Слабкі сторони демократії від доктора Еша

«Відповідно до Freedom House, на початку 1974 року у світі було лише 35 вільних [демократичних – ред.] держав. На початку 2004 року — вже 89», — каже доктор Еш. Впродовж останніх десятиліть демократія поширювалася безпрецедентно: у Латинській Америці, Південній Європі, Центрально-Східній Європі та інших місцях. Але такі масштабні історичні зрушення, за словами британського історика, мали спричинити реакцію — антидемократичну контрреволюцію. Тож, те, що відбувається зараз — поширення популізму та авторитаризму — є свого роду антиліберальною реакцією на ріст демократії. У Європі ця контрреволюція почалася у 2007-2008 роках. 

Диктатори та популісти змогли наростити свій вплив, скориставшись слабкими сторонами демократії — серед яких Тімоті Ґартон Еш виокремлює три основні. Перша — давня проблема, яку помітив ще Арістотель і про яку українці дуже добре знають: демократія може скотитися до олігархії, коли владу тримають лише найбагатші. Добре побудовані демократичні інституції, що покликані розділяти гроші та владу, мали б чинити опір олігархам, але сьогодні мільярдери — особливо власники технологічних компаній — нарощують свій вплив. Наприклад, саме це відбувається у США.

Друга проблема полягає в тому, що сам лібералізм породив опір собі. Упродовж останніх 40 років демократію асоціювали з глобальним капіталізмом, який створював щораз більшу нерівність між найбіднішими та найбагатшими. Економічні труднощі та певні аспекти ліберальної культурної політики змусили значну частину західних суспільств почуватися знехтуваними. Цим скористалися популісти та диктатори. Вони почали звертатися до цих людей, використовуючи засоби самої демократії.

Третя слабкість — це інформаційний простір. Ще у древніх Афінах греки збиралися на площі, щоб обговорити, як краще захищатися від нападу персів. Саме тоді афіняни прийняли бій на морі в битві при Саламіні — й захистили свою демократію. Демократія залежить від публічного простору та від можливості висловлення думок. Цифрова революція, що відкрила широкі можливості для цього, також створила велику парадоксальну проблему. Сьогодні публічні комунікації, з одного боку, монополізували великі соціальні мережі. З іншого ж боку, через цифрові алгоритми люди опинилися замкненими у своїх інформаційних бульбашках. Усе це суттєво позначилося на стані демократії.

Попри все, не можна сказати, що демократія остаточно програє авторитаризму, вважає доктор Еш. Протести проти режимів у Туреччині, Угорщині й Сербії показують, що автократії не працюють краще. Отже, демократії потрібно просто дати більше часу, аби перемогти.

Як долати авторитаризм: поради від доктора Міллса

«93% африканців живуть під різними формами авторитаризму», — каже доктор Ґреґ Міллс із Південної Африки. Водночас під час соцопитувань близько 70% африканців заявляють, що надають перевагу саме демократії порівняно з іншими формами правління. Усе тому, стверджує доктор Міллс, що демократія дає найкращі результати як у сфері прав людини, так і в економіці — якщо поглянути на ті африканські країни, де вона справді працює.

Як і в решті світу, після 1980-х років демократія в Африці росла: спершу там було лише дві вільні держави — Ботсвана та Маврикій. Зараз їх уже 10, і ще 25 — частково демократичні. Втім, наразі рух до демократії зупинився, а в деяких країнах ситуація навіть погіршилася. Ґреґ Міллс пояснює, що в Африці з 1960-х років відбулося два великі звільнення. Перше — від європейських імперій. Друге — від революціонерів, які скинули імперії, але самі виявилися неефективними у врядуванні. Тепер відбувається — і ще має відбутися — третє звільнення: від старих порядків та олігархічних еліт, які ці порядки використовують у власних інтересах.

Для цього необхідно п’ять речей. Передовсім опозиція повинна презентувати людям сильну, ініціативну, переконливу ідею. По-друге, опозиція має бути об’єднаною. По-третє, зміни мають іти зсередини, адже зовнішня підтримка сама по собі не призводить до покращення. По-четверте, опозиція має прагнути перемогти на виборах із великим відривом, щоб махінації авторитаристів — які відбуваються дуже часто — не мали успіху. І останній, п’ятий пункт: опозиція повинна мати план дій після на період після перемоги. Часто скидання диктатора сприймається як кінцева мета, і після цього демократи не знають, як діяти далі.

Саме тому, каже доктор Міллс, європейцям слід працювати з африканськими опозиціонерами й допомагати їм так, як авторитарна Росія підтримує місцевих диктаторів і військові хунти в Африці.

Сумніви Глобального Півдня від Амана Сеті

«Я гадаю, що авторитарні режими — це в’язниця, з якої люди не можуть втекти», — каже журналіст, редактор і письменник з Індії Аман Сеті. Він пояснює, що для держав Глобального Півдня звільнення їхніх країн насамперед означало визволення від європейських імперій. І сьогодні, коли демократичний світ часто ігнорує гуманітарні проблеми — зокрема, жахливі обсяги жертв у Секторі Газа, — люди Півдня відчувають збентеження.

На думку Сеті, проблема може полягати не в політичних рухах, а в самій структурі держави, яка стає авторитарнішою. Причиною цьому індійський журналіст називає технології влади, такі як збільшення нагляду чи імміграційні закони. «Ми, свого роду, змагаємося за контроль над властиво авторитарною структурою», — каже Аман Сеті. Для певних людей сама держава є пасткою, з якої вони намагаються втекти. Саме тому велика кількість мігрантів долає небезпечний шлях до інших країн, як це відбувається, наприклад в Латинській Америці. Чи може однакова структура держави працювати для Індії, в якій живе більше мільярда людей і для Грузії, де живе менше мільйонів, роздумує журналіст.

У відповідь на промову Амана Сеті доктор Тімоті Ґартон Еш зазначив, що проблеми демократичних країн і їх ставлення до інших дійсно існують, але це не заперечує привабливості самої демократії. Із цим індійський журналіст погодився.

Способи покращення демократії від доктора Еша

Окресливши слабкі сторони демократії, доктор Тімоті Ґартон Еш навів сім пунктів, яких слід дотримуватися, щоб її покращити. Перший — жорстке ставлення до причин популізму: економічного і культурного нехтування частиною суспільства. Другий — посилення плюралістичних інституцій, здатних чинити опір монополізації влади й олігархам. Саме їх, наприклад, зараз атакує Дональд Трамп. По-третє, слід вчитися на успішних випадках. Для прикладу, Польща була близькою до того, щоб стати авторитарнішою, більш схожою на Угорщину. Але успішне функціонування інституцій, медіа і виборів дозволило полякам змінити курс руху країни.

Четвертий пункт — медіасфера. Доктор Еш наголошує на необхідності підтримки суспільних медіа, щоб вони залишалися незалежними та могли протистояти монополії великих корпорацій і зберігати баланс у публічному просторі. П’ятий — слід шукати речі, які об’єднують суспільство. Тімоті Ґартон Еш каже, що такий виклик може постати перед Україною після завершення гарячої фази війни, а також, що саме суспільним поділом скористалися популісти у США. Шостий пункт — не слід намагатися «перепопулістити популістів». Нині це часто намагаються робити політики, але це не працює. Коли ви починаєте наслідувати популістів, ви лиш робите їх сильнішими, адже люди радше голосуватимуть за оригінали, а не за вашу копію. Так само як не працюють і спроби зупинити популістів силою. Це намагалися зробити у першому турі виборів в Румунії, зазначає доктор Еш, скасувавши результати голосування після перемоги популіста, якому допомагала Росія. Але в результаті на новому голосуванні в першому турі знову переміг популіст. Єдиний надійний спосіб — це перемогти популістів політично. Сьомий пункт — не співпрацювати з автократами і популістами.

Цифрова альтернатива

У відповідь на план доктора Еша, Аман Саті зазначив, що в багатьох країнах суспільні медіа перебувають під повним контролем держави. Тоді як цифрові медіа, попри всі свої недоліки, дають змогу говорити людям, які раніше цього робити не могли. Може видаватися, що з такою великою кількістю думок, яка є в соціальних медіа, жодна думка не може здобути значної популярності, бо всі роз’єднані за власними інфополями. Але, Сані переконаний, що так лише здається. Прикладом тут є кліматичні зміни. Здавалося, що нікого вони особливо не турбують, попри всю увагу медіа. Але сьогодні для так званого покоління зумерів — це одна з ключових проблем.

Записав Дмитро Спорняк

Фото: Nastya Telikova / LMF 2025