У Києві триває кримінальне розслідування злочину групи молодих хлопців, які організовували вечірки та запрошували туди дівчат, ніби для того, щоб зібрати кошти на ЗСУ. Проте хлопці підмішували їм наркотичні речовини, вчиняли сексуальне насилля та знімали це на камеру, щоб розповсюдити в інтернеті. До кримінального впровадження учасники злочину пишались своєю популярністю: «Зараз про мене говорить вся Україна і це, з одного боку, дуже добре». Хлопці раділи, що відео з приниженими дівчатами набрали велику кількість переглядів. Зараз їм загрожує до семи років позбавлення волі.
Чому жертва ніколи не винна у зґвалтуванні. Пояснення кваліфікованої психологині Лейли Гасанової


Унаслідок гендерної нерівності у суспільстві сформувалось таке поняття як «victim blaming» — звинувачення жертви. Їх часто критикує суспільство, коли порушується тема зґвалтування, що є неприпустимо, адже жертва ніколи не винна у насильстві. Як зазначають у Одеському центрі громадського здоров’я: «Зґвалтування – це злочин. Винен у ньому завжди ґвалтівник, і ніколи – потерпілі. Це перше, що потрібно запам’ятати».
Психологиня Одеського центру громадського здоров’я Лейла Гасанова пояснила, що звинувачення жертви — це наслідок відсутності сексуального виховання. Зі шкільних років необхідно говорити з підлітками не лише про інтимні стосунки, а й психологічні особливості агресивної сексуальної поведінки. Ми маємо знати та пояснити іншим, що гвалтівник завжди діє за певним сценарієм. Критерії жертви індивідуальні, тому ми ніколи не знаємо й не повинні знати, коли й де на нас може чекати небезпека.
Жертва не винна, що опинилась не в тому місці та не в той час, адже зґвалтування — це спланований злочин, де кривдник користується слабкістю жертви й повністю розуміє, що робить.
«Ґвалтівник шукає доступність. Але не в сексуальній поведінці чи одязі. Він шукає жертву, над якою може мати владу, яку відчуває слабкою та вразливою за лише його очевидними критеріями, які ніхто не може, а головне НЕ повинен передбачати та вгадувати», — наголосила психологиня Лейла Гасанова. Саме тому акт сексуального насилля є спланованим злочином, а не біологічним поривом, який неможливо стримати.
Наслідком такого безпідставного звинувачення жертви стає те, що людина не може звернутись за допомогою у правоохоронні органи чи лікарню. Осуд суспільства змушує травмовану людину сформувати упереджене ставлення й до себе, через що страх засудження не дає їй змоги звернутись по допомогу.
«Якщо жертва не доповіла в поліцію, то це не означає, що її все влаштовує. Варто зрозуміти — жертва не винна! Тому головне не засуджувати чи аналізувати ситуацію з точки боку, чому все відбулось саме так, а допомогти та підтримати людину», — пояснила психологиня.
Ще однією з форм звинувачення жертви є засудження її слабкості у протистоянні кривднику. Те, що жертва не змогла себе захистити, надто голосно кричати про допомогу чи вирватись з рук зловмисника не є виправданням ситуації.
«Варто зазначити, що у стресових ситуаціях наша психіка працює за схемою «Бий, біжи, замри». Якщо під час реакції «бий» та «біжи» жертва буде намагатись врятувати своє життя, то реакція замри паралізує людину, і вона нічого не може в цей час зробити, щоб врятувати себе», — пояснила Лейла Гасанова. Саме тому ми не знатимемо, яка з реакцій «увімкнеться» під час стресової ситуації, тому й засуджувати за це інших у нас немає права.
Жертві слід зрозуміти, що вона не провокувала кривдника, радить Лейла Гасанова, а звертатися за допомогою, щоб легше пережити травматичну ситуацію і навчитися далі нормально жити, але вже з травматичним досвідом.
«Найкраще, якщо жертва має хоч одну людину, яка б змогла бути поруч в момент адаптації та відновлення. Їй потрібно говорити та ще раз говорити про свої почуття, страхи, тривоги, злість і роздратування. Не варто тримати в собі емоції, що вирують, адже це може призвести до критичних наслідків», — звернула увагу на найголовніше експертка.
Авторка тексту: Юлія Шемлій
Джерело зображення: genderindetail.org.ua
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики