконати співрозмовника чи випадкового інтернет-коментатора.

Отже, уявіть, що ви — громадянин Люксембургу. Ви живете у багатій країні посеред Європи, з усіх сторін вас оточує ЄС і НАТО, а з Росією ви зіштовхувалися хіба у книжках з історії. Коли війська РФ почали наступ на Україну, ви були в шоці, можливо навіть виходили на протести під синьо-жовтими прапорами. Тепер минуло два роки, новини про російсько-українську війну відійшли на другий план і з’явилося багато повідомлень про те, що на допомогу українцям виділяють мільярди доларів, а бойові дії не міняють ситуації на фронті і українці страждають. Ви, як людина, яка ніколи не контактувала з українцями і не мала справ з росіянами, щиро не знаєте, що відбувається насправді. Ви хотіли б дізнатися більше, але повідомлення у медіа — скупі, а глибше досліджувати тему самостійно у вас немає часу. Тому ви йдете і питаєте в друзів, або в коментарях в інтернеті.

Саме такою є позиція більшості іноземців, яких ви зустрічаєте в соцмережах. Зазвичай вони не мають злих намірів і не є налаштованими проти України. Вони просто абсолютно не розуміють ситуації, тому їм можна і потрібно її пояснити. Певна частина коментарів в інтернеті також може бути справою рук ворожих ІПСО: проросійських ботів чи пропагандистів РФ, змінити думку яких не вийде. Але комунікувати з ними в коментарях — теж важливо, адже інші звичайні люди читатимуть вашу переписку і зможуть зробити з неї висновки і за вашими коментарями сформувати думку про Україну.

Крок ІІ: згадати себе

Сьогодні нам, перебуваючи в гущавині подій, складно зрозуміти, як можна не знати що відбувається в Україні. Втім, ще зовсім нещодавно ми були в такій самій позиції, як і наші західні союзники. Згадайте, чи слідкували ви за війною в Сирії? Чи знаєте ви, що вона триває досі? Цей жахливий збройний конфлікт, який продовжується вже 13 років, забрав сотні тисяч життів і залишив мільйони людей без домівок. В Україні, здебільшого, майже не розуміли, що відбувається на Близькому сході, війну випустили з виду, адже вона «десь далеко» і «не має до нас стосунку». А попри те, події в Сирії мали страшні наслідки для України.

Коли протести демократичної частини сирійського суспільства переросли у бойові дії з авторитарною владою, до війни долучилися ісламські терористи, курдські сепаратисти, а також ціла низка іноземних держав. Була серед них і Росія: війська Москви досі перебувають на території Сирії, начебто для боротьби проти Ісламської Держави, а насправді для захисту режиму президента Башара аль-Асада. В процесі цього військово-повітряні сили РФ вчиняли воєнні злочини, зокрема бомбардували лікарні та іншу цивільну інфраструктуру. Оглядачі зазначають, що ігнорування світом російських злочинів в Сирії стало однією з причин, завдяки якій Кремль зважився почати повномасштабне вторгнення в Україну.

Ба більше, через війну з Близького Сходу до Європи поринули потоки біженців. Близько шести мільйонів сирійців були змушені відправитися за кордон. Такий наплив втікачів спричинив до серйозної кризи в ЄС, через яку Захід менше думав про Україну і на якій зіграли різноманітні ультраправі рухи, набираючи популярності. Саме ці політичні сили, наприклад німецька «Альтернатива для Німеччини», часто стоять на проросійських позиціях. Усі ці зміни були негативними для України. Але чи сприйняли би ви серйозно заяви сирійців у 2017 році, якби вони сказали вам, що РФ почне повномасштабний наступ на Україну, якщо не зупинити її в Сирії? Десь так сьогодні для багатьох європейців звучать заклики українців.

Крок ІІІ: переконати 

Зрозумівши що саме відчувають звичайні європейці чи американці, можна сформувати відповідь на їхні запитання у найбільш ефективний спосіб з можливих. Якщо вони не розуміють війну в Україні так, як ви не розуміли війну в Сирії, то і переконувати їх слід так, як могли б переконати вас самих. Спробуйте подумати, які аргументи змогли б змінити вашу думку щодо того, що війна у Сирії — це важливо. Чи це були б покликання на те, що сирійці просто хочуть нормально жити і їм слід допомогти з моральних міркувань чи апеляція до потенційного спільного ворога — Росії, яка загрожує усім і заявляє про це відкрито? 

Можливо, сама аналогія з подіями в Сирії була б хорошим прикладом для співрозмовників із Заходу. Країна, яку бомбардували російські війська та ігнорування війни у якій призвело до подальшої агресії РФ та соціальних проблем у Європі, доволі непогано ілюструє загрози, які стоять перед демократичними країнами у зв’язку з агресією Москви в Україні. Конкретна відповідь залежить від ситуації і від запитань чи претензій, які висувають іноземні співрозмовники стосовно України та українців. Більш детально про те, як можна розповідати іноземцям про Україну, щоб переконати їх у важливості підтримки нашої боротьби, ми поговоримо у наступній статті.

Автор статті — Дмитро Спорняк

Фото: Alisdare Hickson/The Polar Connection

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Що відомо? Дмитро Наталуха – народний депутат від «Слуги народу», його повноваження розірвали достроково після призначення. З 2019 року також був головою Комітету з питань економічного розвитку. Раніше він працював в юридичних компаніях, а з 2015 по 2017 рік очолював Лиманську РДА в Одеській області.

За даними руху «ЧЕСНО», Наталуха 22 липня 2025 року голосував за законопроєкт №12414, який передбачав залежність роботи НАБУ і САП від Генпрокурора.

Нагадаємо. 14 січня Рада підтримала призначення Дениса Шмигаля на посаду першого віцепрем’єр-міністра та міністра енергетики України, а Михайла Федорова — на міністра оборони.

Фото: «Слуга народу»

Що передувало? У Верховній Раді підтримали звільнення Дениса Шмигаля з посади міністра оборони, Михайла Федорова з посади першого віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації та Василя Малюка з посади голови СБУ.

Нагадаємо. 13 січня Верховна Рада не проголосувала за призначення Дениса Шмигаля на посаду міністра енергетики. Рішення підтримали лише 210 депутатів з 226 необхідних. 

Фото: Міноборони

Що ще відомо? Також триває обов’язкова евакуація з п’яти громад Краматорського району Донецької області та сорока населених пунктів Синельниківського району Дніпропетровської області.

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Керівниця депутатської фракції обговорювала з окремими депутатами створення системного механізму оплати за «потрібні» рішення.

На скриншоті голова фракції пропонує «десятку» кожному з депутатів за дві сесії в місяць.

У НАБУ знайшли повідомлення політикині, з якого випливає, що вказівки щодо призначень стосувалися останніх змін в уряді — призначень Михайла Федорова і Дениса Шмигаля на нові посади — та відставки Василя Малюка з посади голови СБУ.

Голова фракції під час розмови наголошує на дисципліні механізму голосування.

Раніше Юлія Тимошенко відкинула всі звинувачення НАБУ і САП, назвавши це «політичним замовленням».

Що ще відомо? Під час виступу на пленарному засіданні Верховної Ради Михайло Федоров заявив, що мета міністерства — змінити систему: провести армійську реформу, покращити інфраструктуру на передовій, викорінити брехню й корупцію.

Що передувало? У Верховній Раді підтримали звільнення Дениса Шмигаля з посади міністра оборони, Михайла Федорова з посади першого віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації та Василя Малюка з посади голови СБУ.

Нагадаємо. Президент України запропонував Денису Шмигалю посаду першого віцепремʼєр-міністра та міністра енергетики, а Михайлу Федорову очолити Міністерство оборони.

Фото: Михайло Федоров / Telegram

Хто увійшов до фіналу? Зокрема, до фіналу виставки потрапили: Юлія Ґвілім — «Серед всяких істот і метеликів, на листку одної капусти жив Лука», Грася Олійко — «Привіт»,  Поліна Дорошенко — обкладинка, без тексту, Олег Грищенко — «Один день у Чорнобилі», Романа Романишин — «Навколо нас є багато історій», Анна Сарвіра — «Я сумую за дитячим майданчиком в Україні…», Марія Різак — «Зображення 1», Влада Сошкіна — «Коли ми прийшли до лісу, цього разу все було інакше».

Що ще відомо? Цьогоріч на виставку подали майже 21 тисячу робіт від понад чотирьох тисяч учасників із 95 країн світу. У підсумку до фіналу потрапили лише 317 ілюстраторів.

Довідка. Болонська виставка ілюстраторів — щорічний захід у межах Болонського дитячого книжкового ярмарку, який заснували у 1967 році. Мета конкурсу — показати найновіші тренди ілюстрації через нові імена художників.

Фото: Bologna Children’s Book Fair

Що відомо? За даними слідства, йдеться про регулярний механізм співпраці, який передбачав виплати наперед та був розрахований на тривалий період. Народним депутатам мали надходити вказівки щодо голосування, а в окремих випадках — щодо утримання або неучасті в голосуванні.

Нагадаємо. Лідерка партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко підтвердила обшуки в партійному офісі та відкинула усі звинувачення, про які раніше повідомляли у НАБУ та САП. Вона назвала їх «політичним замовленням».

За її словами, слідчі дії в офісі «Батьківщини» тривали усю ніч. Тимошенко повідомила, що «понад 30 озброєних до зубів чоловіків без предʼявлення будь-яких документів фактично захопили будівлю та взяли у заручники співробітників».

Джерела «УП» повідомили, що НАБУ і САП оголосили підозру Юлії Тимошенко.

Що передувало? У НАБУ та САП заявили про викриття керівника однієї з депутатських фракцій Верховної Ради на пропозиції хабаря низці депутатів. Ім’я там не розкрили, однак джерела «Радіо Свобода» підтвердили, що йдеться про Юлію Тимошенко.