Вперше український прапор внесли у залу Верховної ради 23 серпня 1991 року. За два тижні синьо-жовтий стяг вже майорів над будівлею парламенту. 18 вересня того ж року підписали постанову про дозвіл використання прапору «на протокольних заходах». І вже 28 січня 1992 року постанова Верховної Ради затвердила Державний статус синьо-жовтого прапора. Проте, остаточно прапор затвердили у 20 статті Конституції України у 1996 році. Щороку 23 серпня в Україні відзначають День прапора.

Походження

Перші згадки про поєднання традиційних українських кольорів датуються 1256 роком, а саме — на гербі Львова із жовтим левом на блакитному фоні. Однак, такі кольори українського прапора як національні символи затвердилися лише у XIX столітті під час «Весни народів» – визвольного руху в Галичині та Буковині. У червні 1848 року такий стяг вперше підняли над львівською ратушею. Синьо-жовтий прапор на Наддніпрянщині, яка була у складі Російської імперії, з’явився пізніше, після революції 1905-1907 років.

Яким прапор був раніше

Прапори почали активно використовувати саме за козацьких часів. Тоді вони слугували знаком для збору війська, і зазвичай були яскраво-червоними. Відповідно до історичного періоду, на козацьких бойових прапорах або «корогвах» зображали польського або двоголового російського орла зі Спасителем та Архангелом Михаїлом на полотнищі.

У 1918 році Центральна Рада ухвалила закон про державний жовто-блакитний прапор для УНР. Згодом, під час гетьманату Павла Скоропадського, кольори змінили на синій та жовтий.

СРСР не погоджувалася з традиційною синьо-жовтою палітрою українського стяга, тож УРСР мала три прапори впродовж свого існування. Перший варіант – червоне полотнище із золотою абревіатурою УСРР. Другий – червоний прапор із молотом, серпом та червоною п’ятикутною зіркою. Третій – червоно-блакитний стяг із золотим серпом, молотом та п’ятикутною червоною зіркою.

Авторка тексту: Єлизавета Баурда

Фото: espreso.tv

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Детальніше. Дню Соборності України присвячена щорічна акція «Живий ланцюг Соборності». Учасники акції символічно об’єднують береги Дніпра «живим ланцюгом» на мосту Патона у Києві, рухаючись назустріч двома колонами — з лівого берега (символізує Українську Народну Республіку) та з правого берега (символізує Західноукраїнську Народну Республіку). Мета акції — нагадати про Акт Злуки.

Проголошення Акту Злуки: як це було?

«Першу річницю незалежності України, тобто 22 січня, уряд оголосив загальнонаціональним святом та вихідним днем. Від ранку Київ набув урочистого вигляду. На всіх будинках майоріли українські прапори, а на балконах вивішувались килими й полотна з яскравими українськими візерунками. Ялинкові гірлянди переплітались національними стрічками. На балконах урядових будинків можна було побачити портрети і бюсти Шевченка, портрети Хмельницького та Мазепи. При вході з Володимирівської вулиці на Софіївську площу збудували тріумфальну арку, яку прикрасили гербами Наддніпрянщини і Галичини.

Об 11.00 на площі — під музику — почали вишиковуватись у чотирикутник українські військові частини, зокрема артилерія і кулеметні команди. О 12:00 під звуки оркестру і вигуки «Слава!», попід тріумфальну арку, приїхали члени Директорії і Ради Міністрів УНР, делегація ЗУНР, делегати Трудового конгресу, представники дипломатичного корпусу. Оркестр заграв національний гімн. Знову зазвучали гучні вигуки «Слава!» На весь Софійський майдан прозвучали ключові слова 22 січня 1919 року: «Од нині воєдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини Єдиної України — Західно-Українська Народня Республика (Галичина, Буковина й Закарпаття) і Наддніпрянська Велика Україна».

Копайте глибше:

• За день до Злуки: війна на кілька фронтів та чвари у керівництві українських республік (Громадське)
• В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки (Історична правда)

Фото: kyivnews.24tv.ua

Детальніше. Дню Соборності України присвячена щорічна акція «Живий ланцюг Соборності». Учасники акції символічно об’єднують береги Дніпра «живим ланцюгом» на мосту Патона у Києві, рухаючись назустріч двома колонами — з лівого берега (символізує Українську Народну Республіку) та з правого берега (символізує Західноукраїнську Народну Республіку). Мета акції — нагадати про Акт Злуки.

Проголошення Акту Злуки: як це було?

«Першу річницю незалежності України, тобто 22 січня, уряд оголосив загальнонаціональним святом та вихідним днем. Від ранку Київ набув урочистого вигляду. На всіх будинках майоріли українські прапори, а на балконах вивішувались килими й полотна з яскравими українськими візерунками. Ялинкові гірлянди переплітались національними стрічками. На балконах урядових будинків можна було побачити портрети і бюсти Шевченка, портрети Хмельницького та Мазепи. При вході з Володимирівської вулиці на Софіївську площу збудували тріумфальну арку, яку прикрасили гербами Наддніпрянщини і Галичини.

Об 11.00 на площі — під музику — почали вишиковуватись у чотирикутник українські військові частини, зокрема артилерія і кулеметні команди. О 12.00 під звуки оркестру і вигуки «Слава!», попід тріумфальну арку, приїхали члени Директорії і Ради Міністрів УНР, делегація ЗУНР, делегати Трудового конгресу, представники дипломатичного корпусу. Оркестр заграв національний гімн. Знову зазвучали гучні вигуки «Слава!» На весь Софійський майдан прозвучали ключові слова 22 січня 1919 року: «Од нині воєдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини Єдиної України — Західно-Українська Народня Республика (Галичина, Буковина й Закарпаття) і Наддніпрянська Велика Україна».

Копайте глибше:

• За день до Злуки: війна на кілька фронтів та чвари у керівництві українських республік (Громадське)
• В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки (Історична правда)

Фото: kyivnews.24tv.ua