Важливе 
Активізм 
Економіка 
Інновації 
Культура 
Наука 
Політика 
Спорт 
22 січня в Україні відзначають День Соборності — свято єднання українського народу. З цієї нагоди ми зібрали історичні факти, пов’язані з урочистою датою, та спростували деякі міфи.
Читати далі
+ 167 слів
22 січня 1919 року в Києві було проголошено Акт злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, саме ця подія започаткувала свято Соборності як символу єднання українців, які протягом століть залишалися розділені між іншими державами. Хоча формально документ підписали наступного дня, 23 січня. Відзначати День Соборності 22 січня вирішили з тією метою, щоб об’єднати проголошення злуки із датою затвердження IV Універсалу Центральної Ради, що відбулося роком раніше.
На основі згаданих документів, українські землі виходили зі складу двох держав: Наддніпрянщина з Російської імперії, а західноукраїнські території — з Австро-Угорської.
Перше офіційне святкування Дня Соборності відбулося 22 січня 1939 р. у Карпатській Україні, яка тоді перебувала в складі Чехословацької республіки. На урочисту маніфестацію в місто Хуст з’їхалося безліч людей з усього краю, тому загальна кількість учасників склала близько 30 тис.
Після здобуття Україною незалежності в 1991 р., національне свято Дня Соборності запровадив відповідним указом Президент України Леонід Кучма в 1999 р. Однак у 2011 р. Президент Віктор Янукович скасував цей указ, оголосивши 22 січня Днем Соборності та Свободи. У 2014 р. офіційне святкування Дня Соборності відновив Президент України Петро Порошенко.
21 січня 1990 р. між українськими містами вперше пройшла акція «живий ланцюг». Початок суцільного ланцюга був біля Центрального народного дому в Івано-Франківську, адже саме це місто було столицею ЗУНР. Далі шеренга прямувала до міста Стрий, звідти — до Львова. Зі Львова маршрут проходив Тернополем, через Рівне та Житомир до Софіївської площі в Києві. У той же день акція «живого ланцюга» відбулася у Харкові.
Завдяки Акту злуки, між Галичиною та Наддніпрянщиною одразу покращилася економічна співпраця. Про це говорить історик Олег Павлишин: «…було розуміння, що [Наддніпрянщина] є великою економічною потугою. Бракувало зерна, бракувало цукру. Ще не було підписано ухвали про Злуку, а в договорі вже зазначили про постачання зерна, продовольства, а з Галичини – нафти». Тому варто розвіяти міф про те, що Акт злуки носив суто формальний характер.
Російська пропаганда також стверджує, що вперше території сучасної України знаходилися в складі єдиної держави у 1939 р., коли Сталін включив західноукраїнські землі до Української РСР. Натомість Акт злуки слугує офіційним фактом того, що Україна об’єдналася задовго до цього. Всупереч короткому періоду існування Незалежної Української Держави на початку XX ст., події національно-визвольної боротьби поклали основу для подальших процесів утвердження самостійності.
Слід зазначити, що напередодні підписання Акту злуки між політичними елітами ЗУНР та УНР існувала певна роз’єднаність щодо того, якою саме має стати Незалежна Україна. Галицькі лідери дотримувалися європейських ліберально-демократичних принципів, а наддніпрянці закидали галичанам нерозуміння їхнього революційного пориву. Проте жага до самостійності переважила будь-які суперечності.
Фото: www.ukrinform.ua
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики
