Київ — серце соборності

1919 рік. Столиця України у 1919-му стала центром єднання. Саме тут 22 січня, у середу, опівдні відбулася церемонія, на якій виголосили Акт Злуки УНР і ЗУНР. Цей день був масштабним святом у столиці: усі будівлі міста закликали прикрасити «національними українськими прапорами, килимами…», а державні, громадські та земські установи — декорувати. На Софійській площі відбувся урочистий молебень і військовий парад під керівництвом Євгена Коновальця (який згодом заснував і очолив ОУН).

1990 рік. Саме Київ став фінальною точкою «живого ланцюга» злуки («Українська хвиля») 21 січня 1990 року — наймасштабнішого святкування Дня Соборності й подібної акції в українській історії (за різними підрахунками, у події взяли участь від 450 тисяч до кількох мільйонів людей). Він простягався на 7 областей і близько 700 км.

Івано-Франківськ — місце доленосних рішень

1919 рік. У Станиславові (тодішня назва Івано-Франківська) 3 січня 1919 року члени національної ради ЗУНР одностайно проголосували за ухвалу «Про злуку ЗУНР і УНР». Це рішення стало стартом перемовин «з київським правительством для сфіналізування договору про злуку». Об’єднання двох частин України сприймали як «довершення мрії щастя» народу. 

1990 рік. Хоча про «живий ланцюг» 1990-го переважно кажуть, що він з’єднав Львів і Київ, це не зовсім так. Зі Львівщини було два відгалуження в інші області, одна з яких — Івано-Франківська. Територіально точкою початку «Української хвилі» можна вважати Центральний народний дім в Івано-Франківську, де й ухвалили Акт Злуки 3 січня 1919 року. 

Львівщина — мала батьківщина великих людей

1919 рік. Львівщина подарувала Україні багатьох ключових постатей на шляху досягнення соборності. Зокрема секретаря внутрішніх справ ЗУНР, а згодом заступника міністра зовнішніх справ УНР — Лонгина Цегельського. Його називають «творцем соборної України». Цегельський вів переговори про злуку з Директорією (керівний орган УНР), став автором Фастівської угоди 1 грудня 1918 року (першого договору на тему Злуки між УНР і ЗУНР, де друга заявила про намір перестати існування як окрема держава й об’єднатися з УНР) і постійно наголошував на важливості українцям бути єдиними. 

1990 рік. Родом зі Львівщини — й організатори «живого ланцюга» злуки («Українська хвиля») брати Михайло і Богдан Горині. Перед тим Михайло, як політв’язень, пережив 12 років заслання у радянських таборах, а після звільнення продовжив проукраїнську боротьбу. 

Закарпаття і перше масштабне святкування Дня Соборності

1939 рік. 22 січня у Хуст на Закарпатті з’їхалося понад 30 тисяч людей, щоб відзначити 20-річчя проголошення Акту Злуки. Це була найбільша демонстрація українців за час перебування регіону у складі Чехословаччини.

1990 рік. Прославляти соборність продовжили на Закарпатті й у 1990-му. Друге відгалуження «живого ланцюга» від Стрия на Львівщині простягнулося саме до цієї області (перше — до Івано-Франківська).

Донецьк, Дніпро і Харків — далекі територіально, але не ідейно

1990 рік. У розмовах про «живий ланцюг» часто згадують лише західну і центральну частини України, проте люди зі східних областей також долучалися до акції, долаючи заради цього сотні кілометрів. 

Донецька делегація стояла на столичному проспекті Перемоги (тепер — Берестейський), біля станції метро «Жовтнева» (тепер — «Берестейська»). Іллю Шутова, який тоді очолював донеччан, згодом залякували «страшними націоналістами», демонструючи псевдодокументальний фільм про «живий ланцюг». 

Дніпряни їхали до Києва, щоб долучитися до «Української хвилі», викуповуючи цілі вагони в поїздах. Переважно представники цієї області були на вулиці Володимирській. 

Харків’яни не лише доєдналися до акції, приїхавши до Києва, а й створили мініланцюг єдності в той самий день у своєму місті. «Ланцюг анонсувався як ланцюг єдності Львів-Київ, а ми дуже хотіли показати, що щось відбувається й у Харкові», — пригадувала його учасниця Наталія Зубар. 

Черкаська область і її делегація

1990 рік. Мали свої делегації на «живому ланцюзі» й представники інших областей, зокрема Черкаської. Очільник черкасців Михайло Вакуленко пригадував: «Ми їхали за власні кошти. Натхненні були, збуджені — усі розуміли важливість цієї акції». Кожна з областей хотіла показати свою приналежність до всеукраїнського єднання.

Тернопільщина, Рівненщина й Житомирщина — об’єднані прагненням соборності

1990 рік. Ці області стали основою «живого ланцюга» злуки («Українська хвиля») 21 січня. Організатори провели акцію на день раніше (Акт Злуки проголосили 22 січня), адже це припало на неділю, і якнайбільше охочих змогли долучитися.

Люди власноруч шили синьо-жовті прапори, хоча радянська влада завбачливо вилучала з магазинів тканини, а придбати вже готові стяги було неможливо. На ділянках, де проходив «живий ланцюг», раптово починалися ремонти, а керівникам деяких автобусних підприємств забороняли надавати транспорт для учасників акції. 

Та попри все «Українська хвиля» відбулася й об’єднала мільйони українців дуже різного віку. «Ми бачили, як дуже тісно, плече в плече, стояли люди — від молоді до літніх. І серед тих людей, і це для мене було найбільш зворушливо, стояла і моя мама, якій було 89 років», — пригадував один з організаторів акції Богдан Горинь. 

Щороку 22 січня в різних куточках України проводять символічні «ланцюги злуки». І доки вони відбуваються і на мосту Патона у Києві, й на центральному мосту Дніпра, з’єднуючи береги Латориці в Мукачево і Ворскли в Полтаві, ця соборність непохитна. Як і віра в те, що одного дня ми знову зробимо такі «ланцюги» з великим синьо-жовтим стягом, як у Сіверськодонецьку у 2019-му, на відбудованому Антонівському мосту в Херсоні, як у 2022-му і в українському Криму, як у 2014-му.

Фото: radiosvoboda.org

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Авторка тексту: Роксолана Кривенко

Детальніше. Загальнонаціональне дослідження провів Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова  з 13 по 18 грудня 2019 року. Ось результати:

• патріотизм. Основними складовими патріотизму українці вважають любов до своєї країни (80%), готовність захищати свою країну, якщо треба – зі зброєю (64%), виховання у дітей любові та поваги до своєї країни (58%), дотримання усіх законів країни (56%), знання історії своєї країни, її культури  (51%). 
• Громадянство. Абсолютна більшість населення України (75%) вважає себе насамперед громадянами України, регіональну ідентифікацію (належність до регіону, області, міста чи села) як основну обрали значно менше – 16% громадян. Причому загальнонаціональна  ідентифікація переважає в усіх регіонах України. 
• Українська мова. З тим, що українська мова є важливим атрибутом незалежності України, згоден 81% громадян, причому так вважають в усіх регіонах України.
• Спілкування державною. Абсолютна більшість українців (80%)  згодна з тим, що всі уерівники держави та державні  службовці повинні у робочий час спілкуватися державною мовою.
• Статус російської. Більшість українців вважає, що російська мова має вільно використовуватися у приватному житті, але українська залишається єдиною державною (69%), статус російської мови як офіційної в окремих регіонах України підтримують 15%, а як другої державної, поряд з українською – 12%.
• Вступ до Європейського Союзу. Майже дві третини населення (64%) вважають, що головним інтеграційним напрямом України має бути вступ до ЄС.
• Вступ до НАТО. Більше половини населення (51%) вважають, що найкращим варіантом гарантування безпеки для України був би її вступ до НАТО – це найвищий відсоток за весь час проведення опитувань. Позаблоковий статус України підтримують 26%, а 6% вважають, що потрібний військовий союз з Росією та країнами СНД.

Як проводили опитування. Дослідження провели в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитали 2017 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

⟶ 22 січня 1919 року — Акт Злуки. Саме у цей день Українська народна республіка та Західноукраїнська народна республіка об’єдналися у соборну Україну. Незадовго до того 9 січня 1918 року Центральна Рада своїм Четвертим Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, незалежною, вільною державою українського народу. Саме з нагоди цієї події в Україні щороку 22 січня відзначається День Соборності.

⟶ Акція «Живий ланцюг Соборності». Це щорічна ініціатива, яка присвячена Дню соборності України та річниці з дня проголошення незалежності України. Учасники акції символічно об’єднують береги Дніпра «живим ланцюгом» на мосту Патона у Києві, рухаючись назустріч двома колонами — з лівого берега (символізує Українську Народну Республіку) та з правого берега (символізує Західноукраїнську Народну Республіку). Мета акції — нагадати про Акт Злуки.

Цьогоріч акція також відбулася. Учасники акції зібралися на двох локаціях: на лівому березі перед мостом Патона і на правому березі біля колонади при вході на міст. Усім охочим волонтери розфарбували обличчя в кольори державного прапора. О 8 ранку колони рушили назустріч одній, що символізує об’єднання Західноукраїнської та Української народної республік у 1919 році.

Дізнайтеся більше:

• За день до Злуки: війна на кілька фронтів та чвари у керівництві українських республік (Громадське)
• В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки (Історична правда)

Фото: zaxid.net