Чим сучасні авторитаристи відрізняються від диктаторів минулого; чому Трамп дивиться на світ як на ток-шоу; чи зможе Європа замінити США в допомозі Україні? На ці та інші питання відповідала американська історикиня і журналістка, лауреатка Пулітцерівської премії Енн Епплбом під час Львівського медіафоруму.
Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти
Сьогодні диктатори багатші, ніж автократи минулого
Сучасна мережа диктатур має ключову відмінність від авторитарних режимів радянського блоку — вони не мають спільної ідеології. Комуністичний Китай, націоналістична Росія, теократичний Іран та інші об’єднуються не на основі спільних цінностей, а завдяки спільним інтересам, зокрема фінансовим, стверджує Енн Епплбом.
«Лідери більшості цих країн — не просто багаті люди, вони мільярдери. І в деяких випадках ми навіть не знаємо, чому вони мільярдери, звідки в них ці гроші…», — каже історикиня. На її думку, таємничість і прихованість, що оточують цих диктаторів, — одна з причин, яка утримує їх при владі. Вони багатші за диктаторів 20 століття, мають більше можливостей привласнювати кошти, більше способів їх заховати й використовують багатство, щоб нарощувати владу і поширювати вплив не лише у своїх країнах, але й у демократичних державах.
Нині диктатори будують спільні наративи. Вони говорять не про спільну ідеологію, а про те, що диктатура — це стабільність і безпека, а демократія — слабкість, роз’єднаність і навіть дегенеративність. Сучасні авторитаристи об’єднуються для боротьби з демократичними ідеями — правами людини, незалежними судами, прозорістю та відповідальністю, адже саме про ці речі говорить опозиція їхніх власних країн. Отже, вони намагаються знищити демократію як у своїх державах, так і за їх межами.
Трамп і Путін прагнуть показати, що закон не має значення
«Мене обрали, отже, я відображаю волю народу, отже, я — закон», — так, за словами Енн Епплбом, висловлювався про себе Дональд Трамп. Після 2020 року, коли Трамп спробував силою змінити результати виборів, він привабив до себе людей із подібним мисленням. Американський президент порушив багато законів, кинув виклик судам нижчої інстанції, але наразі каже, що підкориться Верховному Суду. Багато пов’язаних з Трампом позовів і досі розглядаються в судовій системі, і всі очікують, що буде далі.
«Люди тут і в решті Європи вважають, що нічого не відбувається [опору Трампу — ред.], і що демократи нічого не роблять. Але насправді відбувається: чимало справ нині розглядаються в судах, бо саме так працює наша система», — пояснює американська журналістка.
Однією з цілей російського повномасштабного вторгнення в Україну є демонстрація зневаги РФ до права. «Ми можемо робити що завгодно, і ми доведемо, що закони не мають значення», — так історикиня описала дії Росії. Схожого прагне й команда Трампа — показати, що закон не працює. «Упродовж наступних шести місяців ми дізнаємося, чи працює закон», — каже пані Епплбом.
Картинка в медіа стає сильнішою за реальність
Трамп — поганий бізнесмен. Він успадкував гроші від батька, але витратив більше, ніж заробив. Натомість Трамп навчився створювати ілюзію успішного підприємця й заробляти на цьому. «З його досвіду це працює», — зазначає Енн Епплбом.
Люди дозволили вигадці з телебачення чи соціальних мереж стати сильнішою за реальність, вважає історикиня. Багато хто проводить більше часу в онлайн-реальності — вони чують як її повторюють з усіх сторін. Тож для них вона може видаватися сильнішою за дійсну реальність.
Те, що Трамп намагається підігнати реальність під свої фантазії, навряд чи є політичним розрахунком, вважає Енн Епплбом. Це наслідок його досвіду з нью-йоркськими таблоїдами та культурою шоубізнесу, в якій він перебував упродовж останніх 30 років.
Брехня породжує диктатуру
«Він також часто повторює брехню», — каже про американського президента пані Епплбом. На думку журналістки, Трамп — як і Путін — постійно бреше, щоб люди перестали вірити в політику як явище. У підсумку люди кажуть, що всі брешуть, політики — погані, а публічна сфера — забруднена.
«Це насправді дорога до автократії. Адже коли люди вважають, що всі брешуть і правди не існує, то навіщо вам брати участь в політиці взагалі?». Так формується апатія, нігілізм і цинізм, якими користуються диктатори, щоб залишатися при владі. Саме це робив і Путін впродовж 20 років, стверджує історикиня.
Європейські інституції не відповідають моменту
ЄС — якщо враховувати ще й Велику Британію — найбагатша і найпотужніша економіка у світі. Тож Європа може мати й найсильнішу армію у світі, вважає журналістка. Але європейська структура не була створена для цього. Її будували з думкою про те, що війн більше не буде. Зробити з Європи єдину й потужну силу допомагало НАТО. Та нині, коли президент США атакує власних союзників, це руйнує центральний організаційний принцип Альянсу. У цієї проблеми немає очевидного моментального рішення.
Багато європейців розуміють загрози, що походять від Росії та США, але немає єдиного лідера, інституції, чи єдиної європейської армії, які могли б швидко змінити політику ЄС. «Світ, який Європа створила для себе після 1945 року, не уявляв свого існування окремо від США».
Для Трампа все, що відбувається у світі, — це просто боротьба могутніх людей
Трамп каже, що війна Росії проти України сталася через Джо Байдена. Президент США вважає, що він подобається Путіну, тож очікував, що зможе натиснути на Україну, показати Кремлю: США знову налаштовані дружньо до Росії — і це зупинить війну. «Він не знає російської історії. Він не знає української історії. Він не знає не лише глибокої історії, але й історії останніх десяти років», — каже американська історикиня про Трампа.
Для Трампа все, що відбувається у світі, — це змагання між могутніми людьми. Він вважає, що Путін напав на Україну, щоб показати: Байден — слабкий, а тепер без нього Путін завершить війну. «Ми зараз у процесі того, як Трамп дізнається, що це неправда». Що буде далі — невідомо.
Президент США живе теперішнім
Трамп не оцінює траєкторії минулого і не має стратегії на майбутнє. Для нього перемир’я між Україною та Росією означало б закінчення війни, вважає Енн Епплбом. Американський президент не думає про те, що РФ може напасти знову, а тому Україні потрібні гарантії безпеки. Він думає тільки про те, як миттєво виграти у кожній ситуації. Саме так Трамп діяв, наприклад, у випадку з тарифами: кожну свою дію — навіть якщо вона скасовувала попереднє рішення — американський президент подавав як перемогу.
«Це спосіб його мислення, і єдине, що має значення [для Трампа — ред.] — це перемога в моменті, незалежно від того, що сталося раніше і що станеться після», — каже журналістка.
Зупинка допомоги США не стане катастрофою
«Якщо Трамп піде [припинить взаємодіяти з Україною — ред.], я гадаю, що це нормально. У вас є підтримка європейців, ви утримуєте фронт, у вас найрозвиненіша система захисту від дронів у світі, яка постійно покращується. Ви будете триматися, поки росіяни нарешті не усвідомлять, що вони не переможуть і що вони більше не можуть платити ціну загибелі тисяч людей кожного тижня. І тоді війна почне закінчуватися. Тож я не певна, що це [самоусунення США з війни — ред.] буде кризою», — каже пані Епплбом.
Сучасні диктатури виникли завдяки співпраці Заходу і Сходу
«У 90-х роках була ідея: створити вільний ринок для ідей і товарів — і тоді демократія та вільні ринки, точніше, відкриті суспільства, поширяться із Заходу на Схід. Але ми забули, що глобалізація відбувається в обидва боки — і що автократичні ідеї й практики поширяться із так званого Сходу на так званий Захід». Це відбувалося у вигляді так званих «таємних грошей» — фіктивних компаній, податкових гаваней та відмивання грошей.
Усі ці практики вигадали в західних банках, але 20–30 років тому вони становили лише незначну частину західної фінансової системи. Згодом їх з ентузіазмом перейняли в решті світу, особливо в пострадянських країнах. Ці гроші використовувалися для розширення впливу та пошуку союзників у США. Частково саме з цих джерел походили гроші Дональда Трампа — він отримав їх, продаючи нерухомість фіктивним компаніям зі сходу Європи, стверджує Енн Епплбом. Тож, сучасні корпоративні диктатури створені спільними зусиллями демократичного й авторитарного світів.
Спочатку виникла ідея, що коли суспільства стануть достатньо багатими й виникне середній клас, то він вимагатиме більше прав, і це призведе до демократизації країн. Це дійсно так працює, але теорія не врахувала, що відбувається, коли режим є настільки багатим і могутнім, що може нескінченно опиратися цим вимогам.
«Це ознака дуже здорового суспільства»
«Мене надихає опір українців. Мене надихає креативність українців. Мені пощастило знати людей з місцевого волонтерського світу, які створили інституції і продовжують працювати й допомагати людям, попри стрес війни та необхідність знаходити кошти. Мені пощастило знати людей зі сфери оборонних технологій, які забезпечують передові розробки України», — каже Енн Епплбом.
«Насправді зараз майже немає жодної іншої країни у світі, де суспільство докладає стільки енергії водночас і до самооборони, і до турботи про ветеранів… Це ознаки дуже здорового суспільства, хоч, можливо, це й не відчувається, якщо ви живете тут», — додає історикиня. — «Але тут справді унікальні дух та енергія. Мене вони щоразу надихають».
Записав Дмитро Спорняк
Фото: Nastya Telikova / LMF 2025
1
На стрімінговому сервісі вийшов документальний серіал «Як стати тираном» про найвідоміших диктаторів у світовій історії. За кілька днів він уже встиг опинитися на другій сходинці у десятці українських переглядів. Про це повідомляє Детектор медіа.
Чому це важливо. В одній із серій творці серіалу згадують про Голодомор — і говорять про нього як про геноцид українців.
Детальніше. Шість епізодів серіалу оповідають про відомих тиранів: Адольфа Гітлера, Саддама Хусейна, Аміна Дада, Сталіна, Каддафі та північнокорейську династію Кімів. Також тут кілька разів згадують український Голодомор 1932-33 років. Цю сторінку української історії творці серіалу подають як один із найбільш брехливих епізодів правління Йосипа Сталіна.
Голодомор згадують тут не як невдалий наслідок сталінської політики, а як спосіб придушити повстання та бажання самостійності у людей. Голодомор творці серіалу позиціонують не просто як жорстоке ставлення до людей, а як класичний геноцид українського народу.
Автори згадують і журналіста Волтера Дюранті, який заперечував у своїх текстах Голодомор й отримав Пулітцерівську премію — одну з найпрестижніших нагород у журналістиці. Так само критикують і тих представників світової еліти, які закривали очі на звірства радянської репресивної машини, ненавиділи капіталізм і воліли бачити лише хороше у соціалістичній дійсності.
Такими людьми були Джордж Бернард Шоу, Герберт Веллс чи Жан-Поль Сартр. Згадують також і Габріеля Гарсію Маркеса, який підтримував Фіделя Кастро. А ще Едуарда VIII з дружиною, які допомагали та фотографувалися з Адольфом Гітлером. Усі шість епізодів тісно перегукуються з сучасністю: наприклад, із диктатурою комунізму в Китаї чи культом Путіна в Росії.
Дізнайтеся більше про Netflix:
Фото: nv.ua
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики
Важливе