Детальніше. Книгу «Топографічна анатомія людини» Едуарда Пернкопфа вважають найкращим прикладом анатомічного малюнка в світі, оскільки вона містить таку кількість деталей, якої немає в жодній подібній праці.

Шкіра, м’язи, сухожилля, нерви, внутрішні органи, кістки зображені настільки яскраво, у таких графічних деталях й кольорах, що виглядають реалістичними. 

Над анатомічним атласом відомий нацист Пернкопф працював понад 20 років. Австрійський анатом працював по 18 годин на день: розтинав трупи, а команда художників у найдрібніших деталях замальовувала те, що бачила, створюючи ілюстрації до його книги. Іноді зали анатомічного пункту були настільки переповнені, що страти, після яких тіла доставляли до анатомічного відділу, доводилося відкладати.

Книгу припинили друкувати лише у 1994 році.

Однак, недавнє дослідження, проведене серед нейрохірургів, показало, що 59% лікарів знають про атлас Пернкопфа і 13% використовують його.

⟶ Сучасний інтернет — розробка американських військових. Arpanet — Мережа Агентства передових досліджень, яку вважають початком Інтернету. Її створили за дорученням Міністерства Оборони США декілька наукових закладів. Першочерговим завданням було об’єднати між собою в одну мережу науково-дослідницькі та військові інститути у США, щоб збільшити швидкість та покращити обмін інформацією між ними. Також однією із умов було створити інфраструктуру, яка зможе пережити атомний удар. Її заснували у 1969 році. У 1971 році було створено перше програмне забезпечення для обміну електронними повідомленнями E-Mail.

⟶ Відомі письменники, які співпрацювали із злочинним режимом. Кнут Гамсун, норвезький письменник, класик світової літератури, автора блискучих романів «Голод» і «Редактор Люнге» та численних п’єс, був прибічником націонал-соціалізму. Письменник не зрадив своїм переконанням навіть після закінчення війни. Після смерті фюрера він написав некролог, де називає Гітлера «борцем за права народів».

Улас Самчук, український письменник, який поруч з Іваном Франком, у першій половині ХХ століття був найбільшим українським шансом отримати Нобелівську премію із літератури. У 1941 році Самчук їде до Рівного, яке стає адміністративним центром Райхскомісаріату Україна, де працює головним редактором газети «Волинь», пише про німців як єдиних можливих союзників, критикує «жидовський більшовизм» — і все це доволі щиро.

Фото: Vidal Balileo / Pexels