Допомога Шептицьких. Під час нацистської окупації Львова у 1941–1944 роках митрополит Андрей Шептицький разом зі своїм братом Климентієм організував системну допомогу євреям. За даними дослідників, братам Шептицьким вдалося врятувати близько 200 людей.

У книжці «Щоденник львівського гетто» рабин Давид Кагане розповідає, що акція з порятунку євреїв у місті була спланованою, а не спонтанною. Греко-католицькі священники отримували вказівки від митрополита щодо передачі євреїв під опіку розгалуженої мережі, яка забезпечувала підроблені документи та безпечні місця для переховування.

У 1942 році митрополит Андрей Шептицький у листі до папи Пія ХІІ різко засудив німецький нацизм, назвавши його системою брехні, грабунку й деградації людства. Як розповідає історик Юрій Скіра, того ж року він перейшов до систематичного порятунку євреїв: створив координаційну мережу зі священників, монахів і монахинь, які таємно переховували людей у монастирях, сиротинцях і парафіях УГКЦ. Саме зі Святоюрської гори для багатьох починалася «дорога життя» — тут митрополит особисто опікувався долями врятованих, зокрема наполягав на тому, щоб не розлучати родини.

Фабрика «Солід». Одним із таких місць переховування стала львівська взуттєва фабрика «Солід», розташована на вулиці Трибунальській у центрі міста. Нині — це триповерхова кам’яниця на вулиці Шевській, 16. На фабриці євреї не лише переховувалися, а й працювали. Підприємство стало місцем порятунку завдяки його власнику Йозефу Петерсу — етнічному німцю, який присвятив своє життя служінню УГКЦ. Опіку над фабрикою також здійснювали митрополит Андрей Шептицький та монахи-студити, які працювали там.

Як зазначає історик Юрій Скіра у книжці «Солід. Взуттєва фабрика життя», на фабриці переховували чоловіків, жінок і дітей. Удень вони перебували в підвалах, а вночі виходили шити взуття. Загалом вдалося врятувати близько 50 євреїв.

Через обмеження в забезпечені їжею до допомоги долучалися і миряни. Парафіянки УГКЦ готували страви та передавали їх монахам-студитам для людей, які переховувалися на фабриці.

Водночас ця діяльність постійно перебувала під смертельною загрозою. Фабрика була під пильним контролем окупаційної влади. У 1942 році «Солід» конфіскували, однак усі євреї, які там переховувалися, змогли пережити німецьку окупацію.

Де ще переховували євреїв? За сприяння митрополита Андрея Шептицького євреїв також переховували в монастирях, притулках для дітей та парафіях. Інколи люди ховалися навіть у каналізаційних тунелях. Зокрема, єврейська родина Хігерів прожила так понад рік та змогла врятуватися від нацистського режиму.

Довідка. Голокост — це систематичне переслідування і вбивство шести мільйонів європейських євреїв режимом нацистської Німеччини та її союзників. Голокост також іноді називають «Шоа», що івритом означає «катастрофа».

Нацисти переслідували євреїв через свій радикальний антисемітизм — ненависть та упередження, які були основою їхньої ідеології. Вони безпідставно звинувачували євреїв у всіх бідах Німеччини: соціальних, економічних, політичних і культурних. Нацисти навіть вважали євреїв винними в поразці Німеччини в Першій світовій війні.

Авторка: Соломія Михайлюньо