Що таке Голокост?

Голокост був систематичним, державним переслідуванням і вбивством шести мільйонів європейських євреїв нацистським режимом Німеччини та його союзниками й колабораціоністами. 

Епоха Голокосту почалася в січні 1933 року, коли до влади в Німеччині прийшли Адольф Гітлер і нацистська партія. Вона закінчився у травні 1945 року, коли союзні держави перемогли нацистську Німеччину в Другій світовій. Голокост також іноді називають «Шоа», що на івриті означає «катастрофа».

Ключові факти:

• В основі Голокосту лежав антисемитізм. Він був основним принципом нацистської ідеології. Це упередження було також поширене по всій Європі.
• Переслідування євреїв у нацистській Німеччині розвивалося і ставало все радикальнішим між 1933 і 1945 роками. Ця радикалізація завершилася масовим вбивством шести мільйонів євреїв.
• Під час Другої світової нацистська Німеччина, її союзники та колабораціоністи вбили майже двох із кожних трьох європейських євреїв, застосовуючи смертельні умов існування, жорстоке поводження, масові розстріли та вбивства з допомогою газу, а також використовуючи спеціально розроблені центри фізичного знищення.

Остаточне вирішення єврейського питання

Нацистське «Остаточне розв’язання єврейського питання» («Endlösung der Judenfrage») було свідомим і систематичним масовим вбивством європейських євреїв. Це був останній етап Голокосту, і тривав він з 1941 по 1945 роки. Хоча багато євреїв було знищено до початку «Остаточного розв’язання», переважна більшість єврейських жертв була вбита саме в цей період.

У межах «Остаточного розв’язання» нацистська Німеччина вчинила масові вбивства безпрецедентних масштабів. Існували два основні способи вбивства. Одним із методів був масовий розстріл. Німецькі підрозділи проводили масові розстріли на околицях сіл, містечок і міст по всій Східній Європі. Іншим методом була асфіксія отруйним газом. Операції з отруєння газом проводилися в центрах убивства та за допомогою пересувних газових фургонів. 

Табори смерті

Наприкінці 1941 року нацистський режим почав будувати спеціально розроблені стаціонарні центри вбивства в окупованій німцями Польщі. Нацистська Німеччина керувала п’ятьма центрами вбивств: Хелмно, Белжець, Собібор, Треблінка та Аушвіц-Біркенау. Вони побудували ці центри з єдиною метою — масове вбивство євреїв. Основним засобом вбивства в таборах смерті був отруйний газ, який випускали в герметичні газові камери або фургони. 

Німецька влада за допомогою своїх союзників і колабораціоністів перевозила до цих таборів євреїв з усієї Європи. Свої наміри вони приховували, називаючи транспортування до центрів убивства «акціями з переселення» або «евакуаційним транспортуванням».

Переважна більшість євреїв, депортованих до центрів убивства, майже відразу після прибуття були отруєні. Деякі євреї, яких німецькі чиновники вважали достатньо здоровими та сильними, були відібрані для примусових робіт. 

«Моя мама підбігла до мене, схопила мене за плечі і сказала: «Лейбеле, я більше тебе не побачу. Піклуйся про свого брата» — Лео Шнайдерман описує прибуття в Аушвіц, селекцію та відокремлення від своєї сім’ї.

Масові розстріли в Бабиному Яру

Наприкінці вересня 1941 року підрозділи СС і німецької поліції та їх допоміжні частини вчинили одне з найбільших масових вбивств Другої світової війни. Це відбулося в урочищі під назвою Бабин Яр, неподалік від столиці України Києва.

Ключові факти:

• Бабин Яр у Києві був місцем одного з найбільших масових розстрілів євреїв в окупованій німцями Європі. Це сталося 29–30 вересня 1941 року.
• Німці продовжували чинити масові вбивства на цьому місці аж до звільнення Києва радянськими військами у 1943 році. Протягом цього часу німці розстрілювали євреїв, а також ромів, мирних українців та радянських військовополонених.
• У післявоєнні десятиліття Бабин Яр символізував боротьбу за пам’ять про Другу світову війну та Голокост у Радянському Союзі.

19 вересня 1941 р. німецькі війська увійшли до Києва. Разом зі значною частиною окупованої німцями України місто включили до складу Рейхскомісаріату України, створеного 1 вересня на чолі з рейхскомісаром Еріхом Кохом. 

29–30 вересня 1941 р. СС, німецька поліція та їх допоміжні підрозділи під керівництвом членів айнзатцгрупи C знищили значну кількість єврейського населення, яке залишилося в Києві. Масове вбивство сталося в урочищі під назвою Бабин Яр. У той час яр розташовувався неподалік від міста. 

Бабин Яр був місцем вбивств ще протягом двох років після розправи у вересні 1941 року. Там німці, які перебували в Києві, вбили десятки тисяч осіб, як євреїв, так і неєвреїв. Серед інших груп людей, вбитих у Бабиному Яру, були хворі місцевої психіатричної лікарні, роми (цигани), радянські військовополонені, мирні жителі. 

Вбивства в Бабиному Яру тривали до осені 1943 року і припинилися лише за кілька днів до того, як 6 листопада радянські війська знову взяли під контроль Київ. За підрахунками, у Бабиному Яру було вбито близько 100 тисяч людей, як євреїв, так і неєвреїв.

Спроби приховати злочин

Із наближенням Червоної Армії до Києва в серпні 1943 року німці почали операцію прикриття, щоб приховати те, що відбувалося в Бабиному Яру.

Щоб приховати масові розстріли в Бабиному Яру, німці направили 321 полоненого із Сирецького концтабору, щоб ті розкопали братські могили та спалили останки загиблих. Вісімнадцять ув’язнених, яким вдалося втекти та сховатися, свідчили про ці злочини перед радянською владою в листопаді 1943 року.

Післявоєнне правосуддя

У січні 1946 року в Києві за злочини в Бабиному Яру судили 15 співробітників німецької поліції.

У 1947 році Поля Блобеля судили американським військовим трибуналом у Нюрнберзі. Він був командиром зондеркоманди 4а, підрозділу айнзатцгрупи, відповідального за розправу над євреями в Бабиному Яру. Блобеля визнали винним і засудили до смертної кари. Його повісили у в’язниці Ландсберг 8 червня 1951 року.

У 1959 році Еріх Кох, який обіймав посаду рейхскомісара в Україні, був засуджений польським судом до смертної кари за злочини, скоєні в окупованій Польщі під час Другої світової. Його ніколи не судили і не визнали винним за воєнні злочини в окупованій Україні. Через стан здоров’я вирок Коху замінили на довічне ув’язнення. Він помер природнім шляхом у своїй тюремній камері у в’язниці Барчево в Польщі 12 листопада 1986 року.

Увічнення пам’яті 

У повоєнні десятиліття Бабин Яр став символом боротьби за пам’ять про Другу світову війну та Голокост у Радянському Союзі. Незважаючи на численні зусилля, на цьому місці не було меморіалу, доки радянська влада не встановила пам’ятник у 1976 році. Применшуючи єврейську трагедію в Бабиному Яру, текст на монументі згадував тисячі жертв мирного населення, не вказуючи, що переважна більшість із них були євреями.

Після розпаду СРСР та проголошення незалежності України в серпні 1991 року, в Бабиному Яру було встановлено пам’ятник єврейським жертвам у формі семисвічника (менори). Це відбулося у 50-ту річницю масового розстрілу — 29 вересня 1991 року.   

1 листопада 2005 року Генеральна асамблея ООН прийняла Резолюцію № 60/7, у якій йшлося про те, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року.

Фото: encyclopedia.ushmm.org

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Порушення угоди. Політика «умиротворення» Гітлера, яку проводили тодішні уряди Франції та Британії, не досягла бажаного успіху. У 1936 році війська Третього Рейху захопили Рейнську область, порушивши умови Версальського договору — документа, укладеного наприкінці Першої світової. Через кілька років війська Гітлера приєднали до Німецької імперії Австрію, розділили Чехословаччину, окупували країни Балтії, а 1 вересня 1939 року напали на Польщу. Незадовго до окупації Польщі 24 серпня 1939 року Німеччина та СРСР уклали договір про ненапад — Пакт Молотова — Ріббентропа. Фактично, ця угода затверджувала розподіл сфер впливу між Гітлером та Сталіним у Східній Європі. Після підписання пакту СРСР напав на Фінляндію, змусив Румунію передати землі Бессарабії та Північної Буковини. 

Коли у Німеччини та СРСР з’явився спільний кордон, Гітлер переконав своїх поплічників у завданні превентивних ударів по Радянському Союзу. Мотивував він це тим, що СРСР розмістив значну кількість військової техніки на кордоні з захопленими Німеччиною територіями й мав намір напасти на Європу влітку 1941 року. Війська Третього Рейху вдерлися на радянські території 22 червня 1941 року, Червона армія відступала до кінця 1942. Стратегічну ініціативу Німеччина втратила у 1943 році, коли СРСР перейшов у наступ й отримав значну допомогу від союзників (США та Великої Британії). 

Україна на полі битви. Попри численні міфи, створені Сталіним та радянським керівництвом про «велику вітчизняну війну», боротьба для українців почалася задовго до оголошення нацистами війни Радянському Союзу. 

У березні 1939 року Карпатська Україна воювала за свою свободу з Угорщиною — тодішнім союзником гітлерівської Німеччини. Українці у складі армії Польської республіки протистояли німцям з першого дня Другої світової. Тоді ж західноукраїнські міста (Львів, Луцьк, Тернопіль, Івано-Франківськ та ін.) зазнали бомбардувань від німецької авіації. 

Після залучення СРСР до нападу на Польщу 17 вересня 1939 року українці воювали у протилежних таборах — і в Червоній армії, і у військах Польської республіки. Згодом українців-громадян Румунії, Словаччини та Угорщини мобілізували до збройних підрозділів цих країн. 

Тому неправильно вважати, що для України війна почалася саме 22 червня 1941 року. До цієї дати українці, позбавлені власної держави й розділені між численними супротивними сторонами, віддавали свої життя на фронті вже 2 роки. 

Людські жертви. У 2017 році росія назвала нові цифри щодо кількості загиблих громадян СРСР у Другій світовій. Розсекречені дані міністерства оборони рф вказують на те, що втрати Радянського Союзу становлять 41 млн 979 тисяч осіб (раніше було 27 млн). 

Згідно з підрахунками інституту історії України НАН України, у складі Червоної армії загинуло 3,5-4 млн українців, у партизанських формуваннях — від 40 до 60 тис., у загонах ОУН та УПА — понад 100 тис. Прямі людські втрати становлять 8-10 млн, демографічні — 10-13 млн осіб. 

Варто пам’ятати про те, що це також була війна ідеологій — націонал-соціалізму та комунізму. Тому методи ведення боротьби вирізнялися антигуманністю: спалення населених пунктів разом з мешканцями, концтабори та гетто, масові розстріли й примусове вивезення на роботи до Німеччини чи депресивні райони СРСР. 

Лише в Україні у такий спосіб зруйнували близько 250 сіл, а мільйони людей були змушені покинути свої домівки назавжди. Втрати українського народу від загальних втрат СРСР становлять 40-44%.

Фото:  24tv.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

«Піаніст», 2002. Польський піаніст і композитор Владислав Шпільман веде звичний спосіб життя й займається улюбленою справою — музикою. Однак у 1939 році Німеччина нападає на Польщу, тому головного героя разом з іншими євреями відправляють у варшавське гетто. На щастя, музиканту вдалося втекти, але на цьому його страждання не припинилися. Жанр: драма. Трейлер дивіться тут. 

«Життя прекрасне», 1997. Італієць Гвідо закохується у шкільну вчительку Дору та створює сім’ю — незабаром у них з’являється син Джозуе. Корективи у безтурботне життя вносить війна: чоловіка, його сина та старого дядька викрали, щоб відправити до концтабору. Намагаючись заспокоїти сина, Гвідо говорить, що усе це насправді гра. Хлопчику потрібно дотримуватися певних правил (не дивитися в очі солдатам, не плакати й не скаржитися), щоб набрати 1000 балів й отримати головний приз — справжній танк. Жанр: драма, комедія. Трейлер дивіться тут. 

«Темні часи», 2017. У фільмі йдеться про британського прем’єр-міністра Вінстона Черчилля. Уперше на цю посаду його обрали саме на початку Другої світової. Чиновники Великої Британії, боячись нацистської навали, переконували Черчилля укласти мирну угоду з Гітлером. Проте політик настояв на своєму — продовженні боротьби за свободу. Жанр: біографічний, драма. Трейлер дивіться тут. 

«Дюнкерк», 2017. Розповідь про масштабну евакуацію британських та французьких військ (близько трьохсот тисяч солдатів), які опинилися притиснутими Вермахтом до атлантичного узбережжя в ході битви за місто Дюнкерк. Це найбільша військово-рятувальна операція не лише часів Другої світової, але й всесвітньої історії. Жанр: драма, трилер. Трейлер дивіться тут. 

«Той, хто пройшов крізь вогонь», 2011. Історія про звичайного хлопця з Полтавщини, Івана Додоки, який був військовим льотчиком та отримав звання Героя Радянського Союзу (прототипом головного героя є лейтенант Іван Даценко). Іван пройшов німецький полон та радянський ГУЛАГ. Згодом він потрапив до Канади, де став вождем тамтешнього індіанського племені. Жанр: пригодницька мелодрама. Трейлер дивіться тут.

«Сором», 1968. Немолода пара Ян та Єва Розенберги — представники творчої інтелігенції. У чоловіка виникають проблеми з серцем, тому за рекомендацією лікарів він разом з дружиною оселяється на невеликому острові в Балтійському морі. Там вони ведуть тихе життя. Аж раптом спокій руйнує хаос, відлуння війни дістається до їхнього острова. Жанр: драма. Трейлер дивіться тут. 

«Приховане життя», 2019. Австрійський християнин Франц Єгерштеттер проживає у селищі Санкт-Радегунд, обробляє землю й дбає про сім’ю. Після початку Другої світової його зобов’язують йти на фронт. Проте Франц відмовляється одягати нацистську форму й давати присягу на вірність Гітлеру. Піддаючись тортурам й осуду з боку суспільства, Францу пропонують змінити думку. Жанр: драма. Трейлер дивіться тут. 

«Велика прогулянка», 1966. Літо 1942 року. У небі над Парижем після виконання бойового завдання англійський бомбардувальник збився з курсу й був уражений німецькими зенітниками. Члени екіпажу, домовившись зустрітися через деякий час у таємному місці, викинулися з літака, охопленого вогнем. Місцеві допомагають їм дістатися пункту призначення, одночасно ховаючи від німецьких жандармів. Жанр: комедія. Трейлер дивіться тут.    

«Хайтарма», 2012. Радянському льотчику кримськотатарського походження Амету-Хану Султану після вигнання нацистських окупантів з Криму дозволяють відвідати родину в Алупці. Разом зі своїми бойовими товаришами він вирушає на Батьківщину. Однак час його подорожі збігається з початком проведення підрозділами НКВС примусової депортації кримських татар з півострова. Амет-Хан відчайдушно намагається врятувати близьких від злочину Сталінського режиму. Жанр: драма. Трейлер дивіться тут. 

Фото: mubi.com

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики.

Чому 8 травня? У цей день у 1945 р. Антигітлерівська коаліція офіційно прийняла «Акт про беззастережну капітуляцію» Збройних сил Нацистської Німеччини. Через це у багатьох містах Європи та США відбулися велелюдні святкування й демонстрації, які знаменували закінчення Другої світової війни. 

Генеральна Асамблея ООН 22 листопада 2004 року затвердила резолюцію, яка проголошувала проведення Днів пам’яті та примирення 8 і 9 травня. Під час них народи висловлюють солідарність одне з одним й вшановують пам’ять усіх бійців проти нацизму. 

Відзначення в Україні. У 2015 р. Указом Президента України вперше офіційні заходи з нагоди завершення Другої світової тривали два дні — 8 і 9 травня. З того часу ми почали вшанування загиблих у війні разом з Європою та світом, приділяючи особливу увагу гідному внеску українського народу у боротьбу проти гітлерівців. Також День пам’яті та примирення покликаний консолідувати суспільство навколо ідеї захисту України — утвердження спадкоємності традицій воїнів минулого століття для нинішніх захисників нашої держави. 

Традиційне гасло Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги над нацизмом в Україні — «Пам’ятаємо Перемагаємо». Проте цьогоріч Український інститут національної пам’яті змінив його через російську агресію: «Перемогли нацистів — переможемо і рашистів». 

У своїй заяві інститут наголосив, що ворогами українців у 1939-1945 роках були нацисти, а сьогодні рашисти – російська версія імперського націоналізму та фашизму. Незмінним символом пам’яті є червоний мак. 

Настрої суспільства. Згідно з результатами опитування соціологічної групи «Рейтинг» від 27 квітня 2022 р., однією із ключових змін в історичній пам’яті українців є переоцінка ставлення до Дня Перемоги. 

Якщо до 2022 року це свято абсолютною більшістю (80%) дорослого населення сприймалося як таке, що має важливий особистий символізм, то у 2022 для значної частини опитаних воно перейшло у розряд пережитків минулого (36%), або ж буденності (23%). 

Крім того, «переможний» символізм цього дня змінився на «меморіальний». З 2012 року фіксувалася поступова динаміка переосмислення цієї дати. Але війна з росією різко змінила погляди українців і сьогодні для 80% опитаних — це День пам’яті, і лише для 15% — День перемоги (у 2018 таких було 58%).

Фото: don.kyivcity.gov.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики.

Детальніше. Результати опитування:

• 41% опитаних громадян України вважає, що Україна має відзначати обидві дати — і День пам’яті та примирення 8 травня, і День перемоги над нацизмом 9 травня. Ще 31% вважає, що Україна має відзначати лише День перемоги над нацизмом 9 травня. Близько 9%, навпаки, підтримують ідею відзначати лише День пам’яті та примирення 8 травня.
• 46% українців погоджуються, що Радянський Союз не зміг би  здобути перемогу у війні проти нацистської Німеччини без допомоги західних союзників з Антигітлерівської коаліції. Не погоджуються з цим 35%.
• 46% українців позитивно ставляться до рішення української влади про визнання воїнів Української повстанської армії (УПА) борцями за незалежність України. Проти цього — 29%,  9% респондентів відповіли, що їм байдуже, і ще 16% не визначилися. 

Хто і як проводив дослідження. Загальноукраїнське опитування провів Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 22 по 29 квітня 2021 року в усіх регіонах України, за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитаний 2021 респондент віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки – 2,3%. 

Довідка. Фонд належить до провідних аналітичних центрів в Україні, який вдало поєднує дослідження громадської думки з аналізом політики та ключових суспільно-політичних процесів, розробляє аргументовані пропозиції для інстанцій, які ухвалюють рішення, а також для громадськості щодо демократичної трансформації України та її інтеграції у європейську спільноту.

Більше опитувань:

• Майже половина українців вважають МОЗ відповідальними за своєчасну вакцинацію — опитування. 16% опитаних вважають, що за своєчасну вакцинацію відповідальний президент, 15% — головний санітарний лікар, 11% — Верховна рада, а 4% — прем’єр-міністр. 46% українців вважають, що найбільшу відповідальність за своєчасну вакцинацію несе міністр охорони здоров’я. Такі дані за результатами опитування наводить соціологічна група «Рейтинг».
• Понад половина українців не хоче вакцинуватися від коронавірусу ― опитування. 12% опитаних планують отримати щеплення в найближчому часі або вже отримали вакцину. Ще 16% українців мають намір вакцинуватися, але пізніше. Про це свідчать результати опитування, яке проводила соціологічна служба Центру Разумкова з 5 по 9 березня 2021 року.
• 56% українців вважають, що нерівність між жінками й чоловіками є рідкісним явищем ― опитування. Такої думки більше чоловіків, ніж жінок. Водночас 35% опитаних кажуть, що гендерна нерівність доволі поширена в Україні. 45% респондентів вважають, що чоловіки можуть отримати хорошу зарплату частіше, ніж жінки. 43% кажуть про рівні можливості для обох статей. Про це свідчать результати опитування соціологічної групи «Рейтинг», яке відбулося наприкінці лютого 2021 року.

Копайте глибше: 

• 9 травня — День перемоги: про що важливо пам’ятати. Чому існує дві дати відзначення Дня перемоги, чому неправильно говорити, що «СРСР переміг фашистів», що означає червоний мак на аватарках ваших друзів та як Україна відновлює власну історичну пам’ять про Другу світову війну — найкривавішу в історії людства? Зібрали відповіді у матеріалі.

Фото: inlviv.in.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Детальніше. Формальним приводом для розстрілів була відверта брехня про участь євреїв у мінуванні та вибухах на Хрещатику, внаслідок яких загинуло чимало німецьких солдатів та офіцерів. Місцем масових розстрілів обрали Бабин Яр — балку на північному заході Києва довжиною у два з половиною кілометри (її ще називають Дорогою смерті). Подекуди вона сягала 50-метрової глибини. Наприкінці її влаштували ворота. За них пропускали групами по 30-40 людей. Попередньо жертв примушували роздягатися, відбирали особисті речі. Поліцаї дубинками гнали людей до проходів у насипах на краю яру. На протилежному боці сиділи кулеметники.

Тіла розстріляних скочувалися по на дно балки. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею. З 29 вересня по 11 жовтня 1941 року вбили майже все єврейське населення міста, а це понад 50 тисяч чоловіків, жінок та дітей. Тільки у перші два дні розстрілів було вбито майже 34 тисяч людей. 1, 2, 8 і 11 жовтня розстріляли тих, хто не з’явився за наказом — ще близько 17 тисяч осіб.

Довідка. За роки Другої світової війни у Бабиному Яру, за різними оцінками, загинуло від 100 до 150 тисяч людей: євреїв, ромів, радянських військовополонених, учасників українського руху опору, пацієнтів психіатричної клініки та представників інших національних чи соціальних груп, яких окупанти вважали «зайвими». Розстріли в Бабиному Яру тривали аж до визволення Києва від нацистів у 1943 році.

Контекст. Після завершення Другої світової в Радянському Союзі не говорили про події у Бабиному Яру. Одними з перших цю тему порушили письменники Віктор Некрасов та Анатолій Кузнецов. Український дисидент Іван Дзюба 29 вересня 1966 року виступив з промовою перед учасниками скорботної церемонії та назвав Бабин Яр «спільною трагедією єврейського та українського народів». Бабин Яр поряд із Освенцимом став символом Голокосту на території Східної Європи й прикладом того, до чого призводять людиноненависницькі ідеології.

Копайте глибше: 

• Бабин Яр. Дорога смерті (Історична правда)

Підписуйтеся на нашу щоденну безкоштовну розсилку найважливіших новин дня

Фото: old.uinp.gov.ua

Детальніше. Український переклад свідчень про Голокост «Чорна книга» уперше вийшов друком. Він написаний на основі даних, які зібрав Єврейський антифашистський комітет.

Книжку уклали за редакції Василя Гроссмана та Іллі Еренбурга. Автори нотували свідчення очевидців упродовж війни та у повоєнні роки. Однак через антисемітську кампанію в СРСР збірка так і не була видана. Вперше її надрукували у Єрусалимі у 1980 році на основі матеріалів, які дочка Іллі Еренбурга Ірина знайшла в особистому архіві батька.

Українською «Чорна книга» вийшла у видавництві «Дух і Літера» за сприяння Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр». В основу книжки покладене єрусалимське видання 1980 року, яке супроводжується новими детальними примітками. Це перше видання українського перекладу одного з перших зібрань свідчень про Голокост у Східній Європі.

Довідка. Голокост — геноцид єврейського народу у часи Другої світової війни, внаслідок якого загинуло до 6 мільйонів осіб. 

Копайте глибше:

• Навіщо нам пам’ятати Голокост? (Українська правда)
• Україна, Європа і пам’ять про Голокост (Історична правда)

Підписуйтеся на нашу щоденну безкоштовну розсилку найважливіших новин дня.

Фото: duh-i-litera.com

Детальніше. Ось результати соцопитування:

• СРСР разом із Німеччиною відповідальний за початок Другої світової війни. Із цією тезою погоджуються 56% українців, не погоджуються – 24% і ще 20% не визначилися;
• 51% опитаних не знають про масові заходи під назвою «Безсмертний полк», які проводяться 9 травня. Ще 12% знають про них, але ставляться до них негативно. Знають та позитивно ставляться 18%;
• визнання воїнів Української повстанської армії (УПА) борцями за незалежність України підтримують 44% українців, ще 22% — проти цього рішення;
• 39% українців підтримують відзначення в Україні обох дат: Дня пам’яті та примирення – 8 травня та Дня перемоги — 9 травня. На думку 32% громадян, відзначати варто лише День Перемоги 9 травня, 14% вважають, що варто відзначати лише День пам’яті та примирення  8 травня;
• 61% українців не підтримують ідею участі українських політиків у заходах з нагоди Дня Перемоги у Москві, підтримують – 21%.

Хто і як проводив опитування. Загальнонаціональне дослідження провів Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Київським міжнародним інститутом соціології з 17 по 22 квітня 2020 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Дослідження проводили методом телефонного інтерв’ю на основі випадкової вибірки номерів мобільних телефонів. Опитали 2000 осіб, вибірка репрезентативна. Статистична похибка не перевищує 2,2%. До підготовки цього дослідження долучилися фахівці Українського інституту національної пам’яті.

Довідка. «Безсмертний полк» — це російська пропагандистська громадська організація. Вона зареєстрована у російському місті Томськ трьома журналістами. Ця ГО проводить однойменні акції-марші з портретами та виступами-вшануванням учасників війни.

Початкова її мета — збір історій військовослужбовців через власний сайт. У Росії та проросійських колах за межами РФ такі акції позиціонують як патріотичні. В інших країнах — як провокативні. Влада деяких українських міст забороняла такі акції через суд. 

Фото: pexels.com