nzl.media спільно з INSCIENCE поспілкувались з морською мікробіологинею Марією Павловською, орнітологинею Ганною Кузьою та нейробіологинею Вірою Єфремовою про вплив війни на довкілля, користь нейробіології у реабілітації та післявоєнне відновлення України.
Чому наука важлива під час війни. Три українські науковиці про екологію, Чорне море та протезування
Морська мікробіологиня Марія Павловська вивчає морських мікроорганізмів — від акваторії Чорного моря до глибин Південного океану поблизу української антарктичної станції «Академік Вернадський».
Її дослідження допоможуть краще зрозуміти, як взаємодіють морські мікроорганізми, як вони впливають на деякі екологічні антропогенні явища (наприклад, поширення антибіотикорезистентності) та як це позначається на стані морської екосистеми загалом.
Нещодавно науковиця мала б повернутися з великого дослідницького рейсу Чорним морем, де мала б тренувати грузинську команду науковців та науковиць по застосуванню деяких методів молекулярної екології для дослідження. Зі зрозумілих причин рейс не відбувся — з початку повномасштабної війни акваторія Чорного моря повністю закрита для досліджень.
Планувати подальші дослідницькі рейси поки неможливо. Попри це, Марія не полишає надій далі досліджувати Чорне море — насамперед для того, щоби проаналізувати вплив російської агресії: «Надзвичайно важливо оцінити, які наслідки має війна на екосистему Чорного моря. Можливо, такі дані навіть можна буде включити до судового позиву проти російської федерації задля відшкодування збитків».
Певний відбір зразків, звичайно, ведеться, але це зовсім не той масштаб, за яким можна було б оцінити реальні наслідки воєнних дій на морську екосистему.
«Ми можемо тільки уявити гіпотетично, що може відбутися та змоделювати», — ділиться Марія.
Глобально — море буде відновлюватися самостійно. Але війна — далеко не єдина загроза для морської екосистеми. Паралельно продовжується антропогенний вплив: через великі річки — Дніпро, Дунай, Дністер — у води моря потрапляють важкі метали, заборонені пестициди та інші шкідливі речовини. Уже зараз потрібно на національному масштабі запроваджувати заходи для зменшення негативного впливу, який пов’язаний людською діяльністю, промисловістю та сільським господарством.
Морська мікробіологиня сподівається, що Україні вдасться звернути увагу міжнародної спільноти й залучити, зокрема, міжнародні кошти для оцінки стану Чорного моря в майбутньому — щоби сприяти процесу відновлення морської екосистеми після війни настільки, наскільки це можливо.
Орнітологиня та екологиня Ганна Кузьо не тільки вчить усіх охочих розрізняти птахів та спостерігати за ними, але і працює в міжнародній природоохоронній організації Франкфуртське зоологічне товариство. «Наука задля охорони природи», — так описує свою роботу Ганна.
Вчена впевнена, що, попри війну, наука не втрачає своєї актуальності. Так, для вступу у ЄС є певні екологічні вимоги, і деякі з них стосується конкретно птахів — вони є зручними індикаторами стану екосистем. Існує навіть окрема пташина директива в ЄС, що визначає птахів, які потребують охорони, та території, необхідні для збереження цих видів. У Європі такі території об’єднані в мережу «Натура 2000», український аналог має назву «Смарагдова мережа».
«Щоби зрозуміти, які ділянки є ключовими для збереження певних видів в Україні, залучали вчених із різних сфер: біології, ботаніки, ентомології та, зокрема, орнітології», — розповідає Ганна.
Через повномасштабну війну величезні площі природних територій знищені. 2,9 мільйона гектарів «Смарагдової мережі» перебувають у зоні ризику, 1/5 українських заповідних територій уражені війною.
«Птахам, які вижили після обстрілів та вибухів, просто не буде куди повертатися. З лісами одна ситуація — якщо лінія фронту відійде, а дерева не знищили, птахи може й заселяться повторно. Зовсім інша історія зі степами та луками, які перелопачені колесами військової техніки. Це, фактично, знищений біотоп», — ділиться орнітологиня.
Цілі екосистеми зруйновані в степах на сході та півдні України, де досі тривають бойові дії. Прибережні території теж зазнали негативного впливу війни. Один із прикладів — заповідник «Меотида», який називали «пташиним раєм». Це було одне з небагатьох місць у Європі, де гніздився каспійський мартин, там проживали десятки тисяч пар крячок рябодзьобих та рідкісні кучеряві пелікани. Та у 2014 році в заповіднику висадився російський десант — це спричинило величезні втрати серед популяції птахів.
«Життя людей, звичайно, найважливіші, але без природи ми не здатні існувати. Ми дихаємо, п’ємо воду, займаємось сільським господарством — усе це залежить від екосистеми, яка пов’язана з птахами та тваринами. Тому природні екосистеми потрібно оберігати та думати про їхнє відновлення. А для цього потрібні науковці, які мають відповідні наукові знання й компетенції.
На іншому кінці планети нейробіологиня Віра Єфремова займається вивченням туберального склерозу — рідкісного генетичного захворювання викликана генетичними змінами в ДНК. У результаті, практично всі люди з туберальним склерозом страждають на епілепсію, яка у 80 % випадків є фармрезистентною — тобто не лікується жодними відомими ліками.
Уже понад рік Віра працює над дослідженнями в Університеті Каліфорнії (Берклі) — тому повномасштабне російське вторгнення науковиця зустріла по телевізору: «Я в жодному разі не порівнюю себе з тими, які почули початок ескалації наживо. Та мозок усе одно відмовлявся в це вірити, хоч це було й очікуваним після восьми років агресії».
«Якщо наука може бути використана на користь, вона має бути використана повністю, — ділиться нейробіологиня. — Під час війни діти не припиняють потребувати ліків, тому потрібно продовжувати медичну підтримку та дослідження різних хвороб. В Америці приблизно 1 дитина на 6000 новонароджених народжується з туберальним склерозом, вивченням якого я займаюся. В Україні ця статистика менша, оскільки діагностика цього захворювання досить складна».
Водночас нейробіологія може бути корисною і в інших сферах. Так, наприклад, в Ізраїлі та ряді інших країн розвинений напрямок вивчення посттравматичного розладу: як він виникає, чому мозок та як у мозку працюють певні механізми, та як краще його терапевтично лікувати.
Важливим є й надсучасне протезування кінцівок, зокрема біонічні протези — це теж, по суті, зав’язано на нейробіології. Ще одна амбітна розробка — вживлення в мозок людини з обмеженими опорно-руховими функціями спеціальних нейроволокон, схожих на тонкі струни. Такий винахід потенційно зможе допомогти людям, які в результаті воєнних травм частково чи повністю знерухомлені.
Активно розвивається й напрямок терапії серйозних травм спинного мозку за допомогою стовбурових клітин. Мета таких досліджень — відновити роботу певних нервових закінчень, які регулюють здатність ходити та рухати кінцівками.
«Я впевнена, що після нашої перемоги в науку в Україні будуть величезні інвестиції. Дуже шкода, звичайно, що такою ціною. Та за можливості ми маємо будувати нові інститути, впроваджувати там нові принципи та збільшувати їхню співпрацю із міжнародними інститутами та організаціями».
Про історії інших українських науковиць — від біологинь до астрофізикинь — та їхню роботу під час повномасштабної російсько-української війни розповідає проєкт «НАУКОВИЦІ», який реалізується громадською організацією INSCIENCE, яка популяризує науку, у рамках програми «ЄС за гендерну рівність: разом проти гендерних стереотипів та гендерно зумовленого насильства», що фінансується Європейським Союзом та реалізується спільно зі структурою ООН Жінки та ЮНФПА.
Фото: INSCIENCE
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журн