Тож, що у плані?

Це вже другий план, який презентував Зеленський. Першим був План перемоги, але в ньому більша увага приділялася подіям міжнародним: там розписувалося, що ми очікуємо від світу для перемоги у війні і що можемо запропонувати союзникам натомість. Там і про важливість НАТО говорили, і про те, що досвідчені вояки і багаті корисні копалини України можуть стати демократичному Альянсу в пригоді, якщо їх захистити. А ось План внутрішньої стійкості — він інший. Він більш зосереджений, як можна зрозуміти з назви, на регулюванні життя в самій Україні.

Абсолютно всі пункти Плану стійкості зводяться до того, що нам потрібно розвиватися, щоб вижити і навпаки: слід вижити, щоб мати як рухатися вперед. Тобто маємо стати ефективнішими, але при цьому кожен має до цього докластися — інакше ніяк. Тому не дивно, що найбільше уваги на презентації Плану глава держави приділив саме обороні. А почав із досить загального вступу, який об’єднали у…

Пункт І: Єдність

Однією з перших речей, які Зеленський сказав перед Радою, була невелика ремарка про те, що українці зуміли не повторити своїх історичних помилок. Мовляв, цього разу, в нинішній війні ми єдині і зміни, які з нами відбулися — вже незворотні. Тепер про нас знають у світі і ми для світу потрібні. Глянути хоча б наскільки більш важливим і впливовим став ЄС, залучившись до допомоги Україні у війні, зазначив Президент.

Завершивши цей вступ, він перейшов до планів конкретних дій. Отже, Україна вже завершує процедуру скринінгу свого законодавства, себто ми рухаємося швидко і впевнено до членства в Європейському Союзі. І ще нам таки треба запрошення в НАТО. Але територією і суверенітетом торгувати ми не будемо. Та тут Зеленський вказав, що, можливо, для відновлення територіальної цілісності держави доведеться «пережити когось у Москві».

Тобто юридично йти на здачу територій Україна не планує, але швидкого повернення до контролю державних кордонів навряд чи слід очікувати. Ці заяви можна трактувати як сигнал для міжнародних партнерів про те, які умови великої кількості пропонованих планів переговорів Україна готова прийняти, а які — ні. Так, на нейтралітет не погодимося, на приєднання окупованих територій до РФ — теж. Але почекати, поки буде нагода повернути землі дипломатично, ми можемо. Та при цьому, жодного роззброєння, радше навпаки.

Вкотре Президент зазначив, що виборів під час війни в Україні не буде. Це цілком відповідає Конституції і здоровому глузду — чесно провести вибори під час бойових дій майже неможливо. Та ні про який можливий Уряд національної єдності (це коли всі політичні сили відкидають внутрішню боротьбу задля інтересів країни і діють разом) Зеленський також не згадав. Зрештою, це він може собі дозволити, українці цілком законно і добровільно довірили його політичній силі повний карт-бланш на управління державою ще у 2019 році.

Тоді голова держави назвав ще кілька загальних речей: має бути справедливість в плані закону (і про це буде окремо в Додатку до Плану), всі росіяни винні у війні, а російська опозиція має чітко про це говорити, треба проводити юридичну роботу, щоб притягувати РФ до відповідальності за міжнародним правом і ще провести цілу гору роботи. А для всього цього — громадянське суспільство, бізнес, культурна спільнота, медіа, правозахисники і самі державні інституції мають діяти разом. Хух, на цьому із вступом завершили, перейдемо до конкретики.

Пункт ІІ: Фронт

Тут, треба розуміти, інформація дуже чутлива і тому здебільшого таємна. Розсекречувати військові плани і розповідати їх відкрито ніхто, звісно, не буде. Але певні плани Президент таки назвав. По-перше, цифровізація армії. Система електронних переведень у війську вже працює, застосунок «Армія+» працює. Готують нове кадрове просування в армії, без прив’язки звань службовців до їхніх посад. Планують зміну управлінських підходів у Силах оборони, зокрема через поширення успішних методик окремих підрозділів на більші масштаби (конкретніше тут Президент нічого не сказав).

Та що передусім є важливим у війську — то це люди. Для оборони країни потрібні солдати. І дуже бажано, аби люди хотіли йти у військо. А для цього треба відкрито говорити про проблеми і їх вирішувати, вказав Зеленський. Отже, потрібно створити посаду військового омбудсмана, аби той відстоював права військовослужбовців. Зрештою, розв’язання проблем у таких негнучких і надзвичайно ієрархічних структурах як військо — це не так і просто.

А ось знижувати вік мобілізації до 18 років не будуть. Але розроблять нову систему контрактів для тих, хто хотів би піти в армію, але ще не досяг мобілізаційного віку. Тема зниження вікових меж залучення людей до армії часто виринає у заявах міжнародних партнерів, передусім США, тож, можливо, це якраз спроба досягти компромісного рішення. Але військо — це не лише люди, це ще й…

Пункт ІІІ: Зброя

Знову таки, тут багато військових таємниць. Але от що точно відомо, то це те, що ставку Україна робитиме на технології. Як фігуральну ставку, так і цілком реальну Технологічну ставку — регулярні збори фахівців з оборонних технологій для вироблення рішень. У виробництві будемо орієнтуватися на українських виробників, але також співпрацювати з міжнародними партнерами для розвитку оборонно-промислового комплексу. Ну і плануємо виробляти дрони, ще більше, ніж їх роблять зараз. Ця технологія показує свою ефективність, тож слід нею користатися. Але є плани і щодо нарощення виробництва снарядів. А ще Україна виробляє все більше мін, крилатих ракет і ракет-дронів. А також Зеленський окремо вказав на новітні розробки, такі як так звані «Довгі Нептуни» — далекобійний варіант української ракети, якою, як вважають, потопили російський крейсер «Москва».

Запуск крилатої ракети «Нептун». Фото: Вікіпедія

Ну, і окрім цього всього, планують збільшити можливості бригад самостійно забезпечувати себе озброєнням, без зайвої бюрократії. Для цього мають збільшити прямі кошти, які виділяють їм на особисте розпорядження. Та за це все треба платити, отже…

Пункт IV: Гроші

Вести війни — це дуже дорого. Отже, Україні потрібні плани щодо того, як нам покривати наші витрати. Наразі абсолютну більшість військових витрат ми беремо на себе і платимо за них з державної скарбниці, яку наповнюють податками. Та за таких обставин не залишається грошей на всі інші сфери, крім війни: як то на соціальне забезпечення, освіту, науку, медицину і таке інше. Для них гроші мусимо брати у наших міжнародних партнерів. Наразі це працює, та очікувати, що так буде вічно не слід.

Отже, Україна планує пожвавити своє економічне життя. Поки йдуть активні бойові дії — це досить складно, але починати зміни треба вже. Тут держава планує зробити велику ставку на зменшення тиску на бізнес і економічні відносини, щоб стимулювати підприємництво та інвестиції. Планується страхування військових ризиків, дерегуляція економіки і захист свободи підприємництва. Треба визнати, це — річ дуже важлива для того, щоб залучити кошти міжнародного бізнесу. Потрібно також зменшити частку перерозподілу ВВП державою, зазначив Президент. А ще забезпечити безпеку ведення бізнесу, уникнути надмірного регулювання державою суспільних відносин і стимулювати бізнеси виходити з тіні (себто працювати легально і платити податки). І робити це слід не лише через каральні методи, але і через заохочення і створення належних умов, каже Зеленський.

Отже, це все необхідно для росту економіки і для залучення інвестицій, але при цьому також треба збирати податки, бо з них мої фінансуємо всі свої оборонні дії. До того ж наступного року планують індексацію пенсій відповідно до інфляції та розширення державних програм щодо підтримки бізнесу. Чи можливо водночас збирати більше податків і менше тиснути на бізнес — це дуже хороше питання. Ймовірно, очікується, що менша регуляція в плані норм і правил призведе до отримання більшої кількості коштів у бюджет завдяки пожвавленню економічної активності. Та чи це все працюватиме на практиці — побачимо. А от що працювати точно має — то це…

Пункт V: Енергетика

Як опиратися тому, що Президент у своїй промові поетично назвав «війною проти світла» — російським атакам на українську енергетику? Знову ж таки, точно сказати не можна, бо тут багато таємної інформації. З того, що сказати таки можна: планують запровадити паспорти енергетичної стійкості областей, які стосуватимуться і електрики, і тепла. Так, згідно з Планом, мають провести децентралізацію генерації енергії. Вочевидь великі електростанції, за винятком хіба атомних, є пріоритетною ціллю російських військ і орієнтуватись на них більше не можемо. Також необхідно підтримувати раціональні витрати, як їх назвав Президент. Це вже заняття кожного з нас: особисто не слід витрачати більше, ніж це об’єктивно потрібно і взагалі слід прагнути енергоефективності, каже Зеленський. Воно і для виживання держави корисно, і економічно вигідно.

А взагалі, Україна має усі перспективи для того, аби стати великим енергетичним хабом (після війни, звісно). У цьому Плані є три ключові моменти. По-перше, пріоритетом є атомна генерація. По-друге, плануємо збільшити видобуток газу та інтегрувати свою інфраструктуру зберігання цього ресурсу з європейською і відповідно підтримувати роботу нашої газотранспортної системи. По-третє, необхідно наростити видобуток і переробку нафти, що Президент назвав завданням складним, але можливим до виконання. Це важливо для енергетичної безпеки України, без якої нічого у сучасному світі не працює. До слова, про безпеку…

Пункт VI: Безпека

Тут, на відміну від пунктів Плану, що стосувалися оборони, мова йде радше про безпеку міст, громад та регіонів (не обов’язково військового плану, але пов’язану з війною). Її Президент розділив на три пункти: безпека України сьогодні, України повоєнної та України сталого та надійного миру. Щодо цього є ціла низка заходів, розробляються цілі системи: «безпечне місто» «безпечна область» та «безпечна громада». Значним пріоритетом є безпека в школах, відповідно до чого у кожній школі має бути поліцейський. Велику увагу приділятимуть укриттям, що більш ніж логічно в умовах постійних обстрілів та атак дронами. Крім того, у школах, інших освітніх закладах та громадських будівлях мають бути встановлені рамки металошукачів.

Внутрішня безпека життя в Україні має бути конкурентною перевагою нашої держави у змаганні за людей, зазначив Президент. Себто, люди мають хотіти жити в Україні, бо тут безпечно. В умовах війни цього, звісно, неймовірно складно досягти, але до цього слід прагнути. Тож планують приділяти велику увагу технологічним рішенням, які допоможуть розміновувати українські землі. Також потрібно укріпити державний кордон. Ну і плануємо навчати людей цивільного захисту, домедичної допомоги та базової військової підготовки. Зрештою, основою безпеки є правильні рішення, а підґрунтям для них є знання і навички усіх людей, у всіх регіонах України.

Пункт VII: Громади

Держава — це не якісь ефемерні інституції на певній вулиці у Києві, держава — це кожен з нас. Тому, аби Україна витримала війну та впевнено розвивалася, необхідно приділяти велику увагу розвитку громад. Між різними громадами України є значна диспропорція в доходах, причини чого очевидні: частини нашої країни переживають бойові дії, в інших натомість ситуація значно спокійніша і це відображається на результативності. Отже, планують налагодити взаємодію між ними і забезпечувати підтримку прифронтових територій. Це може відбуватися різноманітним чином. Тут Президент, наприклад, згадав спеціальні податкові умови в Харкові.

До того ж регіони та громади все більше є безпосередньо залученими до міжнародної співпраці. Для прикладу, низка іноземних держав взяла своєрідну опіку над конкретними українськими областями, аби допомагати їм із відновленням після війни. Словом, робіт у громадах є безліч. Але відповідальність за них лежить, звісно ж, на самих громадах, які мають для цього повноваження. Держава має лиш регулювати те, як це працює. Для того, щоб в цьому процесі інтереси громад були почуті, існує Конгрес місцевих та регіональних влад.

Окремо Президент говорив про тимчасово окуповані території. Україна в жодному разі від них не відмовляється, потрібно лиш дочекатися правильного часу та вжити правильних заходів, щоб їх повернути. Передусім тут важливою є сила дипломатії. У цій маленькій фразі можна побачити відгомін міжнародних перемовин з партнерами, заяв західних союзників та елементів довготермінової української стратегії щодо повернення своїх земель. Та повернути важливо не лиш землі, але й людей.

Пункт VIII: Людський капітал

Якщо подивитися на бюджет України на 2025 рік, то видно, що у нашої країни є два пріоритети: оборона та соціальна підтримка. Країна — це передусім люди, тому Україна планує змагатися за людей, їхню прихильність і життя. Тому, презентуючи цей пункт Плану, Президент згадав і про соціальну політику, і про охорону здоров’я, і про те, що потрібно підняти тривалість життя українців. А ще про політику дитинства, себто про підтримку сімей, виховання дітей, створення відповідного для цього середовища. Це — надзвичайно важливі речі, одні з основних, які регулює держава насправді. Не слід забувати, що державні інституції займаються здебільшого тим, що перерозподіляють спільні кошти громадян, які ті надають до спільної скарбниці, аби суспільство загалом гарно функціонувало і люди у ньому добре жили (принаймні наскільки це можливо).

У цьому ж пункті Зеленський згадав про партнерство з релігійними спільнотами і про духовну незалежність країни (тобто про боротьбу з впливом московської церкви). Важливою є також безбар’єрність, яка може бути не лише фізичною, зазначив Президент. Зрештою, цифровізація державних послуг робить їх доступними для усіх українців і загалом спрощує взаємодію з державою. Це все — елементи державної політики, яка спрямована на те, щоб українцям було комфортно жити в Україні.

Демонстрація на підтримку України, Люксембург, 2022 рік. Фото: Wikimedia

Але треба визнати реальність, українці тепер — глобальна нація, сказав голова держави. Тож, згідно з Планом, державні інституції мають робити все, щоб українці всюди могли почуватися українцями. Для цього планують перезапустити українську дипломатію (у фінансовому та персональному плані, особливо стосовно країн Великої сімки), а ще запровадити інститут множинного громадянства, бо це реальність, з якою доводиться рахуватися. Ще в Плані зазначене створення Міністерства об’єднання українців. За цією гучною назвою ховається урядова структура, яка має регулювати політику країни щодо українців, розкиданих по усій планеті. Бо ж, якщо вже у світі є наші люди, треба це використати. Але от що робить людей в інших країнах нашими, як не…

Пункт IX: Культурний суверенітет

У цьому пункті Плану Президент перерахував низку конкретних заходів. Та почав з того, що для початку плануємо планувати далі: так, державну політику мають узгоджувати з представниками культури, міжнародну українську політику планують оформити у формат культурного Рамштайну (як саме це має виглядати — наразі не уточнюють), а ще має бути календар заходів щодо просування української культури у світі і це все має діяти як суцільна культурна дипломатія. Між українськими та іноземними культурними інституціями треба встановлювати зв’язки. Планують підтримувати переклади українських авторів іноземними мовами, а також інтегрувати українознавчі студії в академічні кола світу, тобто відкривати кафедри україністики в освітніх і наукових закладах світу. Культура може достукатися туди, куди політика й інформація доступу не мають, зазначив Зеленський.

Окрім цього, Україна планує захищати шукати та повертати пам’ятки своєї культурної та історичної спадщини. А ще збирати докази щодо злочинів, які РФ вчинила проти цієї спадщини. Водночас планують підтримувати розвиток інфраструктури сучасного мистецтва і різноманітних сучасних культурних просторів. А понад усім важливим є створення контенту для різних соціальних і вікових груп особливо для дітей. Все для того, щоб українці мали достатньо українського контенту за формою і за змістом. Бо що ж іще формує нашу думку і ідентичність, як не середовище, яке ми сприймаємо. Всі ці рішення є, безумовно правильними. Та чи має Україна наразі на них кошти — це питання. У бюджеті на 2025 рік, скажімо, майже всі кошти йдуть на потреби захисту країни і населення. Все, зрештою, зводиться до оборони.

Пункт X: Політика героїв

Усі плани щодо культури, енергетики чи грошей є діями, які держава хоче здійснити в майбутньому. Та для того, аби це сталося, Україна має існувати. А існує вона завдяки людям, які ризикують за неї життям, а той поклали його за неї. Отже, усі ми, як держава і нація, маємо зробити все, щоб надати ветеранам усі найкращі можливості для життя і реалізації себе. Тож, відповідно до Плану стійкості, мають врегулювати перехід з військового у статус ветерана. Ветеранів планують залучати до державної служби. Плануються програми підтримки ветеранів і їхніх сімей. Буде держава працювати і над інтеграцією ветеранів у соціальне та економічне життя. Люди, які довгий час були у зоні бойових дій, перебували наче у паралельній реальності, тож їм треба звикнути до того, що в мирні часи вважають нормою. Та й саме суспільство має бути готовим приймати ветеранів з належною для цього поведінкою та повагою.

Держава планує забезпечувати ветеранам реабілітацію та надавати преференції у світі для них та їхніх сімей. Належною має бути і комунікація із сім’ями полонених та зниклих безвісти. Щодо речей, які вже відбуваються, у цьому напрямку Зеленський вказав, що відкривається все більше реабілітаційних відділень і вони мають бути у кожній лікарні, у кожній громаді. Планують також відкривати більше центрів ментального здоров’я. Для сімейних лікарів очікується додаткова оплата за укладання декларації з ветеранами.

Окрему увагу Президент звернув на програму помічника ветерана — це спеціальна державна посада для людей, які мають супроводжувати ветеранів у процесі реінтеграції в мирне життя. На 2025 рік планують підготувати 11 тисяч таких фахівців. По усій країні планують відкривати спеціальні ветеранські простори. А також забезпечувати економічну і соціальну підтримку людей, які пройшли війну, зокрема допомагати їм із придбанням житла. Всі ці програми вже діють чи запускають, але їх треба нарощувати.

Тож, які висновки?

План внутрішньої стійкості — це величезна і грандіозна візія того, як Україна має працювати. У ній є сумнівні моменти та неточності, але є багато цілком валідних і необхідних пропозицій, які слід було прийняти вже давно. Якщо таки вдасться знайти достатньо ресурсів і політичної волі та втілити всі запропоновані зміни в життя, Україна стане набагато більш успішною країною, ніж була раніше. Все ж, складні часи змушують ставати більш ефективними, щоб вижити.

У цьому — наші найважливіші пріоритети на найближчий час. Роботи багато, ситуація складна. Та якщо діяти розумно і таки впровадити ці великі цілі в життя — Україна зможе досягти успіху. Зрештою, план на майбутнє потрібно мати завжди. А якщо ж нас не влаштує хоч який із його пунктів — ми, як громадяни, завжди можемо його підкоригувати.

Ми створили цей матеріал як учасник Мережі «Вікно Відновлення України». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win 

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: President.gov.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики