Студенти проти більшовиків

29 січня на станції Крути більшовицький наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення. Участь у бою брали чотири сотні 1-ї Київської юнацької школи імені Богдана Хмельницького та 1-ша сотня Студентського куреня Січових стрільців (разом понад 500 воїнів і 20 старшин). На озброєнні вони мали 16 кулеметів і саморобний бронепоїзд — звичайна артилерійська гармата, встановлена на залізничній платформі та гвинтівки. До них приєдналися близько 80 добровольців із загону Вільного козацтва з Ніжина.

Цитата. «Треба за всяку ціну спинити той похід, який може призвести Україну до страшної руїни і довговічного занепаду. Хай кожен студент-українець пам’ятає, що в цей час злочинно бути байдужим», — закликали до боротьби у публікації газети «Нова Рада». 

Під тиском ворога більшості українських підрозділів довелося відступити до ешелонів на станції неподалік. Відходячи, вони встигли зруйнувати та пошкодити частину залізничного полотна. Проте одна студентська чота, 27 юнаків, заблукавши у темряві, повернулася до станції Крути. Там вже були більшовики. Вони взяли українців у полон, катували їх, а потім стратили. 

Попри трагедію, захисники Крут виконали своє завдання: їхній героїзм дозволив УНР виграти час для організації оборони Києва та укладення Берестейського миру, який закріпив міжнародне визнання України.

Пам’ять про героїв

19 березня 1918 року тіла полеглих студентів перевезли до Києва й урочисто поховали на Аскольдовій могилі. 

«На Аскольдовій Могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів українців,

Славних молодих…

На Аскольдовій Могилі

Український цвіт —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ»

Писав у вірші «Пам’яті тридцяти» про подвиг юнаків Павло Тичина. На державному рівні День пам’яті героїв Крут відзначають щорічно 29 січня з 2003 року.

У різних куточках України споруджені меморіали та пам’ятники на честь героїв битви. Зокрема, й на самій станції Крути діє музей, де відвідувачі можуть дізнатися більше про історію бою, побачити реконструкції подій та зрозуміти значення цього дня для національної пам’яті.

Цитата. «Коли ми справді бажаємо бути вільними, коли бажаємо бути самостійними, то в першу чергу ми повинні шанувати пам’ять борців за цю волю і самостійність, бо невже ми справді дійшли до того, що одна частина з нас несе без вагання і сумніву своє життя, а друга не може навіть спромогтись на те, щоб вшанувати пам’ять їхню?!», — писали в одній з газет у 1918 році.

Автор тексту: Гайдар Христина

Ілюстрація: kruty.org.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Як відбувся бій?

Наприкінці грудня 1917 року уряд більшовицької Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовики не визнавали проголошення Україною самостійності. Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові. Він фактично оголосив війну незалежній частині держави.

З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач (важливий залізничний вузол на кордоні УНР і Росії). 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва — 1-ша сотня новоствореного студентського куреня. До неї увійшли добровольці — студенти Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Т. Г. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.

Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону червоногвардійців. Українське військо налічувало лише близько трьохсот бійців. Одночасно з боєм у Крутах у Києві розпочалося третє більшовицьке повстання. На його придушення відправили всіх бійців, які мали прибути на підмогу курсантам і козакам у Крутах. 

Бій тривав п’ять годин. Українці відбили кілька атак. Майже 300 людей загинули, були поранені або потрапили в полон. Вдалося призупинити більшовицькі загони. Командир українців Аверкій Гончаренко наказав відійти до ешелону, який чекав за 2 кілометри. Відступаючи, частина студентів потрапила в оточення. Сили були нерівні. Одна чота студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на станцію Крути. Її на той момент уже зайняли червоноармійці. 27 полонених юнаків розстріляли.

Чому ми маємо пам’ятати про Крути?

Бо це одна з трагічних сторінок в історії нашої держави, яка уможливила незалежність України в майбутньому. Навіть малими силами українці намагалися протистояти ворогові й зберегти свою державність. Попри те, що Україна все-таки опинилася під владою більшовиків і ввійшла до Радянського Союзу, боротьба за незалежність тривала в різних площинах.

Копайте глибше

• Ті, що вижили. 27 портретів крутянців (Історична правда)
• Бій під Крутами: відомі й невідомі сторінки (Історична правда)
• Фільм «Крути 1918» (Megogo)

Фото:  novynarnia.com