Детальніше. Формальним приводом для розстрілів була відверта брехня про участь євреїв у мінуванні та вибухах на Хрещатику, внаслідок яких загинуло чимало німецьких солдатів та офіцерів. Місцем масових розстрілів обрали Бабин Яр — балку на північному заході Києва довжиною у два з половиною кілометри (її ще називають Дорогою смерті). Подекуди вона сягала 50-метрової глибини. Наприкінці її влаштували ворота. За них пропускали групами по 30-40 людей. Попередньо жертв примушували роздягатися, відбирали особисті речі. Поліцаї дубинками гнали людей до проходів у насипах на краю яру. На протилежному боці сиділи кулеметники.

Тіла розстріляних скочувалися по на дно балки. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею. З 29 вересня по 11 жовтня 1941 року вбили майже все єврейське населення міста, а це понад 50 тисяч чоловіків, жінок та дітей. Тільки у перші два дні розстрілів було вбито майже 34 тисяч людей. 1, 2, 8 і 11 жовтня розстріляли тих, хто не з’явився за наказом — ще близько 17 тисяч осіб.

Довідка. За роки Другої світової війни у Бабиному Яру, за різними оцінками, загинуло від 100 до 150 тисяч людей: євреїв, ромів, радянських військовополонених, учасників українського руху опору, пацієнтів психіатричної клініки та представників інших національних чи соціальних груп, яких окупанти вважали «зайвими». Розстріли в Бабиному Яру тривали аж до визволення Києва від нацистів у 1943 році.

Контекст. Після завершення Другої світової в Радянському Союзі не говорили про події у Бабиному Яру. Одними з перших цю тему порушили письменники Віктор Некрасов та Анатолій Кузнецов. Український дисидент Іван Дзюба 29 вересня 1966 року виступив з промовою перед учасниками скорботної церемонії та назвав Бабин Яр «спільною трагедією єврейського та українського народів». Бабин Яр поряд із Освенцимом став символом Голокосту на території Східної Європи й прикладом того, до чого призводять людиноненависницькі ідеології.

Копайте глибше: 

• Бабин Яр. Дорога смерті (Історична правда)

Підписуйтеся на нашу щоденну безкоштовну розсилку найважливіших новин дня

Фото: old.uinp.gov.ua

Детальніше. Український переклад свідчень про Голокост «Чорна книга» уперше вийшов друком. Він написаний на основі даних, які зібрав Єврейський антифашистський комітет.

Книжку уклали за редакції Василя Гроссмана та Іллі Еренбурга. Автори нотували свідчення очевидців упродовж війни та у повоєнні роки. Однак через антисемітську кампанію в СРСР збірка так і не була видана. Вперше її надрукували у Єрусалимі у 1980 році на основі матеріалів, які дочка Іллі Еренбурга Ірина знайшла в особистому архіві батька.

Українською «Чорна книга» вийшла у видавництві «Дух і Літера» за сприяння Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр». В основу книжки покладене єрусалимське видання 1980 року, яке супроводжується новими детальними примітками. Це перше видання українського перекладу одного з перших зібрань свідчень про Голокост у Східній Європі.

Довідка. Голокост — геноцид єврейського народу у часи Другої світової війни, внаслідок якого загинуло до 6 мільйонів осіб. 

Копайте глибше:

• Навіщо нам пам’ятати Голокост? (Українська правда)
• Україна, Європа і пам’ять про Голокост (Історична правда)

Підписуйтеся на нашу щоденну безкоштовну розсилку найважливіших новин дня.

Фото: duh-i-litera.com