Цитата. «Любове моє, душа моя, мій всесвіт, життя моє, тебе забрали в мене, і 30 липня з тобою померла і я. Тебе вбили за 9 тижнів до приходу у світ нашої доці, яку ти так чекав і яка тепер ніколи не побачить і не пізнає свого неймовірного тата», — написала Олександра.

Ким був Ігор Климович? Військовий родом із села Грабовець на Львівщині. Навчався в Інституті туризму при Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. З дитинства брав активну участь у культурному житті села, писав вірші, захоплювався історією та випустив кілька поетичних збірок.

Останні десять років Ігор жив у Києві. Брав участь у Революції Гідності. Він заснував спортивно-оздоровчий клуб «Беллатор» та історичний клуб «Застава». Цікавився реконструкцією давньоруської культури, був знавцем історичної зброї, побуту та звичаїв. Історик став першим українцем у міжнародній асоціації експериментальної археології EXARC, постійно брав участь у фестивалі «Ту Стань!».

У 2021 році Ігор Климович здобув приз глядацьких симпатій на конкурсі «Мандрівник-фотограф року», а цього року у Стрию презентував фотовиставку «Людина і війна» з 48-ми плівкових світлин із фронту.

З 2022 року військовий служив у Хорунжій службі Третьої окремої штурмової бригади. Він розробляв методики морально-психологічної підтримки бійців, організовував лекції, зустрічі та екскурсії. Разом із побратимами евакуйовував культурні пам’ятки, зокрема врятував 900-літню Половецьку кам’яну бабу з Донеччини. У лютому 2024 року отримав звання молодшого лейтенанта.

Фото: Facebook-сторінка Грабовецько-Дулібівської територіальної громади

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти