У цей день 2014 року у Донецьку близько 10 тисяч людей зібралися у центрі міста з синьо-жовтими прапорами і патріотичними плакатами, щоб підтримати єдність України після перемоги Майдану в Києві. Це був найбільший і останній мирний донецький захід — далі на прихильників України все більше і агресивніше нападали проросійські активісти.
Контекст. Донецький спротив з березня 2014 року був відповіддю на численні сепаратистські мітинги, які російські пропагандисти назвали «русской весной» після втечі Януковича зі столиці. Кремль та пов’язані з «Партією регіонів» організації штучно нагнітали істерію серед населення, мовляв, треба озброюватися проти «фашистів» та «бандерівців» з Майдану, які їдуть на схід, пропагували від’єднання Донецька від України. Так описують ті події Денис Казанський та Марина Воротинцева у своїй книзі «Як Україна втрачала Донбас».
Попри це акції на підтримку України на Донбасі тривали від початку Євромайдану і навіть після так званих «референдумів». На початку березня Катерина Кострова та Діана Берг закликали у соцмережах вийти людей на акцію «Донецьк – це Україна». Як пише Казанський у своїй книжці, що хоч цей мітинг з 10 тисяч людей був менш грізним та гучним, ніж сепаратистські акції, але ігнорувати його було неможливо. Ефект від нього був би набагато більшим, якби проукраїнські акції не проігнорувала донецька влада.
9 березня в Луганську на мирний мітинг до 200-річчя народження Тараса Шевченка зі зброєю та битами нападають проросійські активісти, більшість яких були приїжджими з РФ, фіксує Радіо Свобода зі спогадів луганчан. Згодом сепаратисти захоплюють Луганську та Донецьку ОДА, а 13 березня вони вбили на вулиці активіста та учасника Євромайдану Дмитра Чернявського, який захищав проукраїнських мітингувальників.
Коли проголосили так звану «ДНР», невелика група донеччан, які залишилися в місті, організували молитовний марафон «За мир та єдність України», який тривав з березня і підпільно аж до листопада 2014 року. Щодня віряни різних конфесій молилися в центрі Донецьку — тоді за проукраїнську позицію вже заарештували або вбивали, а в Слов’янськ зайшли бойовики на чолі з Гіркіним.
Матеріал підготувала Валерія Скидан
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики