Передумови протесту

Підвищення цін на газ стало лише каталізатором протестів. Тут спрацював накопичувальний ефект дуже довгого періоду правління Нурсултана Назарбаєва, незмінності влади, довготривалого падіння економіки, систематичних порушень прав людини, посилення силовиків та судової системи, безробіття та загальне погіршення умов якості життя. 2021 рік був дуже важким і все це мало накопичувальний ефект. А різке зростання вартості газу спровокувало протести.

Зазвичай казахстанський уряд регулює ціни на ключові товари і послуги, але тут раптом відбулося різке підняття ціни на понад 40%. Зрозуміло, що це спровокувало протести. Тут варто також розуміти, що газовий сектор належить сім’ї Назарбаєва. Ним давно керує Тімур Кулібаєв (ред. — зять Нурсултана Назарбаєва). Зараз в його управлінні весь нафтогазовий сектор, весь фінансовий сектор, багато інших прибуткових галузей. Зрозуміло, щодо цієї сім’ї в Казахстані напруга дуже велика. Вони стали дуже токсичними в останні кілька років і це далося взнаки. 

«Вуха Путіна»

Є важливий момент, який варто відзначити. Я — людина, яка займається політичною боротьбою, активістка, яка безпосередньо координує політичні події, акції протесту, організовувала численні мітинги, зокрема й акції за зміну влади. Я контактую з громадянами Казахстану з різних опозиційних течій і, з одного боку, ми побачили дивну синхронність дій протестувальників, а з іншого боку, ніхто з нас не знав, коли і звідки будуть виходити на протести люди. Якщо взяти Алмати, то мітингувальники виходили з різних місць.

У перший день протестувальники з’явилися з боку Кужинського тракту. Наступного дня — з протилежного напрямку — Карасайського району. Потім люди вийшли з боку Тастака (ред. — історичний район міста Алмати). Жоден з активістів не був у курсі, хто і як організовує ці виступи. Тобто був заданий якийсь організаційний вектор, але незрозуміло наразі, хто і як це організовував. Водночас видно, що люди виходили на вулиці дуже організовано і наче узгоджено. І це напружує, бо якщо ми, активісти, не знаємо, як це все відбувається, значить, це все було зроблено штучно. І в інтересах якихось третіх осіб. Я припускаю, що за всім цим стоїть інтерес Володимира Путіна і кремлівських силовиків, які так тиснули на Нурсултана Назарбаєва. 

Невтішний прогноз

Я намагаюся прогнозувати якісь події і сценарій, який є у мене в голові: Путін буде тиснути на Назарбаєва, влаштує повстання і переворот. Повстання втоплять у крові і повторять білоруський сценарій, всі стануть тихими і слухняними. Але в Казахстані цей сценарій отримав сильний спротив. 

По-перше, протестувальники дуже швидко розібралися, що працюють провокатори. З останніми була серйозна боротьба і їх уже, фактично, витіснили з протесту. По-друге, люди залишилися на площах міст і продовжили протест, бо впродовж багатьох років ми в Демократичному виборі Казахстану привчали людей виходити на мирний протест на вулиці і блокувати, а потім брати в управління адміністративні будівлі. Те, що відбуваються підпали акематів (держадміністрацій — ред.), то це той вектор, який задали провокатори. І цей тренд зберігся, але на поліцейських безпідставно не нападають. Навпаки, активісти їх захищають. Тому останні масово переходять на бік протестувальників. Зокрема й тому, що поліція розуміє, що всіх цих провокаторів організовує якась третя сила. Ми не один раз проводили акції протесту, були розгони, але такого ніколи не було і поліцейські розуміють, що це рішення якихось третіх сторін, які намагаються керувати казахстанським протестом.

Треба розуміти також, що на площах зараз вибухає накопичена ненависть до клану Назарбаєва. Люди виходять на протест по-справжньому і владі не вдається загнати протестувальників по домівках. Люди знесли пам’ятник Назарбаєву, знищили офіс правлячої партії. Нам це показують як роботу провокаторів, але націленість тут виключно на структури, які належать політичній еліті. Тобто злість народу вихлюпується в бік влади. Тому з’являються нові уже політичні та геополітичні вимоги. Наприклад, про вихід Казахстану з міжнародних структур, пов’язаних з Росією, відставку влади і проведення політичних реформ. 

Я думаю, що це протистояння буде мати тривалий характер. У цей процес втручається Путін, в Казахстан прилетіло кілька бортів російських силовиків. Після цього вимкнули інтернет і з’явилися заяви Назарбаєва і Токаєва. Найбільш жорсткі протести відбуваються в Алмати, там є вбиті силовики і протестувальники.

Казахстан Путіну не по зубах

Казахстан може стати для Путіна каменем спотикання і, сподіваюся, він там «зламає зуби». У нас люди підготовлені, у нас немає ментальної схожості з росіянами і ми за останні роки надто часто ставали об’єктом словесних нападів з боку представників Російської Федерації. І йдеться не про якогось клоуна Жириновського, а з боку Путіна, Медвєдєва, Лаврова, Примакова. Усі ці люди в знущальній, шовіністичній манері висловлювалися про те, що землі Казахстану були подаровані казахам в роки СРСР. Окрім того, Путін напряму втручався у справи Казахстану і публічно розповідав, що там не повинно бути військ США і держава не повинна ставати членом НАТО. Тобто він каже, що «це моя країна і я буду вирішувати, чим Казахстан буде займатися».

Так, на території Казахстану є велика військова інфраструктура Росії, наприклад, місто Байконур. Воно навіть не належить Казахстану. Там російська форма правління: діє російський рубль, а керівник офіційно називається губернатором. Це нечувано. Це — больова точка.

Якщо теперішні події — це завуальована під протести здача Казахстану Путіну, то завершення буде дуже печальним. Тоді нас чекає кривавий розгром протесту і анексія Росією Північного Казахстану. 

Є ще варіант, за яким Назарбаєв пішов у відставку, щоб не провокувати і не злити казахів. Тоді Токаєв піде на перемовини і почнуться політичні реформи, але цей варіант розвитку виглядає дещо фантастичним. Це було б чудово, але в це важко повірити.

Найімовірніше, Токаєв піде на силовий розгін і протистояння матиме затяжний характер. Бо навіть якщо у найближчі кілька днів буде придушено протест в Алмати, то він триватиме в інших регіонах. Тут варто зазначити, що протести відбуваються навіть у найменших містах Казахстану, на які ми, активісти, ніколи не розраховували. Піднялися на акції навіть прикордонні з Росією території на півночі Казахстану. Думаю, люди будуть чинити спротив довго.

Надія є

Важливою буде підтримка міжнародної спільноти. І якщо вона буде дуже повільна, то беззбройних людей розчавлять. Ми це бачили на прикладі Білорусі і Росії. Ми розуміємо, що буде. Тому мітингарі вдиралися до зброярських магазинів і виносили звідти зброю. У нас не буде білоруського сценарію — ніхто не буде з квітами ходити по вулицях. Путіну доведеться зламати тут зуби. Думаю, найважчою ситуація буде на заході Казахстану, де в Актау, наприклад, на вулиці виходило по 25 тисяч людей. Для маленького міста це — дуже серйозна цифра. 

Думаю, це буде тривале і криваве протистояння. Тому ми просимо, щоб українці, опозиційні білоруси і росіяни не залишилися осторонь. Ми повинні створювати єдину правозахисну, інформаційну платформу для всіх країн СНД з протистояння путінській пропаганді й диктатурам у цих країнах. Це потрібно робити в тих країнах, де є свобода, бо в наших країнах правозахист і медіа перебувають під тотальним контролем спецслужб. Дуже важко вести роботу з громадянами в таких умовах. Якщо сьогодні нас не підтримати, то завтра Казахстан буде стояти поруч з Росією і Білоруссю проти України, проти західних демократій, проти демократичних цінностей по всьому світу. 

Останні роки уся політика Путіна була спрямована на це. Назарбаєв доволі відчутно противився цьому, він вів хитру політику і був незрозумілим для Путіна. А президенту РФ ці східні ігри не подобаються. У цей момент йому потрібно демонструвати свою силу: вчора він підім’яв під себе Білорусь, сьогодні хоче показати, що йому належить також Казахстан. Я думаю, що за виникненням цих протестів десь маячать спецслужби Росії, але він прорахувався з розумінням, наскільки гострою є суспільна ситуація в нашій країні і недооцінив хоробрість і мужність нашого народу.

Те, що останні роки ми проводили тренування, виводили людей на протест, це дасть ефект. Бо мітингувальники мають досвід боротьби, вони знають, що робити і вони сьогодні — в авангарді протестів. Боротьба в Казахстані має свідомий характер. Ми розуміємо, що за Назарбаєвим і Токаєвим стоїть Путін і що боротьба за права казахстанців уже перейшла в боротьбу за незалежність Казахстану. Тому нам потрібна підтримка з усього світу.

Авторка: Жанара Ахмет, казахстанська політикиня та громадська активістка. Політична біженка, яка мешкає нині в Україні.

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики