Різдво в підпіллі. Спогади воїна армії УНР про Зимовий похід 1919 року

6 грудня 1919 року — Перший зимовий похід Армії УНР. Це був партизанський рейд територією України, щоб показати і своїм, і ворогам: військо є і воно все ще здатне чинити спротив. Тоді армія опинилася в «трикутнику смерті» — між червоно- та білогвардійцями з Росії та військами Польщі. Ускладнювали ситуацію епідемія тифу, перебування отамана Петлюри у Варшаві й розкол між арміями заходу й сходу.

Втім, навіть відмовившись від відкритої боротьби, Дієва армія УНР не припинила захисту української державності в підпіллі. У її лавах був і заступник командира 14-го Низового Запорізького полку Фотій Мелешко. Його спогади про Різдво 1919 року повертають в ту зиму й розповідають, як українські війська не спиняли боротьби. Ці думки зафіксували на сторінках книжки «У 50-річчя Зимового Походу Армії УНР», виданій 1973 року в Нью-Йорку.

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Читати далі
+ 111 слів

«Трикутник смерті» УНР. Чому українці мають пам’ятати цю історію?

Трикутник смерті — це історична ситуація, коли у листопаді 1919 році військові УНР опинилися в оточенні трьох ворожих армій: більшовицької червоної, білогвардійської добровольчої та польської. Щоб зберегти українське військо та його дух, провели партизанський рейд тилами Червоної та Добровольчої армій. Його очолив Михайло Омелянович-Павленко. 

«Здивування росіян, що мостилися міцно засісти в повітах та губерніях на посадах різних губернаторів, ісправників, приставів тощо, можна порівняти хіба з тим, якби в наші часи, як уже мало хто вірить в чуда, з’явився б з-під землі мертвець і почав порядкувати в хаті. Та ще й як панувати! 

На своєму шляху Українська Армія буквально змітала все, що нагадувало російське панування. Мертвець воскрес і на «живих людей» напав жах, котрий неминуче гнав їх до якоїсь прірви, де вони мусили знайти собі смерть», – писав генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник (із сайту Інституту національної пам’яті).

Читати далі
+ 146 слів