Порушення угоди. Політика «умиротворення» Гітлера, яку проводили тодішні уряди Франції та Британії, не досягла бажаного успіху. У 1936 році війська Третього Рейху захопили Рейнську область, порушивши умови Версальського договору — документа, укладеного наприкінці Першої світової. Через кілька років війська Гітлера приєднали до Німецької імперії Австрію, розділили Чехословаччину, окупували країни Балтії, а 1 вересня 1939 року напали на Польщу. Незадовго до окупації Польщі 24 серпня 1939 року Німеччина та СРСР уклали договір про ненапад — Пакт Молотова — Ріббентропа. Фактично, ця угода затверджувала розподіл сфер впливу між Гітлером та Сталіним у Східній Європі. Після підписання пакту СРСР напав на Фінляндію, змусив Румунію передати землі Бессарабії та Північної Буковини.
Коли у Німеччини та СРСР з’явився спільний кордон, Гітлер переконав своїх поплічників у завданні превентивних ударів по Радянському Союзу. Мотивував він це тим, що СРСР розмістив значну кількість військової техніки на кордоні з захопленими Німеччиною територіями й мав намір напасти на Європу влітку 1941 року. Війська Третього Рейху вдерлися на радянські території 22 червня 1941 року, Червона армія відступала до кінця 1942. Стратегічну ініціативу Німеччина втратила у 1943 році, коли СРСР перейшов у наступ й отримав значну допомогу від союзників (США та Великої Британії).
Україна на полі битви. Попри численні міфи, створені Сталіним та радянським керівництвом про «велику вітчизняну війну», боротьба для українців почалася задовго до оголошення нацистами війни Радянському Союзу.
У березні 1939 року Карпатська Україна воювала за свою свободу з Угорщиною — тодішнім союзником гітлерівської Німеччини. Українці у складі армії Польської республіки протистояли німцям з першого дня Другої світової. Тоді ж західноукраїнські міста (Львів, Луцьк, Тернопіль, Івано-Франківськ та ін.) зазнали бомбардувань від німецької авіації.
Після залучення СРСР до нападу на Польщу 17 вересня 1939 року українці воювали у протилежних таборах — і в Червоній армії, і у військах Польської республіки. Згодом українців-громадян Румунії, Словаччини та Угорщини мобілізували до збройних підрозділів цих країн.
Тому неправильно вважати, що для України війна почалася саме 22 червня 1941 року. До цієї дати українці, позбавлені власної держави й розділені між численними супротивними сторонами, віддавали свої життя на фронті вже 2 роки.
Людські жертви. У 2017 році росія назвала нові цифри щодо кількості загиблих громадян СРСР у Другій світовій. Розсекречені дані міністерства оборони рф вказують на те, що втрати Радянського Союзу становлять 41 млн 979 тисяч осіб (раніше було 27 млн).
Згідно з підрахунками інституту історії України НАН України, у складі Червоної армії загинуло 3,5-4 млн українців, у партизанських формуваннях — від 40 до 60 тис., у загонах ОУН та УПА — понад 100 тис. Прямі людські втрати становлять 8-10 млн, демографічні — 10-13 млн осіб.
Варто пам’ятати про те, що це також була війна ідеологій — націонал-соціалізму та комунізму. Тому методи ведення боротьби вирізнялися антигуманністю: спалення населених пунктів разом з мешканцями, концтабори та гетто, масові розстріли й примусове вивезення на роботи до Німеччини чи депресивні райони СРСР.
Лише в Україні у такий спосіб зруйнували близько 250 сіл, а мільйони людей були змушені покинути свої домівки назавжди. Втрати українського народу від загальних втрат СРСР становлять 40-44%.
Фото: 24tv.ua
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики
Важливе 
