Скільки годин тривав бій під Крутами?

Бій під Крутами тривав близько шести годин. Армія УНР затримала більшовиків на чотири дні, що дало змогу укласти Берестейський мирний договір. 

Більшовицькі війська по кількості від армії УНР переважали армію УНР майже вдесятеро. 

Правда. За даними Інституту національної пам’яті,  радянська армія налічувала 4800 бійців, водночас кількість українців не перевищувала 520 людей. Більшовики мали перевагу і в техніці: бронепотяг та артилерія проти кулеметів та гармати.

Як ще називають бій під Крутами?

Бій під Крутами часто називають «Українськими Фермопілами». Із 2015 року таку саму назву отримала операція з оборони Донецького аеропорту. Битва під Фермопілами  — героїчний подвиг 300 спартанців проти багатотисячного війська.

Михайло Муравйов, Головнокомандувач радянської армії, розраховував дойти до Києва того ж дня.

Правда. Амбіції та плани Муравйова не здійснилися. Натомість радянські війська були змушені акумулювати свої сили та лагодити колію.

Скільки українців загинуло у бою під Крутами?

Загалом втрати української сторони у бою під Крутами, за різними оцінками, налічують 70–100 осіб. 

Під час відступу армії УНР близько тридцяти студентів свідомо пішли на станцію Крути, щоб розстріляти більшовиків. 

Міф. Під час відступу близько тридцяти студентів заблукали й вийшли на станцію Крути, що вже була захоплена радянськими військами. Прізвища частини розстріляних крутянців досі невідомі.

Яку пісню співали полонені студенти під час розстрілу?

Близько тридцяти полонених студентів були розстріляні на станції Крути. Перед смертю вони співали «Ще не вмерла Україна». Розстріл полонених студентів став резонансною подією російсько-українського конфлікту. 

Більшовицька армія зазнала набагато менше втрат, ніж армія УНР 

Міф. Попри те, що радянські війська мали перевагу в особовому складі та озброєнні, їхні втрати налічують 300 бійців. Водночас втрати українського війська майже втричі менше.

Хто брав участь у бою під Крутами?

У битві під Крутами брали участь не лише студенти, а й старшини та курсанти Першої української військової школи ім. Богдана Хмельницького, бійці Куреня смерті (добровольці) та вільні козаки з міста Глухова. Загальна кількість досвідчених бійців налічувала близько 400 осіб. Студентів і гімназистів було від 114 до 130 осіб.

Де поховані Герої Крут?

Через сорок днів після розстрілу на станції Крути рідні змогли забрати понівечені тіла. Вірш Тичини «Пам’яті тридцяти» описує Аскольдову могилу, проте фото похоронної процесії в тогочасній пресі фіксують Нове Братське кладовище. Існує версія, що на Аскольдовій могилі поховали двох загиблих, а решту у братній могилі на Новому Братському кладовищі.

Це підтверджують записи 9 грудня 1918 року, де вказується поховання героя Крут Володимира Наумовича у родинному склепі на Аскольдовій могилі. За родинною версією Шульгіних (ще жива племінниця героя Крут Володимира Шульгіна) на території кладовища разом були поховані два героя  — Володимир Наумович та Володимир Шульгін. Вони двоє брали участь в подіях та були друзями. Під час розстрілу вони востаннє обнялись і заклякли в обіймах.

Бій під Крутами  — це поразка та провальна операція УНР. 

Міф. Бій під Крутами — це бій за майбутнє України. Майже вдесятеро менша українська армія змогла дати відсіч більшовикам. Втрати радянської армії майже втричі більші, попри значну перевагу в особовому складі та артилерії. Подвиг Героїв Крут дав змогу уряду УНР підписати Берестейський договір. Саме тому, бій під Крутами  — це подвиг, а не поразка.

Фото: tvoemisto.tv

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Детальніше. Наприкінці грудня 1917 року уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності. Спочатку Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові. Він фактично оголосив війну незалежній частині держави.

З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач (важливий залізничний вузол на кордоні УНР і Росії). 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва — 1-ша сотня новоствореного студентського куреня. До неї увійшли добровольці — студенти Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Т. Г. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.

Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону червоногвардійців. Українське військо налічувало лише близько 300 бійців.

Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати складали до 300 убитих, поранених, полонених. Командир Аверкій Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на станцію Крути. Її на той момент уже зайняли червоноармійці. 27 полонених юнаків розстріляли. 

Коментар. Про бій під Крутами написав на своїй сторінці у Фейсбуці і президент Володимир Зеленський: «102 роки тому історія боротьби за власну державність поповнилася героїчною сторінкою – боєм під Крутами. Це історія насамперед не про перемогу чи поразку, не про оцінку рішень командування, не про історичні та геополітичні наслідки.

Це, перш за все, про неймовірну відвагу та хоробрість зовсім юних, не до кінця підготовлених курсантів, студентів і гімназистів, які стали на захист Української держави та змогли зупинити супротивника, який значно переважав їх за чисельністю та зброєю. Ми віддаємо шану стійкості та мужності молодих хлопців, які так само, як сьогоднішні захисники України на сході, слугують гідним прикладом нашим майбутнім поколінням».

⟶ На сайті Нобелівського комітету Івана Франка «записали» громадянином Росії. В інформації про Івана Франка, який номінувався на Нобелівську премію 1916 року, на сайті Нобелівського комітету місцем проживання українського поета зазначена Російська Федерація. Про це на своїй сторінці у Facebook написав директор музею Франка у Львові Богдан Тихолоз.

Франко справді був номінантом на Нобелівську премію з літератури, хоча й не отримав її з низки причин, серед яких його передчасна смерть. Поет народився в Австрійській імперії (яка існувала у 1804-1867 рр.), а помер у двоєдиній Австро-Угорській державі (час її існування – 1867-1918 рр.). У Російській імперії (а точніше, в підросійській Україні — зокрема, у Києві та Одесі) він бував лише кілька разів, а також перебував у Львові під час російської окупації Першої світової війни (у 1914-1915 рр.).

«Одначе ніколи, повторюю — ніколи! — країною проживання Івана Франка не була Росія (у жодних політичних формах її існування). Натомість упродовж усього свого життя він був мешканцем коронного краю Дунайської імперії — Королівства Галіції та Лодомерії (себто Галичини і Волині). Тож, навіть за суто формальними критеріями, країна (country) Івана Франка — це аж ніяк не RUSSIAN FEDERATION (RU) now UKRAINE (UA) (як зазначено в базі даних Нобелівського комітету), а радше AUSTRIA (AT) now UKRAINE (UA)», — пояснює Богдан Тихолоз.

 ⟶ Поштову марку до 200-річчя відкриття Антарктиди випустили в Україні. На поштовій листівці та марці зображений субантарктичний пінгвін. Марку випустили у 130 тисячах екземплярів. Вона коштує 9 грн. Її використовуватимуть для пересилання у межах України.

У березні 2020 року стартує 25-та, ювілейна, українська антарктична експедиція. Один з учасників цього складу експедиції, геофізик Юрій Отруба, привезе на станцію пам’ятний конверт, листівку та марку з відбитком спеціального штемпеля з нагоди 200-річчя відкриття Антарктиди. 

Дізнайтеся більше:

• Ті, що вижили. 27 портретів крутянців (Історична правда)
• Бій під Крутами: відомі й невідомі сторінки (Історична правда)
• Фільм «Крути 1918» (Megogo)

Фото: novynarnia.com