Детальніше. Перший вуличний ресторан з такими стравами запрацював 2017 року. Зараз проєкт існує в Ізраїлі, Бельгії та Україні. Якими стравами харчувалися українці в час голоду можна переглянути тут.
Більшість країн світу не визнали Голодомор геноцидом українського народу. Тому Українська академія лідерства намагається поширювати інформацію про те, як він відбувався, розповідати спогади очевидців, робити відомими злочини Радянського Союзу проти людства.
Що треба знати про Голодомор?
У 1932-1933 роках на території України відбувся страшний голод. Він не був наслідком неврожаю чи поганих погодних умов. Радянська влада створила його штучно, забравши з українських сіл усі харчі. Солдати й добровольці приходили до кожної хати. Забирали все: зерно, городину, садовину, запаси, худобу (яку мало хто мав, адже вже існували колгоспи), навіть те, що було приготовано на обід чи вечерю. Усі продукти везли за межі України.
Люди не могли щось заховати, бо перевіряли все: чи не закопане щось у землі, не прикрите сіном чи соломою. У час жнив селяни працювали на полях, але не могли з’їсти чи принести дітям навіть кілька зерен. На обличчях вони мали пов’язки. А ще діяв так званий «Закон про п’ять колосків». Жменьку зерен чи кілька колосків, які людина могла взяти з поля, радянська влада розцінювала як розкрадання колгоспного та кооперативного майна. За такий злочин людину мали розстріляти, а все майно конфіскувати. «М’якшим» вироком було позбавлення волі не менше ніж на десять років і теж з конфіскацією майна. Закон стосувався навіть дітей.
Щоб вижити, люди шукали залишки картопляного лушпиння, останні картоплини, які випадково залишилися у землі після копання, терли кору дерев на борошно, копали коріння, їли нешкідливі бур’яни, виловлювали голубів, горобців, котів, собак, мишей. Чимало людей сходили з розуму й вдавалися до канібалізму.
Унаслідок таких дій радянської влади від Голодомору померли від майже чотирьох до майже семи мільйонів українців (за різними підрахунками істориків). Точно визначити кількість втрат неможливо.
Що ми можемо зробити тепер?
Ми не можемо нікого повернути, навіть полічити жертв геноциду нереально. Однак ми можемо стати голосом загиблих, поширюючи історії очевидців, які вдалося записати, пояснюючи, що таке Голодомор, усьому світові. Так про злочини радянської влади знатимуть і пам’ятатимуть. Можливо, це допоможе уникнути повторення схожих сценаріїв у майбутньому.
Окрім цього, щороку в останню суботу листопада в українці запалюють свічки на своїх вікнах. Це символ пам’яті про кожну жертву геноциду українського народу. Цьогоріч ця акція відбудеться 28 листопада.
Підписуйтеся на нашу щоденну безкоштовну розсилку найважливіших новин дня
Фото: pexels.com