Саме в Одесі народився видатний військовий діяч часів Української революції 1917-1921 років, генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки, один із організаторів військової спецслужби Державного Центру УНР в екзилі Всеволод Змієнко (1886-1938). 

Цитата. «Назва Гурівське, яка вшановує державницький чин Воєнної розвідки України — невипадкова для Одещини: вона символізує тяглість історичних традицій у творенні національних спецслужб», — пояснюють у ГУР.

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Нагадаємо, вчора нардепи голосували за постанову № 11188, яка передбачає перейменування 333 назв населених пунктів, проте Рада її не підтримала. «За» проголосували 208 народних обранців, «проти» — 3, утрималось — 5, не голосували 79 депутатів. Депутати почали блокувати трибуну. 

«”Депутати московського патріархату”, які раніше кістьми лягли на захист РПЦ в Україні, зараз з усіх сил намагаються збити цю постанову. Це Бужанський і вся інша ватна мразота», — писала перед голосуванням військова та депутатка Київради Аліна Михайлова. 

Аналітики руху «Чесно» зібрали прізвища депутатів, які не голосували або ж були проти, або ж утрималися. Ознайомитися з інфографікою можете ось тут. 

Що було далі? Після цього голова Ради Руслан Стефанчук повідомив, що керівництво парламенту й фракцій внесе до Верховної Ради нову постанову, з якої вилучать п’ять населених пунктів, з перейменуванням яких виникли проблеми. Ці п’ять назв внесуть в окремі постанови.

Стефанчук уточнив, що, попередньо, йдеться про перейменування населених пунктів Южне, Южноукраїнськ, Синельникове, Первомайськ і Павлоград. За словами спікера, Рада повернеться до постанови про перейменування після того, як проголосує за всі законопроєкти, які потрібні насамперед для українського бюджету.

Про що постанова № 11188? Вона передбачала перейменування 333 назв — 7 районів, 15 міст, 56 селищ, 262 села. Наприклад, село Некрасове у Вінницькій області — на Юзвин, місто Новомосковськ у Дніпропетровській області — на Самар або ж місто Павлоград — на Матвіїв.

Назви населених пунктів хочуть змінити, щоб вони відповідали нормам закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні та деколонізацію топоніміїї» і державним стандартам української мови.

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Про суверенітет

Здобуття суверенітету — це те, що дуже недооцінюють країни, які були суверенними століттями… Але суверенітет — це те, що слід здобути найперше, …а потім можна планувати, як відбудувати свій престиж, свою м’яку силу, економіку і політичний статус у світі.

Про єдність України з Європою

У Польщі люди починають дізнаватися історію, яка була повністю затінена російським колоніалізмом. Наприклад, факт про те, що Україна була частиною польсько-литовсько-руської Речі Посполитої цілих чотири століття. Українці були частиною Західного світу через цю єдність… Це руйнує велику брехню, яку увічнила Москва, про те, що Україна є лише частиною Росії. Вам не потрібно інших аргументів щодо належності України до Європи. Просто згадайте Річ Посполиту.

Про фейкове возз’єднання з Москвою

Росіяни кажуть: «Ну, ви знаєте, Україна була об’єднаною з Московією всі ті століття. Тепер ми бачимо возз’єднання». Не може бути ніякого возз’єднання, адже не було ніякого з’єднання!

Про російську політичну систему

Щодо причини того, чому росіяни дивляться на себе як на жертв, я маю мінітеорію. Російська політична система… побудована на основі монгольської системи. Не забувайте, що Московією керували монголи понад 200 років… Раби складали 95% суспільства. І раб за природою є свого роду скромним, бідним і знедоленим. Ця традиція буття бідним і залежним від держави, де держава має тотальну владу, є дуже сильною в Росії. І це одна з причин, чому росіяни дивляться на себе як на бідних душ.

Про деколонізацію

Деколонізація — це про поступовий розвиток. Такі речі не стаються за ніч. Вони не є відзначеними якимись розмежувальними стовпами, яких люди досягають і кажуть: «Хей, ми тепер не постколоніальна, а нормальна країна»… Треба просто йти до цієї цілі і з часом це стається. Ви помітите, що до вас ставляться дуже по-іншому, ніж ставилися до ваших батьків чи дідів, коли вони відправлялися за кордон.

Про цінність людської гідності

Кожна людина має свою людську гідність… Я вірю, що люди, які прагнуть розвивати почуття свободи й ідентичності… — на правильному боці. Люди, які хочуть лише суспільства, у якому у вас є тепла вода в крані і нема безробіття — на неправильному.

Записав Дмитро Спорняк

Фото: Львівський медіафорум/Nastya Telikova

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики