Історія найбільшої гідроелектростанції України — ДніпроГЕС 

Ідея побудувати греблю з гідроелектростанціями на тому самому місці, де тепер стоїть ДніпроГЕС, виникла у 1905 році, тобто за понад 20 років до початку будівництва станції. Однак на заваді цьому стала Перша світова.

Проєкти майбутньої електростанції на Дніпрі пропонували один за одним, але всі вони залишилися лише на папері. Розробити інженерно-технічний проєкт найбільшої у Європі гідроелектростанції вдалося академіку Івану Александрову. Також він визначив місце її зведення — неподалік від острова Хортиця на ділянці з назвою «Вовче горло».

Офіційно будівництво ДніпроГЕС почалося у 1927 році в межах програми індустріалізації СРСР. Для країни, яка пережила участь у Першій світовій і багаторічну громадянську війну, зведення такого масштабного об’єкта вимагало величезної кількості матеріальних і людських ресурсів. У травні на підприємстві Дніпробуд, яке займалося будівництвом гідроелектростанцій на Дніпрі, працювало всього 2 тисячі людей, однак у червні ця кількість зросла до 6 тисяч, а в листопаді — аж до 127 тисяч. 

Через нестачу технічних засобів більшість робіт на початку виконували вручну. Потім до будівництва залучили механічні майстерні, лісопильню, завод з виробництва бетону, компресорні станції та транспортне господарство. Про техніку безпеки особливо не дбали, тому робітники часто отримували травми і гинули, а на будівництві постійно траплялися аварії. 

Та все ж завдяки численним жертвам і тяжкій праці ДніпроГЕС таки спорудили через п’ять років. 10 жовтня 1932 року відбулося урочисте відкриття Дніпровської ГЕС, яке стало подією не тільки для СРСР, але й для світової громадськості. 

Іноземець, який відіграв ключову роль у будівництві

До проєктування станції долучилися не тільки українські фахівці, а й іноземці. Під час розробки проєкту ДніпроГЕСу, в Радянського Союзу та Європи ну було досвіду і навичок у будівництві великих гідротехнічних споруд, тому українці звернулися за порадою до США. 

Так відбулося знайомство творців запорізької гідроелектростанції з Х’ю Купером — майбутнім консультантом будівництва першої ГЕС на Дніпрі. Він мав практичний досвід, який здобув на будівництві гідроелектростанцій на Міссісіпі і Ніагарі, тому суттєво допоміг при будівництві найзначнішого об’єкта першої радянської п’ятирічки. 

Окрім важливого внеску у технічне оснащення станції, американські фахівці ще й запропонували включити в проєкт можливість використання греблі для руху рейкового транспорту. Хоч спершу мова йшла про будівництво залізниці, урешті було вирішено побудувати лише гілку для трамвая. 

Хто і навіщо підірвав ДніпроГЕС у Другу світову?

Вперше Дніпрельстан (так тоді називали станцію), підірвали радянські війська ввечері 18 серпня 1941 року. Таке рішення ухвалили, щоб зупинити наступ німецької армії. Про те, що греблю можуть підірвати, було відомо завчасно. Для цього літаками з Москви завезли понад 20 тонн вибухівки. 16 серпня вони вже лежали в «тілі» греблі, тобто за два дні до вибуху. 

Це стало несподіванкою не стільки для німців, які наступали, скільки для червоноармійців, які відступали. Внаслідок вибуху загинули радянські солдати, які переправлялися через греблю, а також ті частини радянських військ, які перебували нижче за течією. 

Точно невідомо, скільки людей тоді загинуло. За версією істориків — від 20 до 100 тисяч жертв. Їх ніхто не підраховував, а спогади очевидців — фрагментарні.

Зруйновану частину греблі німці відновили доволі швидко, а нове енергообладнання везли з Німеччини. Улітку 1942 року ДніпроГЕС знову працювала.  

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Що відомо? Дмитро Наталуха – народний депутат від «Слуги народу», його повноваження розірвали достроково після призначення. З 2019 року також був головою Комітету з питань економічного розвитку. Раніше він працював в юридичних компаніях, а з 2015 по 2017 рік очолював Лиманську РДА в Одеській області.

За даними руху «ЧЕСНО», Наталуха 22 липня 2025 року голосував за законопроєкт №12414, який передбачав залежність роботи НАБУ і САП від Генпрокурора.

Нагадаємо. 14 січня Рада підтримала призначення Дениса Шмигаля на посаду першого віцепрем’єр-міністра та міністра енергетики України, а Михайла Федорова — на міністра оборони.

Фото: «Слуга народу»

Що передувало? У Верховній Раді підтримали звільнення Дениса Шмигаля з посади міністра оборони, Михайла Федорова з посади першого віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації та Василя Малюка з посади голови СБУ.

Нагадаємо. 13 січня Верховна Рада не проголосувала за призначення Дениса Шмигаля на посаду міністра енергетики. Рішення підтримали лише 210 депутатів з 226 необхідних. 

Фото: Міноборони

Що ще відомо? Також триває обов’язкова евакуація з п’яти громад Краматорського району Донецької області та сорока населених пунктів Синельниківського району Дніпропетровської області.

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Керівниця депутатської фракції обговорювала з окремими депутатами створення системного механізму оплати за «потрібні» рішення.

На скриншоті голова фракції пропонує «десятку» кожному з депутатів за дві сесії в місяць.

У НАБУ знайшли повідомлення політикині, з якого випливає, що вказівки щодо призначень стосувалися останніх змін в уряді — призначень Михайла Федорова і Дениса Шмигаля на нові посади — та відставки Василя Малюка з посади голови СБУ.

Голова фракції під час розмови наголошує на дисципліні механізму голосування.

Раніше Юлія Тимошенко відкинула всі звинувачення НАБУ і САП, назвавши це «політичним замовленням».

Що ще відомо? Під час виступу на пленарному засіданні Верховної Ради Михайло Федоров заявив, що мета міністерства — змінити систему: провести армійську реформу, покращити інфраструктуру на передовій, викорінити брехню й корупцію.

Що передувало? У Верховній Раді підтримали звільнення Дениса Шмигаля з посади міністра оборони, Михайла Федорова з посади першого віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації та Василя Малюка з посади голови СБУ.

Нагадаємо. Президент України запропонував Денису Шмигалю посаду першого віцепремʼєр-міністра та міністра енергетики, а Михайлу Федорову очолити Міністерство оборони.

Фото: Михайло Федоров / Telegram

Хто увійшов до фіналу? Зокрема, до фіналу виставки потрапили: Юлія Ґвілім — «Серед всяких істот і метеликів, на листку одної капусти жив Лука», Грася Олійко — «Привіт»,  Поліна Дорошенко — обкладинка, без тексту, Олег Грищенко — «Один день у Чорнобилі», Романа Романишин — «Навколо нас є багато історій», Анна Сарвіра — «Я сумую за дитячим майданчиком в Україні…», Марія Різак — «Зображення 1», Влада Сошкіна — «Коли ми прийшли до лісу, цього разу все було інакше».

Що ще відомо? Цьогоріч на виставку подали майже 21 тисячу робіт від понад чотирьох тисяч учасників із 95 країн світу. У підсумку до фіналу потрапили лише 317 ілюстраторів.

Довідка. Болонська виставка ілюстраторів — щорічний захід у межах Болонського дитячого книжкового ярмарку, який заснували у 1967 році. Мета конкурсу — показати найновіші тренди ілюстрації через нові імена художників.

Фото: Bologna Children’s Book Fair

Що відомо? За даними слідства, йдеться про регулярний механізм співпраці, який передбачав виплати наперед та був розрахований на тривалий період. Народним депутатам мали надходити вказівки щодо голосування, а в окремих випадках — щодо утримання або неучасті в голосуванні.

Нагадаємо. Лідерка партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко підтвердила обшуки в партійному офісі та відкинула усі звинувачення, про які раніше повідомляли у НАБУ та САП. Вона назвала їх «політичним замовленням».

За її словами, слідчі дії в офісі «Батьківщини» тривали усю ніч. Тимошенко повідомила, що «понад 30 озброєних до зубів чоловіків без предʼявлення будь-яких документів фактично захопили будівлю та взяли у заручники співробітників».

Джерела «УП» повідомили, що НАБУ і САП оголосили підозру Юлії Тимошенко.

Що передувало? У НАБУ та САП заявили про викриття керівника однієї з депутатських фракцій Верховної Ради на пропозиції хабаря низці депутатів. Ім’я там не розкрили, однак джерела «Радіо Свобода» підтвердили, що йдеться про Юлію Тимошенко.