Зустріч диверсантів
Ніч у московському аеропорту. Перед трапом літака вишикувалася почесна варта, на землі лежить червона доріжка. На неї офіційно ступають, на перший погляд, непримітні люди у повсякденному одязі: чоловіки, жінки і навіть діти. До них підходить президент РФ Владімір Путін і каже: «Buenas noches», — це іспанською «Доброї ночі». Ця ситуація може виглядати як епізод якоїсь абсурдної комедії, але це — реальність. Люди на червоній доріжці — вбивці, розвідники й шпигуни, яких Кремль обміняв у Заходу на політв’язнів з російських тюрем. А також — їхні діти, які ще донедавна навіть не підозрювали про справжню роботу своїх батьків, про своє справжнє походження і не знали, хто такий Путін.
Така картина розгорнулася в ході обміну ув’язненими між Росією та країнами Заходу. До демократичних країн відправили політичних ув’язнених з кремлівських тюрем. А ось до Москви привезли таємних агентів. Одними з них була родина Дульцевих: чоловіка з дружиною заарештували в Словенії у 2022 році, двоє їхніх дітей тоді відправили до прийомної сім’ї. Возз’єдналася сім’я вже в процесі повернення на свою справжню батьківщину.
Таємні агенти
Молода сім’я оселилася в приватному будинку у передмісті Любляни — столиці Словенії. Родом вони — з Аргентини, дружину звуть Марія Маєр, чоловіка — Людвіґ Ґіш. У них є двійко дітей: донька Софія і син Даніель. Малеча народилася в Аргентині і говорити вміє лише іспанською, тому їх віддали в міжнародну школу, де вони вивчають також англійську. Аби облаштуватися і мати за що жити, Марія Маєр відкрила онлайн мистецьку галерею (мистецькі критики кажуть, що витвори там виставляють вкрай посередні), а Людвіґ Ґіш заснував маленьку ІТ-кампанію. Цілком непримітні люди, спокійні і дещо відсторонені. Принаймні, так їх описують сусіди.
І раптом одного дня словенські спецслужби арештовують подружжя. Все підлаштували саме так, щоб зловити цих двох людей в процесі комунікації з Москвою. За фальшивими аргентинцями стежили місяцями після того, як з Великої Британії щодо них прийшла певна інформація — туди шпигуни часто їздили під прикриттям власного бізнесу. Марія Маєр навіть організовувала дві мистецькі виставки в Единбурзі. Подружжя виявилося таємними агентами російської Служби зовнішньої розвідки (СВР).
Шпигуни легальні і не дуже
Про своє справжнє походження і про справжні імена агенти Дульцеви повідомили дітям вже в літаку до Москви. Такі радикальні способи маскування — це особливості роботи так званих «нелегальних розвідників». На відміну від шпигунів, які працюють при дипломатичних відомствах — посольствах і консульствах, і завдяки цьому мають дипломатичний імунітет від арештів, «нелегали» діють на власний страх і ризик. Звідси й надзвичайні заходи безпеки, які можуть включати навіть систематичну брехню власним дітям (а раптом вони щось випадково розкажуть друзям у школі).
Легальних російських розвідників з консульств і посольств Західні держави вигнали у 2022 році після початку повномасштабного вторгнення РФ до України. Тоді таких було понад 400 осіб. Тепер Москва мала покладатися на агентів під глибоким прикриттям. Що саме Дульцеви робили у Словенії — невідомо, але, враховуючи, що в їхньому домі знайшли значні суми коштів, припускають, що вони могли фінансувати російські операції в Європі. Включення фальшивих аргентинців до обміну і висока зустріч в московському аеропорту лиш підтверджує їхню важливість для Кремля.
Скільки ще агентів Москви залишаються в Європі — невідомо. Але те, що РФ покладає на них багато надій — це факт. Зрештою, сам президент Владімір Путін свого часу був розвідником СРСР у німецькому Дрездені (хоч, як зазначав його колишній керівник, розвідником він був не надто добрим). Сьогодні в Росії навколо таємних розвідників розвивають цілий культ: про них знімають кіно, пишуть книжки і навіть ставлять їм пам’ятники. Диверсії шпигунів, як то підпали військових складів чи вбивства емігрантів, створюють багато проблем для демократичних країн. Але й західна та українська розвідка активно діє в РФ: чого були варті лише викриття дат нападу на Україну у 2022 році. Про справжні масштаби і події цієї таємної війни можна лише здогадуватися.
Автор тексту: Дмитро Спорняк
Фото: Tom D’Arby/Pexels
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики
Важливе 
