Шлях між океанами

На початку 20 століття США дуже хотіли збудувати канал між Тихим океаном і Карибським морем, щоб мати можливість плавати в Атлантичний, не обпливаючи Південної Америки. Найкращим місцем для цього обрали Панамський перешийок. Однак на той час він перебував під контролем Колумбії, яка відмовилася від такого будівництва. Тоді Вашингтон підтримав місцевих сепаратистів у регіоні й забезпечив незалежність новоствореної Республіки Панама. А за це отримав права на побудову і контроль над водним шляхом між океанами.

Минали десятиліття і місцевим панамцям все менше подобався контроль з боку іноземної держави — виникали заворушення. Тому в 1977 році президент США Джиммі Картер і лідер Панами Омар Торріхос підписали угоду: канал ставав нейтральним, а контроль над ним Сполучені Штати мали передати Панамі. Так і сталося у 1999 році. 

Тепер Трамп хоче повернути все назад. За певною історичною іронією, такі заяви нового американського президента набрали гучності майже одразу після смерті Джиммі Картера (він помер 29 грудня 2024 року у віці 100 років). Трамп заявляє, що канал зараз контролюють китайські солдати (що неправда), а з американських кораблів стягують завищену плату (доказів цьому немає, влада Панами заперечує такий факт). Варто зазначити, що два порти при входах до каналу контролює підприємство зі штаб-квартирою у Гонконгу. Проте не сам канал, та і солдатів там не помічали. Але навряд чи Трампа це хвилює. У вівторок на пресконференції в нього запитали, чи виключає він застосування військової сили проти Панами й Гренландії. Трамп відповів, що ні. «Можливо, доведеться щось зробити», — сказав обраний мільярдер.

Найбільший острів у світі

Гренландія розташована далеко на півночі. Настільки, що більша частина велетенського острова вкрита постійним льодовиковим щитом. Тому там проживає небагато людей — менше ніж 60 тисяч. І хоч ця земля розташована зовсім близько до Канади, а більшість населення там — інуїти, Гренландія — це автономна територія Данії. Скандинави намагалися колонізувати острів ще з Середніх віків, але закріпитися там змогли тільки з 18 століття. Відтоді там й залишився данський контроль, хоча Гренландія стабільно здобуває собі все ширші права самоуправління.

І от тепер на неї претендує президент США. Трамп сказав, що встановить дуже високі тарифи для Данії, якщо вона не передасть Гренландію Вашингтону. І, як вже зазначалося вище, американський президент не виключив використання військової сили. До Гренландії навіть прибув син Дональда Трампа, нібито для підтвердження серйозності заяв. До речі, під час Другої світової, коли Третій Райх окупував Данію, Гренландія була під захистом США. Тоді, у 1945 році, Копенгагену повернули управління. Однак це було тоді, а ось зараз… Якщо президент найбільшої країни НАТО таки вирішить напасти на іншу державу Альянсу, майбутнє цієї організації може виявитися вкрай непередбачуваним.

Канада, пекло на Близькому Сході й Україна поза НАТО

До того ж Трамп зазіхає і на Канаду. То він називає її «51-м штатом», то публікує в соцмережах карту, на якій Канада зображена частиною США, то погрожує використовувати «економічну силу» для приєднання суверенної країни. Цього разу хоча б не військову, але від того не легше. В усіх країнах, до яких мільярдер має претензії, офіційні особи висловили своє заперечення, незгоду й обурення. Тим часом Трамп наговорив ще багато іншого.

Мексиканську затоку він пообіцяв перейменувати на Американську, а у війні Росії проти України звинуватив Байдена (бо той, мовляв, порушив вигадану «угоду» про відмову приймати Україну в НАТО). Крім того, президент заявив, що якщо заручників ХАМАСу не звільнять до його інавгурації (20 січня), то «на Близькому Сході почнеться пекло». Що саме це означає, і чи не погрожує Трамп, випадково, почати війну проти Ірану — неясно. А близький союзник Дональда Трампа, Ілон Маск, у соцмережах намагається втручатися в політику європейських країн (цей вирішив навіть погрожувати Великій Британії).

Що це все взагалі має означати?

США більше не виглядають надійним союзником ні для кого. Новий американський президент, імовірно, просто намагається торгуватися на міжнародній арені, як робив би це на ринку нерухомості (все ж таки бізнесмен-мільярдер). Проте хтозна, можливо, цього разу він втілить свої слова в реальність. У такій ситуації сподіватися, що США допоможуть зупинити Росію, виглядає вкрай непевно. Чим погана війна, розпочата РФ, якщо американський президент погрожує починати власні зі схожими передумовами? Якщо не бреше, звісно.

У будь-якому разі, Європі доведеться брати відповідальність за власну безпеку у свої руки. Латинська Америка, з великою ймовірністю, шукатиме заступництва Китаю. Майбутнє, з волі виборців найбільш впливової демократії світу, раптово стало надзвичайно непередбачуваним і більше нагадує XIX століття, а не XXI.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: Pexels/Pixabay

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики