Декларація стала важливим кроком українського народу на шляху до самостійного політичного й економічного розвитку та підтвердило неминучість розпаду комуністичної тоталітарної імперії. Прийняття стало ключовим кроком для відновлення історичної справедливості, відродження української державності як втілення ідеї соборності українського народу та його земель. 

Які були передумови прийняття?

Навесні 1990-го проголосила незалежність Литва. Близькими до цього були Латвія й Естонія. 12 червня державний суверенітет задекларувала росія. Тим часом демократичні й патріотичні сили створили Народний Рух України за перебудову, який набирав обертів.

Наприкінці радянського періоду історії України питання відновлення державності стало руба: або зараз, або ніколи. У Верховній Раді Української РСР склалися сприятливі умови для прийняття Декларації. Опозиційній Народній раді вдалося перебрати на себе політичну ініціативу. 

Як готувався документ

З 28 червня до 11 липня 1990 року у Верховній Раді УРСР тривало представлення та обговорення проєктів Декларації. Всього їх було 12: офіційний — від Президії, від депутатської групи «За радянську суверенну Україну», дев’ять — від опозиції, в тому числі — авторські.

Автори зосереджувалися на питаннях збереження територіальної цілісності України, забезпечення економічної самостійності, формування республіканських збройних сил, запровадження українського громадянства, ухвалення нової Конституції республіки, врегулювання проблеми з підписанням нового Союзного договору.

Тим часом для компартійної верхівки Декларація мала стати основою для укладання нового Союзного договору. Парламентська більшість прагнула зберегти чинний статус-кво України як соціалістичної республіки у складі оновленої радянської федерації. Вона не погоджувалася на формування незалежної від союзного центру економічної системи та створення власних збройних сил.

Фото: galinfo.com.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики