Важливе Щороку 27 січня країни світу вшановують пам’ять жертв Голокосту. Нацистський режим Німеччини та його союзники вбили шість мільйонів євреїв по всій Європі з 1933 по 1945 роки.
Що таке Голокост? Це — систематичне, спонсороване державою переслідування і вбивство шести мільйонів європейських євреїв режимом нацистської Німеччини та його союзників. Голокост також іноді називають «Шоа», що на івриті означає «катастрофа».
Чому обрали цей день? 27 січня — не випадкова дата, адже в цей день у 1945 році війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті — «Аушвіц-Біркенау».
Хто ініціював Голокост? Початковою точкою відліку можна вважати прихід до влади в Німеччині Адольфа Гітлера у 1933 році. А закінченням Голокосту — перемогу союзників у Другій світовій війні у 1945 році.
Чому нацисти це робили? Вони переслідували євреїв через свій радикальний антисемітизм — ненависть та упередження, які були основою їхньої ідеології. Вони безпідставно звинувачували євреїв у всіх бідах Німеччини: соціальних, економічних, політичних і культурних. Нацисти навіть вважали євреїв винними у поразці Німеччини в Першій світовій війні.
Слово «антисемітизм» придумали німці? Насправді нацисти не винайшли антисемітизм. Це давнє упередження, яке існувало в різних формах протягом століть. В Європі його коріння сягає давнини. У Середньовіччі (500–1400 рр.) упередження щодо євреїв базувалися переважно на ранніх християнських віруваннях, зокрема на міфі, що євреї нібито відповідальні за смерть Ісуса Христа. Ці стереотипи та дискримінація продовжували поширюватися й у пізніші періоди, зокрема в епоху ранньомодерної Європи.
Де відбувався Голокост? Він охопив всю територію Європи, контрольовану нацистами, та зачепив практично всі єврейські громади на континенті.
Що таке «остаточне розв’язання єврейського питання»? Це — термін, який нацисти використовували для позначення свого плану систематичного знищення європейських євреїв під час Другої світової війни. Він став останнім етапом Голокосту і тривав з 1941 до 1945 року. Політика масових вбивств мала два основні методи: масові розстріли та асфіксія отруйним газом. Євреїв страчували на околицях сіл, містечок і міст спеціальними німецькими підрозділами (айнзатцгрупами) та у центрах знищення (табори смерті) або за допомогою пересувних газових фургонів.
Як закінчився Голокост? У травні 1945 року, після перемоги союзників над нацистською Німеччиною у Другій світовій війні, війська союзників звільняли окуповані території. Вони відкривали концентраційні табори та визволяли в’язнів, серед яких було багато євреїв. Також допомагали тим, хто пережив так звані «марші смерті» — вимушені переходи в’язнів під охороною нацистів.
Щоб краще зрозуміти трагедію, команда НЗЛ підготувала добірку книжок і фільмів — читайте далі у тексті.
«Щоденник Анни Франк», Анна Франк
Щоденник Анни — це перше, а іноді єдине джерело знайомства багатьох людей з історією Голокосту. Ретельно написаний від руки протягом двох років її переховування, щоденник Анни залишається одним із найбільш читаних творів нехудожньої літератури у світі. Анна стала символом втрачених надій понад мільйона єврейських дітей, які загинули під час Голокосту. Щоденник Анни Франк був опублікований посмертно в 1947 році та з часом перекладений майже 70 мовами.
«Чорна земля», Тімоті Снайдер
У книжці автор пропонує новий погляд на Голокост та його уроки для сучасності. За допомогою досліджень зі Східної Європи та свідчень тих, хто вижив, Снайдер показує, як Голокост став наслідком прагнення Гітлера здобути ресурси та встановити колоніальний порядок у Європі. Автор попереджає: боротьба за ресурси, продовольчі кризи та ідеологічні виклики можуть повторити трагічні сценарії минулого. Голокост — це не лише історія, а й урок для майбутнього, який не можна ігнорувати.
Це збірка свідчень про повсюдне знищення євреїв німецько-фашистськими загарбниками в тимчасово окупованих районах Радянського Союзу та таборах знищення в Польщі під час війни 1941–1945 років. Також у книжці згадуються документи про Голокост, зібрані Єврейським антифашистським комітетом у роки Другої світової війни. Оригінальний текст книги було набрано у 1947 році, однак антисемітська кампанія в СРСР завадила її публікації.
У стрічці йдеться про історію єврейсько-італійського чоловіка Гвідо, який закохується в Дору, та їхнє життя до і під час Голокосту. Коли Гвідо, Дора і їхній син потрапляють до концентраційного табору, чоловік намагається завдяки гумору та фантазії захистити сина від жахів війни. Він переконує хлопчика, що все, що відбувається, — це частина гри, а переможець отримає танк. Попри всі страждання, любов і гумор, Гвідо допомагають його синові зберегти надію та вистояти в найскладніші моменти.
«Іда»
Це фільм про історію черниці Анни, яка прагне дізнатися правду про минуле своїх батьків, убитих нацистами під час війни за те що ті були євреями. У стрічці описують 1960 роки та їхні складнощі: повоєнні репресії та колабораціонізм.
Сюжет фільму — особиста історія режисера Павла Павліковського: в дитинстві він дізнався, що його бабуся з батьківської сторони була єврейкою та загинула в одному з концтаборів. У 2015 році «Іда» стала першою польською стрічкою, яка отримала «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою.
«Піаніст»
Фільм Романа Поланскі заснований на спогадах відомого польського піаніста Владислава Шпільмана, який пережив Голокост. Він описує важкі часи польських євреїв після нацистського вторгнення. Сюжет картини — це мемуари самого Шпільмана, який не дожив до її прем’єри. Піаніст, якого зіграв у кінострічці Едріен Броуді, помер у 2000 році.
Автор тексту: Гайдар Христина
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики
відреагувати
