Історія Бабиного Яру, так як і Бабин Яр в історії України, не вичерпується лише воєнною сторінкою. У часи палеоліту тут була Кирилівська стоянка– відома археологічна пам’ятка. А у ХІХ ст.  навколо Бабиного Яру  сформувався багатоконфесійний некрополь (Кирилівський і Лук’янівський православні, Лук’янівський єврейський, Магометанський, Караїмський, Братський цвинтарі). 

У часи Другої світової війни Бабин Яр став місцем масових розстрілів євреїв і ромів, підпільників Організації українських націоналістів, «саботажників», порушників комендантської години та навіть пацієнтів психіатричної лікарні імені Павлова.

Найтрагічнішими стали 29–30 вересня, коли вбили майже 34 тисячі євреїв – мешканців Києва. Приводом для звинувачення та  проведення показової каральної акції над євреями 29 вересня став підрив радянськими диверсантам київської цитаделі та Хрещатика в двадцятих числах цього ж місяця.

28 вересня 1941-го в Києві з’явилися оголошення із наказом усім євреям міста зібратися зранку на розі вулиць Дегтярівської та Мельникова, біля кладовищ.

Наступного дня десятки тисяч євреїв пройшлись «Дорогою смерті». У людей відбирали  гроші, коштовності, документи, наказували роздягатися догола, спускатися в яму і лягати долілиць, один на одного. Вздовж рядів проходили німецькі поліцейські й стріляли в потилицю. До 18-ї години того дня встигли вбити майже 22 тисячі. 

Вбивства у Бабиному Яру тривали до 1943 року. 18 серпня 1943 року до Сирецького табору біля Бабиного Яру доставили групу арештантів із Полтави. До них приєднали ще 100 ув’язнених євреїв. Цих людей закували в кайдани та змусили викопувати трупи і спалювати. В одній такій печі за раз знищували до 2000 жертв. Але справді до двох десятків сміливців врятувалися та розказали правду про знищення трупів нацистами.

Пам’ять про Голокост і Бабин Яр, зокрема, це також вшанування рятівників, Праведників народів світу. Це почесне звання присуджують з 1963 року людям, які в роки нацистської окупації рятували євреїв від переслідувань та загибелі. Цікаво, що Україна посідає четверте місце за кількістю Праведників народів світу(2673 Осіб). Перше місце за кількістю Праведників миру займає Польща (7112), друге – Нідерланди(5851) , третє – Франція(4130).

 Фото: dw.com/uk

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Олена походила з української родини. Імперський Санкт-Петербург був містом її дитинства та юності. Отримала освіту, змалку вивчала іноземні мови. Та української на той час не знала.

У 1918 році її родина переїхала до Києва. Батько Олени був призначений міністром Української Народної Республіки. Але через політичний стан у державі родина емігрувала в Чехію. Саме там Олена потрапила в українське середовище, почала писати вірші та публіцистичні статті українською. Була постійною учасницею літературних процесів, що відбувалися в громаді. У Празі Олена вступила до Українського вищого педагогічного інституту та познайомилася зі студентом Михайлом Телігою. З ним вона одружується. З ним же згодом і піде на розстріл. 

Олена читала власні поезії, брала участь у літературних заходах та дискусіях. Дізнавшись про загибель двох українських патріотів — Василя Біласа й Дмитра Данилишина, поетеса написала вірш «Засудженим». У Кракові вона зустріла свого давнього знайомого Олега Кандибу-Ольжича — поета та громадського діяча, одного з керівників націоналістичного руху. Відтоді поетеса взялася до активної роботи в ОУН.

Олена Теліга повернулася до Києва в 1941 році. Тут вона організувала Спілку українських письменників та почала редагувати літературний тижневик «Літаври». Видання мало «яскраве антиімперське забарвлення». У ньому публікувалися праці українських культурних діячів, які прагнули поширювати ідеї української соборності й самостійності. Олена не брала до уваги постанов та ігнорувала вказівки німецької влади. Це стало приводом для доносів у гестапо. Врешті «Літаври» заборонили. 

У лютому 1942 року Олену заарештували. «Тут сиділа й звідси йде на розстріл Олена Теліга» — такий напис помітили в камері, де вона перебувала. Вище був стилізований під меч тризуб. 22 лютого українську поетесу та громадську діячку розстріляли в Бабиному Яру.

Авторка тексту: Маргарита Нікітіна

Фото: uinp.gov.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Чому це важливо. Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» має міжнародне значення для збереження і відновлення соціальної пам’яті, яка була знищена і прихована за радянських часів. Такі проєкти мають виробляти і критично переосмислювати наукове знання про трагедію Бабиного Яру і Голокосту.

Детальніше. Стіна містить 75 кварцових блоків з бразильських кристалів, розташованих на рівні голови, серця і живота. Сама ж вона складається з українського вугілля антрациту. Окрім «Стіни Плачу» на території Меморіального центру Голоклсту відкриють музейний простір «Курган», що відтворює історію розстрілів 29–30 вересня за допомогою технології 3D-моделювання, а також Музей історії забуття трагедії за часів СРСР у колишній конторі єврейського кладовища і Ландшафтний горизонтальний музей.

Цитата. «Ця інсталяція про темряву і світло. І ці дві речі продовжують існувати в Бабиному Яру. Тут трапились справді жахливі події і водночас тут є життя, тут є діти, сюди приходять молоді пари. Все це відбувається тут, дерева ростуть. Тут є і життя, і дуже темні спогади. Ось, чому це про світло і тьму водночас» — прокоментувала інсталяцію Абрамович.

Довідка. Бабин Яр — місце масових розстрілів українців, євреїв та ромів у роки німецької окупації. У Бабиному Яру поховані жертви Голодомору, яких знищило російсько-радянське керівництво у 1932-33 роках (точна кількість загиблих досі невідома), жертви Голокосту, яких знищили нацисти під час Другої світової війни у 1939—1945 роках (понад 100 тис. осіб, включно з 50 тис. євреїв, 10 тис. українців, борців за незалежність України з ОУН-УПА, та 40 тис. інших національностей включно з ромами, поляками тощо) та жертви Куренівської трагедії 1961 року (понад 1,5 тис. осіб).

Фото: babynyar.org

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики.

Детальніше. Формальним приводом для розстрілів була відверта брехня про участь євреїв у мінуванні та вибухах на Хрещатику, внаслідок яких загинуло чимало німецьких солдатів та офіцерів. Місцем масових розстрілів обрали Бабин Яр — балку на північному заході Києва довжиною у два з половиною кілометри (її ще називають Дорогою смерті). Подекуди вона сягала 50-метрової глибини. Наприкінці її влаштували ворота. За них пропускали групами по 30-40 людей. Попередньо жертв примушували роздягатися, відбирали особисті речі. Поліцаї дубинками гнали людей до проходів у насипах на краю яру. На протилежному боці сиділи кулеметники.

Тіла розстріляних скочувалися по на дно балки. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею. З 29 вересня по 11 жовтня 1941 року вбили майже все єврейське населення міста, а це понад 50 тисяч чоловіків, жінок та дітей. Тільки у перші два дні розстрілів було вбито майже 34 тисяч людей. 1, 2, 8 і 11 жовтня розстріляли тих, хто не з’явився за наказом — ще близько 17 тисяч осіб.

Довідка. За роки Другої світової війни у Бабиному Яру, за різними оцінками, загинуло від 100 до 150 тисяч людей: євреїв, ромів, радянських військовополонених, учасників українського руху опору, пацієнтів психіатричної клініки та представників інших національних чи соціальних груп, яких окупанти вважали «зайвими». Розстріли в Бабиному Яру тривали аж до визволення Києва від нацистів у 1943 році.

Контекст. Після завершення Другої світової в Радянському Союзі не говорили про події у Бабиному Яру. Одними з перших цю тему порушили письменники Віктор Некрасов та Анатолій Кузнецов. Український дисидент Іван Дзюба 29 вересня 1966 року виступив з промовою перед учасниками скорботної церемонії та назвав Бабин Яр «спільною трагедією єврейського та українського народів». Бабин Яр поряд із Освенцимом став символом Голокосту на території Східної Європи й прикладом того, до чого призводять людиноненависницькі ідеології.

Копайте глибше: 

• Бабин Яр. Дорога смерті (Історична правда)

Фото: old.uinp.gov.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Детальніше. Разом із Меморіалом Голокосту в Бабиному Яру планують відкрити музейно-меморіальний об’єкт «Курган». Всередині нього розташують 3D-модель Бабиного Яру з подіями 1941 року. Її зводять німецьке архітектурне бюро SUB та український Центр просторових технологій.

Крім того, хочуть відкрити меморіальний об’єкт «Кришталева стіна плачу». Його авторкою є мисткиня Марина Абрамович. Також запланована прем’єра кінострічки Сергія Лозниці «Бабин Яр. Контекст».

Цитата. «Ми розповідаємо історію Бабиного Яру, створюючи музейний комплекс, що охоплює всю територію, де сталася одна з найбільших трагедій Голокосту. Це буде місце пам’яті, навчання й роздумів. Ми створюємо його так, аби кожен відвідувач міг пережити свою власну подорож, відчути зв’язок із втраченим минулим і навіть — із конкретним втраченим життям», — сказав художній керівник Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» Ілля Хржановський.

Довідка. Бабин Яр — місце масових розстрілів українців, євреїв та ромів у роки німецької окупації. У Бабиному Яру поховані жертви Голодомору, яких знищило російсько-радянське керівництво у 1932-33 роках (точна кількість загиблих досі невідома), жертви Голокосту, яких знищили нацисти під час Другої світової війни у 1939—1945 роках (понад 100 тис. осіб, включно з 50 тис. євреїв, 10 тис. українців, борців за незалежність України з ОУН-УПА, та 40 тис. інших національностей включно з ромами, поляками тощо) та жертви Куренівської трагедії 1961 року (понад 1,5 тис. осіб).

Фото: old.uinp.gov.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Детальніше. Покази документального фільму «Бабин Яр. Контекст» відбудуться з 6 по 17 липня 2021 року. Відбірковий комітет кінофестивалю оголосив про представлення стрічки у програмі спеціальних показів. У проєкті скористалися матеріалами із Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. С. Пшеничного, Федерального архіву Німеччини, Російського державного архіву кінофотодокументів, земельних архівів Німеччини і приватних архівів, пише nv.ua. Режисер фільму Сергій Лозниця відходить від типової кінорежисури через відмову від концепції «головного героя» у стрічці, пояснює Державне агентство України з питань кіно.

Цитата. «Я глибоко вдячний Тьєррі Фремо (генеральний директор Каннського міжнародного кінофестивалю, — NZL) за підтримку! Бути в Каннах — величезна честь і величезна радість, але, перш за все, це можливість розповісти світу історію колосальної важливості і значимості. «Бабин Яр. Контекст» — не тільки свідчення про минуле, це фільм про наше сьогодення, а, можливо, і про наше майбутнє», — зазначив Сергій Лозниця.

Контекст. Восени 2021 фільм представлять в Україні у Меморіальному центрі Голокосту «Бабин Яр» до 80-х роковин трагедії. Стрічку створила компанія ATOMS & VOID за підтримки Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр». 

Довідка. Каннський кінофестиваль — міжнародний кінофестиваль, який проводиться щорічно в Каннах (Лазурний берег, Франція). У межах фестивалю раніше уже представили роботи Сергія Лозниці: «Щастя моє», «В тумані», «Лагідна», «Портрет», «Майдан», «Донбас».

Дізнайтеся більше про Бабин Яр:

• Трагедія у Бабиному Яру — один із найжахливіших символів Голокосту. Вона, поряд із нацистським «табором смерті» Освенцимом, стала символом масового знищення євреїв у Східній Європі та прикладом того, до чого призводять людиноненависницькі ідеології. За два дні, 29 і 30 вересня 1941 року, було вбито близько 33 771 людини, серед яких були євреї, сінті та рома, радянські військовополонені та комуністи-підпільники.

Фото: espreso.tv

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Детальніше. Формальним приводом для розстрілів була відверта брехня про участь євреїв у мінуванні та вибухах на Хрещатику, внаслідок яких загинуло чимало німецьких солдатів та офіцерів. Місцем масових розстрілів обрали Бабин Яр — балку на північному заході Києва довжиною у два з половиною кілометри (її ще називають Дорогою смерті). Подекуди вона сягала 50-метрової глибини. Наприкінці її влаштували ворота. За них пропускали групами по 30-40 людей. Попередньо жертв примушували роздягатися, відбирали особисті речі. Поліцаї дубинками гнали людей до проходів у насипах на краю яру. На протилежному боці сиділи кулеметники.

Тіла розстріляних скочувалися по на дно балки. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею. З 29 вересня по 11 жовтня 1941 року вбили майже все єврейське населення міста, а це понад 50 тисяч чоловіків, жінок та дітей. Тільки у перші два дні розстрілів було вбито майже 34 тисяч людей. 1, 2, 8 і 11 жовтня розстріляли тих, хто не з’явився за наказом — ще близько 17 тисяч осіб.

Довідка. За роки Другої світової війни у Бабиному Яру, за різними оцінками, загинуло від 100 до 150 тисяч людей: євреїв, ромів, радянських військовополонених, учасників українського руху опору, пацієнтів психіатричної клініки та представників інших національних чи соціальних груп, яких окупанти вважали «зайвими». Розстріли в Бабиному Яру тривали аж до визволення Києва від нацистів у 1943 році.

Контекст. Після завершення Другої світової в Радянському Союзі не говорили про події у Бабиному Яру. Одними з перших цю тему порушили письменники Віктор Некрасов та Анатолій Кузнецов. Український дисидент Іван Дзюба 29 вересня 1966 року виступив з промовою перед учасниками скорботної церемонії та назвав Бабин Яр «спільною трагедією єврейського та українського народів». Бабин Яр поряд із Освенцимом став символом Голокосту на території Східної Європи й прикладом того, до чого призводять людиноненависницькі ідеології.

Копайте глибше: 

• Бабин Яр. Дорога смерті (Історична правда)

Підписуйтеся на нашу щоденну безкоштовну розсилку найважливіших новин дня

Фото: old.uinp.gov.ua

Детальніше. Над фільмом «Бабин Яр» спільно працюють Україна та Німеччина. Режисер та автор сценарію — Сергій Лозниця, продюсер — Сергій Лавренюк. Прем’єра стрічки має відбутися у 2021 році.  

У жовтні 2019-го року кінопроєкт історичної драми «Бабин Яр» став одним із переможців Одинадцятого конкурсного відбору Держкіно.

Довідка. Бабин Яр – урочище у Києві. У 1941—1943 роках там відбувалися масові розстріли. Переважно жертвами були євреї. Загинуло й чимало українців, зокрема поетеса Олена Теліга.  Розстріл призначило німецьке окупаційне командуванням під час Другої світової війни. Тепер на території Бабиного Яру заповідник. Також там планують створити меморіал Голокосту.

→ Фільм «Я, Ніна» отримає фінансування від Держкіно.ТОВ «Яніна Соколова Продакшн» отримає на створення стрічки 11 млн 787 тис. 299,24 грн. Це 70,06 % загального бюджету. Реліз фільму запланований на 2021 рік.

У головних ролях: Яніна Соколова, Валерія Ходос і Валерій Харчишин.

У стрічці йдеться про онкохвору журналістку Ніну. Їй роблять операцію з видалення внутрішніх жіночих органів. Ніна намагається вкладати максимум сил у роботу та сім’ю, але рак не дозволяє залишити все, як було. Кохання, хвороба, інший темп життя допомагають Ніні зрозуміти себе.

Нагадаємо, кінопроєкт повнометражної драми «Я, Ніна» був серед переможців Одинадцятого конкурсного відбору Держкіно.

→ Технологічний музей Голокосту з доповненою реальністю у Бабиному Яру. Така ідея виникла в нового керівництва проєкту Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» ексдиректора Unit City Макса Яковера та російського режисера Іллі Хржановського.  

Уже розробили бізнес-план і концепцію майбутнього музею. Цьогоріч під егідою ЮНЕСКО відбувся конкурс, у якому перемогли австрійські архітектори. Вони запропонували прокласти підземну стежку, яка веде до центру з темним і світлим залами. Так хочуть показати шлях жертв Бабиного Яру.

Проєкт розкритикували, бо він порушує іудейський закон, який забороняє розкопувати й забудовувати місця поховання. Однак організація «Астра Кадіша», яка захищає єврейські могили та кладовища по всьому світі, знайшла в Бабиному Яру місце без єврейських останків і дозволила будувати там.

Можливий і інший варіант: відкриття музею в приміщенні колишньої контори єврейського кладовища. Це ідея Інституту історії Національної академії наук. У 2018 році задумку профінансувало Міністерство культури, але коштів виявилося недостатньо. Зараз проєкт заморожений.

Тому керівництво таки підтримує переможців нового конкурсу й створення музейних виставок з використанням великих масивів даних (big data), доповненої та віртуальної реальності, голограм і технології Deep Fake.  До 2025 року музей має бути збудований.

Фото: pexels.com